Архітектура

Житло, якого немає: Як архітектура вирішує проблеми безпритульних

Хоч би яким логічним здавалося, що проблему відсутності дому може вирішити саме архітектура, це справедливо лише частково. Насправді дизайнери можуть навіть зашкодити безхатченкам. Bird in Flight розповідає, які рішення пропонують архітектори і чи працюють такі варіанти.

Ворожий дизайн

Архітектори й дизайнери часто кажуть, що хочуть зробити життя людей кращим, однак у них не завжди виходить. Наприклад, вони придумують, як змусити безхатченків не ночувати на вулиці, але використовують для цього методи так званого ворожого дизайну. У теорії він покликаний обмежити проведення часу окремих груп населення в місті та підвищити безпеку громадян. Йдеться, зокрема, про спеціальні накладки на парапети, щоб скейтери не могли ковзати по них дошкою, намальовані квадрати біля банкоматів, щоб створити дистанцію між людьми в черзі й запобігти крадіжкам.

Ворожий дизайн набув поширення наприкінці 1990-х у Великій Британії, Австралії та США, де створили дослідницькі центри «Дизайн проти злочинності». Ідея звучала непогано: придумати, як за допомогою дизайну можна запобігати злочинам та кримінальній поведінці. Проблема в тому, що до такої поведінки зарахували й безпритульність. В Україні вона не є злочином з 1991 року, але в деяких країнах безпритульність криміналізована. Так, у більшості міст США не дозволяється спати на вулиці, встановлювати намети, жебракувати й сидіти на тротуарі. В Англії та Уельсі теж не можна жити на вулиці, а в Угорщині безпритульність заборонена Конституцією.

Незалежно від того, вважається у країні безпритульність злочином чи ні, в суспільстві безхатченки стигматизовані. Але так було не завжди — у середньовічній Європі бродяжництво і бідність вважали чеснотою. Зокрема, ченці-францисканці з XIII століття, наслідуючи приклад Христа, мандрували та проповідували Євангеліє, зрікшись будь-якої власності.

Коли дизайнери почали боротися з безхатченками, в містах з’явилися лавочки, на яких неможливо спати: з нерівним сидінням або з часто розташованими поручнями. На ґрати вентиляційних люків у тротуарі, з яких дме тепле повітря, стали додавати шипи, а прибудинкові території — мостити галькою, розташовуючи її гострим краєм угору. На різних горизонтальних поверхнях почали встановлювати шипи навіть на землі під естакадами для автомобілів.

Лавочки з поручнями, на які не можна прилягти. Фото: William Tighe Triangle / Wikimedia Commons, Shengpengpeng Cai / Unsplash.com
Лавка з нерівною поверхнею, розроблена адміністрацією лондонського району Камден. Фото: Wikimedia Commons
Шипи на тротуарах, на яких неможливо лежати, сидіти та якими складно ходити. Фото: BlackDaffodil, Cory Doctorow / Flickr

Подібні прийоми роблять проблему безпритульності невидимою для городян, які мають житло. Ворожа архітектура бореться не з явищем, а з самими безпритульними, лише погіршуючи їм життя і навіть збільшуючи відсоток їхньої смертності. Побічно — завдаючи таким людям стрес, пов’язаний із пошуком безпечного нічлігу, і прямо — даючи їм замерзати, бо вони не можуть грітися на решітках вентиляції.

Житло — право людини

Логічно припустити, що там, де незаконно бути безпритульним, легко отримати житло, але це, звісно, не так. У переважній більшості країн житлова нерухомість є інвестицією, активом, товаром — і дорогим товаром, ціни на який зростають. Нині дедалі більше поширюється рух, який виборює те, щоб житло вважалося не товаром, а правом людини. ООН закликає кожну державу поважати, захищати та реалізовувати право громадян на житло.

У всьому світі безпритульними є 2% людей — близько 150 мільйонів осіб, і ця цифра в пандемію зросла. Перше місце за кількістю безпритульних посідає Маніла, столиця Філіппін, на другому — Нью-Йорк, за ним йдуть Мумбаї, Лос-Анджелес та Москва.

Якщо ж говорити про країни, яким вдалося покращити становище своїх безхатченків, то зазвичай згадують Фінляндію, в якій з 2000-х діє програма забезпечення таких людей житлом, — і вона справді працює. Це єдина країна ЄС, де кількість безпритульних зменшується з кожним роком. У більшості держав малозабезпеченим громадянам для отримання соціального житла потрібно зробити якісь кроки — пожити у тимчасовому будинку, не порушуючи правил, зібрати документи та вирішити більшість своїх проблем, — і вже після цього вони можуть розраховувати на квадратні метри як нагороду. У Фінляндії ж вчинили навпаки: власний дім тут розглядали як основу для вирішення решти проблем колишнього безхатченка. За десять років з 2008-го влада країни побудувала 3,5 тисячі одиниць соціального житла, і кількість безпритульних скоротилася на 35%.

Фінляндія — єдина країна ЄС, де кількість безпритульних зменшується.

