Почему это шедевр

Давай пали, Кирило Проценко

Сонце на долоньці, крилаті немовлята, портрет Боба Марлі та навіть фотосерія про способи самогубства — за що б не брався Кирило Проценко, він вміло загравав зі стереотипами як масової культури, так і класичного мистецтва. Художник випалював по дереву, писав картини, займався музичним лейблом, робив перформанси і, здається, встиг стільки, що вистачить на кілька біографій.

На першій персональній виставці вчорашнього випускника художнього інституту Кирила Проценка була тільки одна робота — зображення зірки, що падає, а ще скринька для бажань, які могли згадати всі відвідувачі. Рік по тому, у 1995-му, ця ж робота опинилася на виставці в Нью-Йорку. Прозвучить банально, але в житті автора, яке летіло зі швидкістю зірки, знаходився час для організації гучних вечірок по всьому світу, музичних проєктів, перформансу на Венеційській бієнале та участі в Manifesta V, а також кінозйомок, дизайну інтер’єрів, живопису і, звичайно, пірографії.

igor_krivinsjiy_1990th_kirill_protsenko_document_photo
Кирило Проценко © Ігор Кривинський
falling_star2
«Зірка, що падає», 1994 рік. Фото: онлайн-архів Дослідницької платформи PinchukArtCentre

Майстер кліше і контроверсії

Здається, що з-під уваги Проценка не випадав жоден курйозний елемент масової культури: сонце на долоньці, дешеві іконки в якості оберега, ендеерівські наклейки з красунями, тюремні татуювання, невдалі вирази обличчя на фото і герої пафосних блокбастерів. Парадоксально, але роботи художника в той же час сповнені відсилань до класичного живопису, якогось «справжнього мистецтва» минулого. Це і віньєтки на картинах, і овальний формат, який часто зустрічається в автора, і навіть гризайль (монохромний живопис, що імітує скульптуру) — колись ознака найвищої майстерності художників. Але Проценко і не чужий у цьому академічному світі: син академіка, він отримав професійну освіту в Київському художньому інституті, а до цього — в Республіканській художній школі.

Здається, що з-під уваги Проценка не випадав жоден курйозний елемент масової культури.

Кирило Проценко, початок 1990-х, Остання фотографія
«Останнє фото», початок 1990-х років. Фото: онлайн-архів Дослідницької платформи PinchukArtCentre

Загравання Проценка з класичним мистецтвом і його стереотипними атрибутами ілюструє ґрунтовне розуміння цих атрибутів і технік. Часом художник використовував їх без іронії — щоб не розгубити навичок. Час від часу він повертався до живопису, в основному монохромного, схожого на гризайль. Сюжети в цьому випадку були непередбачуваними — загадковими, іронічними, контроверсійними. Так, робота «Останнє фото» нагадує драматичний кадр із фільму: людина пливе в темній воді, долаючи сильну течію і хвилі, а просто навпроти неї з’являється чорний плавник акули.

На іншій роботі цього ж періоду початку 1990-х зграя путті, пухленьких крилатих немовлят, летить ключем на тлі темного грозового неба. Унизу урочистий напис на золотому картуші — A Flock, який, як і образ путті, апелює до класичного мистецтва та його кліше. Картини старих майстрів кишать цими янголятами, а їхні зграйки можна знайти і в живописі, і в архітектурі, і на предметах побуту. Та й сьогодні в масовій культурі таких путті чимало — згадати хоча б янголів Рафаеля, яких друкують на всіляких поверхнях і предметах. Так ми потрапляємо на територію тем, з якими постійно працює Проценко: змішання елітарного мистецтва і масової культури, побуту, банальностей і докучливих образів.

_MG_5712
Виставка «Кирило Проценко. Палкий» у Мистецькому Арсеналі. Фото: Євген Нікіфоров

Випалене мистецтво

У роботах художника, пов’язаних з тілесністю, теж помітна академічна підготовка. Торси з серії «Венер’s» (2007 рік) і складні ракурси жіночих облич на палітрах виконані бездоганно, як і пірографії більш ранніх років, наприклад «Не хочу» 1995-го. Однак більшість ранніх робіт усе ж успадковує аматорську естетику випалювання. 1970—1980-ті роки — пік популярності пірографії на території СРСР: прилади для цього виробляли масово, а уроки випалювання проводили у школах, піонертаборах і будинках творчості. Найчастіше випалювали не тільки на кухонних дошках (як і Проценко пізніше у своїх серіях з портретами ідолів масової культури — Боба Марлі, Віктора Цоя, Джо Дассена), але і просто на предметах побуту або на окремих дощечках, які слугували вітальними листівками.

