Місце під сонцем, що сходить: Як Японія приймає українських біженців

Підписана Японією в 1981 році конвенція ООН про біженців забороняє будь-яку дискримінацію іноземців, які шукають захисту за межами своєї країни. Незважаючи на цей документ, японське міграційне законодавство навряд чи можна назвати лояльним. Щоб отримати статус біженця, іноземець має надати письмовий доказ того, що у країні, звідки він прибув, йому загрожує небезпека, та представити декількох свідків, які могли б це підтвердити. У середньому розгляд подання може тривати більше чотирьох років. Увесь цей час людина фактично перебуває під охороною в центрі утримання. Однак війна в Україні, схоже, може змінити ставлення Японії до мігрантів.

Країна підтримала санкції щодо Росії з перших днів повномасштабного вторгнення і, як зазначає видання Bloomberg, зробила це «безпрецедентно швидко». Японський уряд заморозив активи фізичних і юридичних осіб Російської Федерації та позбавив її статусу найбільшого сприяння у торгівлі. Суспільство підтримало владу: за даними опитування, яке провела газета Nikkei, майже половина японців схвалює санкції, інша половина виступає за їх посилення.

Підтримка України не обмежена лише санкціями. На початку квітня міністр закордонних справ Йошімаса Хаясі заявив, що двері країни відчинені для родичів та друзів українців, які проживають у Японії. Він особисто вилетів до Польщі, щоб на урядовому Boeing 777 вивезти звідти українських біженців. Також уряд Японії виділив декілька місць для них на регулярному комерційному рейсі з Польщі.

У країні запустили програму підтримки українців. Прибуваючи до Японії, вони одержують візу на 90 днів, після чого мають право подаватися на річну візу. Їм надали право на разову грошову допомогу у розмірі, еквівалентному €1,2 тисячі, та добові виплати у $19 (отримують їх лише ті, хто не має родичів у Японії). Наприкінці травня Міністерство праці заявило, що компанії, які прийматимуть на роботу українців, можуть розраховувати на гранти до 600 тисяч єн. У Токіо та Осаці відкрилися консультаційні центри для українців.

Усе це призвело до того, що з початку війни до Японії переїхало більше тисячі українських біженців. Для порівняння: минулого року японська влада надала прихисток лише 74 біженцям із різних країн світу.

Лояльність, яку демонструють японці до українських біженців, вражає. Згідно з тим же опитуванням Nikkei, понад 90% жителів країни вважають, що українців варто приймати, і лише 4% висловилися проти. На думку місцевих активістів, які виступають за послаблення міграційних законів, головною причиною високої лояльності жителів Японії до українських біженців є широке висвітлення російсько-української війни в медіа. Побачивши страждання українців, японці зрозуміли, що ті справді потребують допомоги.

Bird in Flight дізнався в українця, який вирушив до Японії наприкінці березня, як це — жити у країні, що вчиться приймати біженців.

— До Японії я потрапив за запрошенням університету міста Фукуока наприкінці березня. У мене білий білет, тому мені запропонували евакуюватися з України та безкоштовно жити й навчатися в одному з японських університетів для іноземців. З візою проблем не було: її відкрили за дві доби. Щоправда, це туристична віза — студентську треба було б чекати близько місяця. Квитки на літак довелося купувати самостійно, вони обійшлися мені у $1,3 тисячі. До Токіо добирався з двома пересадками, через Польшу та Німеччину.
Уже в Японії мені почали оформлювати студентську візу, щоб на її підставі надати статус резидента. Паперами займався університет.

Я живу у гуртожитку, умови пристойні: в мене є власна кімната, ванна, туалет. Кімната і харчування в їдальні коштують 40 тисяч єн (приблизно $320) на місяць, їх оплачує вуз.

Університет може анулювати мій статус студента, якщо я порушу місцеве законодавство. Це нормальна практика тут, навчальні заклади цінують свою репутацію і стежать за тим, щоб студенти її не псували. У гуртожитках та на території університету не можна вживати алкоголь. Студентів можуть виключити за підробіток у кабаре чи стрип-клубі, а також за роботу в казино. Однак, попри деякі невеликі інциденти, українців, які навчаються у моєму університеті, не відраховували.

Якось я бачив статистику, що 85% жителів Японії слідкують за війною в Україні. Це схоже на правду. На сторінках місцевих газет регулярно з’являються портрети Володимира Зеленського, новини про Маріуполь були на всіх каналах. Одного разу я побачив, як у місцевій лікарні по телевізору транслювали сюжет про маріупольців, що ховалися від обстрілів у підвалах.

Війна в Україні змусила японців хвилюватися з приводу свого сусіда — Китаю. Вони не знають, як китайці поводитимуться на міжнародній арені. Те, що всі війська РФ залучені у війні з Україною, японці розглядають як можливість забрати Курили — принаймні, так мені говорили мої викладачі та інші жителі країни, з якими я спілкувався. Цю тему жваво обговорюють у пресі. В одній токійській газеті я бачив дані, за якими 70% населення Японії вважають питання Курильських островів відкритим. Однак йдеться переважно про старше покоління, молодь ставиться до цього більш спокійно.

Японцям, з якими я спілкувався, цікава наша кухня, наші міста. Вони часто запитують мене, скільки коштує переліт до України та чи правда, що українські дівчата такі гарні, як вони бачать в інтернеті. Але моди на все українське тут немає. Гадаю це пов’язано з притаманною японцям стриманістю. Проте інколи зустрічаються цікаві прояви підтримки України. Наприклад, в одному з барів, де я відпочивав, є шоти під назвою «Слава Україні». Власники запевняли, що половину грошей від їх продажу вони відправляють на допомогу ЗСУ.

Фото на обкладинці: Члени Японсько-української культурної асоціації в українських традиційних костюмах. Нагоя, префектура Айті. 23 квітня 2022 року. Фото: The Yomiuri Shimbun