Соціальне житло у Фінляндії — не просто дім, а й сервіси. Мешканцям допомагають з усім, від навчання навичок гігієни до лікування залежностей та пошуку роботи. При цьому на програму за десять років витратили 250 мільйонів євро, водночас заощадивши у сферах охорони здоров’я, соцобслуговування та правосуддя по 15 тисяч євро на рік на одному безхатьку.

У Гельсінкі, на яке припадає 70% безпритульних країни, також запровадили містобудівні правила. Вони в основному регулюють обов’язкове змішування приватного, соціального та субсидованого житла. Це допомагає уникнути сегрегації різних верств населення, утворення гетто і сприяє соціалізації колишніх безпритульних. Не всім фінам це до вподоби, але влада працює і в напрямі просвіти громадян.

Право людини на житло закріплене у Конституції України. Але, за словами Ірини Бойко, юристки благодійного фонду «Карітас-Київ», у країні офіційно налічується понад 40 тисяч безхатченків, при цьому реальні цифри вищі. За даними департаменту соціальної політики Київської міської держадміністрації, лише у столиці понад 6 тисяч безпритульних. «Однак це люди, які зареєструвалися у Центрі обліку безпритульних осіб. А насправді їх набагато більше», — каже Бойко.

Вона також розповідає, що, за даними Мінсоцполітики, на кінець 2020 року в Україні працювало 100 центрів допомоги безпритульним, 15 центрів реінтеграції, 22 будинки нічного перебування та 5 відділень соціальних готелів. У Києві є Центр обліку безпритульних із нічним перебуванням та соціальним готелем. Раніше він був безкоштовним, але зараз потрібно вносити до 18 гривень за ніч. У більшості міст узимку безпритульні розраховують лише на пункти обігріву, а місцем для ночівлі їм найчастіше слугує вулиця.

Безхатченки теоретично можуть отримати дах над головою від держави за загальною програмою забезпечення житлом, але насправді вони зіткнуться з труднощами: від збору документів, яких часто немає, до адреси, на яку їм має прийти рішення про те, що вони внесені до списку очікування квартир. У самих чергах люди чекають роками.

Спеціальна архітектура для безпритульних

Судячи з прикладу Фінляндії, колишнім безхатченкам не потрібен дім із особливою архітектурою. Але в інших країнах, які не поділяють подібний підхід, часто замислюються про окремі види тимчасового чи постійного житла для цієї категорії. Особливостями таких варіантів є невеликий розмір, розміщення там, де більше нічого збудувати все одно не можна, а ще — ком’юніті, яке створюють мешканці.

Житловий комплекс із транспортних контейнерів у Лос-Анджелесі

Американські фірми NAC Architecture та Bernards використали морські контейнери, щоб створити приватні квартири для безпритульних у Лос-Анджелесі (де середня вартість оренди житла становить 47% від середнього доходу). Комплекс складається з контейнерів, що складені у три поверхи. Великий плюс для тих, хто мешкає тут, — спільне подвір’я: воно дає людям можливість соціалізуватися, створити дружню обстановку.

На території, де зараз розміщується споруда, раніше була парковка, потім хотіли побудувати в’язницю, але у 2019-му змінили плани на користь житла для безпритульних. Тепер це 232 квартири, а також загальна будівля, в якій знаходиться кухня, їдальня, пральня та адміністративні приміщення. Комплекс відкрили у квітні 2021 року, і він одразу заповнився, що не дивно: у Лос-Анджелесі близько 60 тисяч безпритульних.

Поселення з мікробудинків у Лос-Анджелесі

homeless_DCIM100MEDIADJI_0088.JPG
Фото: Lehrer Architects
homeless_DCIM100MEDIADJI_0072.JPG
Фото: Lehrer Architects
homeless_DCIM100MEDIADJI_0097.JPG
Фото: Lehrer Architects
homeless_alexandria_park_tuny_home_village_ph (4)
Фото: Lehrer Architects
homeless_alexandria_park_tuny_home_village_ph (3)
Фото: Lehrer Architects
homeless_alexandria_park_tuny_home_village_ph (2)
Фото: Lehrer Architects
homeless_alexandria_park_tuny_home_village_ph (1)
Фото: Lehrer Architects

У Лос-Анджелесі безхатченки часто створюють стихійні поселення, де виживають за рахунок взаємодопомоги. Повторити це вже в архітектурному проєкті намагається міська влада. Наразі тут існує вісім Tiny Home Village — «сіл із крихітними будинками», в кожному з яких може жити до 200 осіб. Чотири з таких поселень — комплекси за проєктами студії Lehrer Architects, вони складаються з житлових будинків та зон загального користування і прикрашені яскравою розміткою на асфальті. Усі села розташовані на ділянках землі, непридатних для іншого будівництва. Самі споруди квадратні зі стороною 2,4 метра, розраховані на одну або дві людини.

У кожному селі є спільний майданчик із фудкортом, де мешканці можуть разом проводити час. Кольорова геометрична розмітка на асфальті допомагає орієнтуватися на території та робить її візуально привабливою, а ще — акцентує увагу на проблемі.

Техаські будинки, надруковані на 3D-принтері

ICON_3D-PrintedHomes_CommunityFirstVillage_AustinTX_ForHomeless_March2020_TimShea_FutureResidentSeeingNewView_PhotoCredit_ReganMortonPhotography
Фото: Regan Morton Photography
ICON_3D-PrintedHomes_CommunityFirstVillage_Exteriors2_AustinTX_ForHomeless_ImageCredit_ReganMortonPhotography..jpg
Фото: Regan Morton Photography
ICON_3D-PrintedHomes_CommunityFirstVillage_Tim_Shea_1st-to-live-in-3D-printed-home_AustinTX_ForHomeless_ImageCredit_ReganMortonPhotography..jpg
Фото: Regan Morton Photography
ICON_Vulcan_3DPrintingHomes_ForHomeless_AustinTX_March2020_PhotoCredit_ReganMortonPhotography
Фото: Regan Morton Photography
ICON_3D-PrintedHomes_CommunityFirstVillage_AustinTX_ForHomeless_March2020_PhotoCredit_ReganMortonPhotography
Фото: Regan Morton Photography

У поселенні Community First! у Техасі — 200 колишніх безпритульних людей. Як будинки у ньому використовують трейлери, а мешканці працюють у машиноремонтній, гончарній та столярній майстернях або на органічній фермі тут же. Проєкт вважається успішним, і зараз планують його другу фазу — надрукувати кількасот будинків на 3D-принтері й забезпечити житлом 480 безпритульних. Така експериментальна технологія може спростити і прискорити будівництво, адже зведення одного об’єкта займає менше 48 годин.

Пересувні будиночки зі сміття

homeless_ Gregory Kloehn (4)
Фото: Gregory Kloehn
homeless_Gregory Kloehn (3)
Фото: Gregory Kloehn
homeless_Gregory Kloehn (2)
Фото: Gregory Kloehn
homeless_Gregory Kloehn (1)
Фото: Gregory Kloehn

Американський художник Gregory Kloehn у 2011—2014 роках створював пересувні будиночки для безпритульних зі сміття: кошиків для тварин, непридатної побутової техніки, старих дощок, деталей від автомобілів тощо. Такі будиночки (всього до метра завширшки) справді використовували безхатченки. Загалом художник зробив близько 20 споруд. Матеріали для них він збирав на вулицях — переважно нелегально викинуте будівельне сміття.

Наметові будиночки на залізничному віадуку

Проєкт A-KAMP 47, автором якого був французький архітектор Стефан Малка, складається з 23 вінілових наметів: у 2013 році їх встановили біля стіни залізничного віадука у Марселі, що дозволило заощадити місце на землі. Намети у формі парасольки утеплені зсередини. За задумом архітектора, ці місця можна використовувати як тимчасовий притулок для безхатьків або жителів міста, що хочуть відпочити.

Ідеї, які можуть допомогти

Дизайнери розробили кілька концептуальних проєктів, які не були реалізовані. В основному у них йдеться про «паразитування» жител для безпритульних на звичайних будинках та інших спорудах.

Житлові капсули для безпритульних Лондона

Джеймс Фурцер, технік-архітектор британської фірми Spatial Design Architects, розробив модульний притулок для безхатьків Лондона: він розміститься з обох боків існуючих будівель на достатній висоті, не заважаючи руху пішоходів тротуаром. До житла можна буде потрапити відкидними сходами, на стіні будинку воно кріпиться за допомогою двох металевих кронштейнів. Такі притулки повинні забезпечувати потребу у безпечному нічному укритті.

Капсули для сну в Нью-Йорку

SwD_Depiction_04
Зображення: Framlab
SwD_Depiction_05
Зображення: Framlab
Axon_Interior_1_CS6_2
Зображення: Framlab
Axon_Interior_1_CS6_2
Зображення: Framlab
Print
Зображення: Framlab

Оскільки доступна земля обмежена і дорога, архітектори з Framlab запропонували використовувати вертикальні ділянки, утворені глухими стінами будівель. На них можна закріпити будівельне риштування, де розмістяться шестигранні капсули. Доступ до них буде забезпечений завдяки сходам, які вбудовані в рами риштування. Компанія Framlab обрала цю конструкцію, оскільки її можна легко та швидко встановити чи розібрати.

Варіантів інтер’єру може бути кілька: з двома спальними місцями, з душовою кабіною або зі спальним місцем та письмовим столом.

Будинки за білбордами

Словацька архітектурна фірма Design Develop запропонувала проєкт Gregory Project — будинки для безпритульних за рекламними щитами. Таким чином будівництво й обслуговування житла здійснюватиметься за гроші від розміщеної на білборді реклами. Проєкт не зібрав необхідного фінансування на платформі краудфандингу.

Нове та Найкраще

1 556

52

62
6 223

Більше матеріалів