Перші випалені роботи Проценко створив у 90-х, коли інтерес до методу вже вщух, і знову повернувся до нього після поїздки до США та Європи. Зараз, коли асоціативна зв’язка «пірографія — піонертабір» ослабла, роботи художника можна розглядати в більш широкому контексті аматорських і навіть маргінальних практик випалювання як в Європі, так і в Америці. Дивним чином пірографія, незважаючи на свою популярність ще з XIX століття і постійне вдосконалення технології, так і не досягла статусу «високого» мистецтва за дуже рідкісним винятком. Вона залишалася видом дозвілля (до речі, переважно жіночим) або просто способом нехитро прикрасити свій будинок.

_MG_5759
Виставка «Кирило Проценко. Палкий» у Мистецькому Арсеналі. Фото: Євген Нікіфоров
_MG_5756
Виставка «Кирило Проценко. Палкий» у Мистецькому Арсеналі. Фото: Євген Нікіфоров

Міцний зв’язок пірографії з побутом і повсякденністю — саме те, що Проценко постійно обігравав у своїй творчості. У 2015-му він створив серію робіт на художніх палітрах, які теж є непомітним предметом побуту і одночасно — стереотипним символом мистецтва.

Міцний зв’язок пірографії з побутом і повсякденністю — саме те, що Проценко постійно обігравав у своїй творчості.

Навіяні побутом образи у Проценка мають виразний перебудовний флер, але при цьому досить універсальні, щоб бути цікавими в будь-якому середовищі. Якщо говорити про прості та мінімалістичні пірографії з лампочками, решітками від зливу раковини, сірники, монотипії з дорожніми люками, то це настільки звичні елементи повсякдення, що потрібно їх збільшити і перенести на стіни, щоб помітити; і настільки типові, що навряд чи будуть відрізнятися на різних континентах.

_MG_5703
Виставка «Кирило Проценко. Палкий» у Мистецькому Арсеналі. Фото: Євген Нікіфоров
_MG_5682
Виставка «Кирило Проценко. Палкий» у Мистецькому Арсеналі. Фото: Євген Нікіфоров
_MG_5691
Виставка «Кирило Проценко. Палкий» у Мистецькому Арсеналі. Фото: Євген Нікіфоров
_MG_5672
Виставка «Кирило Проценко. Палкий» у Мистецькому Арсеналі. Фото: Євген Нікіфоров
_MG_5663
Виставка «Кирило Проценко. Палкий» у Мистецькому Арсеналі. Фото: Євген Нікіфоров

Сприймай буквально

Його великоформатний живопис з іронічними пейзажами теж цілком може існувати поза пострадянським контекстом. Картина в даному випадку сприймається як нарочито міщанська річ, необхідна складова солідного інтер’єру і маркер благополуччя — і неважливо, що художник зобразив носорога або літаючу тарілку. Пейзажі на полотнах скопійовані з етикеток популярних сигарет, мінеральної води або горілки — настільки масових і звичних товарів, що деталі їхньої упаковки «невидимі»: покупець може перевірити ціну, термін придатності, але не стане вдивлятися в зображення і тим більше помічати там якусь аномалію.

Картина в даному випадку сприймається як нарочито міщанська річ, необхідна складова солідного інтер’єру і маркер благополуччя.

Повертаючись до теми тіла, можна простежити ще один частий мотив у творчості художника — спорт. Персонажі Проценка плавають, стрибають, бігають, всіляко демонструють свої м’язи. На відео Irritants (2007 рік, у співавторстві з Іллею Чичканом) культуристки репетирують свої виступи на тлі «Лекції про ніщо» Джона Кейджа — музичного твору, де кожен рядок складається з певної кількості тактів, які й формують композицію. Для роботи над мультимедійною інсталяцією «Пенальті» Проценко взагалі запросив футболіста Олександра Шовковського: професійний воротар забивав голи в символічні ворота з білого полотна, які «захищав» сам художник.

_MG_5683
Виставка «Кирило Проценко. Палкий» у Мистецькому Арсеналі. Фото: Євген Нікіфоров
_MG_5689
Виставка «Кирило Проценко. Палкий» у Мистецькому Арсеналі. Фото: Євген Нікіфоров
_MG_5706
Виставка «Кирило Проценко. Палкий» у Мистецькому Арсеналі. Фото: Євген Нікіфоров
_MG_5711
Виставка «Кирило Проценко. Палкий» у Мистецькому Арсеналі. Фото: Євген Нікіфоров
_MG_5714
Виставка «Кирило Проценко. Палкий» у Мистецькому Арсеналі. Фото: Євген Нікіфоров
_MG_5725
Виставка «Кирило Проценко. Палкий» у Мистецькому Арсеналі. Фото: Євген Нікіфоров
_MG_5733
Виставка «Кирило Проценко. Палкий» у Мистецькому Арсеналі. Фото: Євген Нікіфоров
_MG_5734
Виставка «Кирило Проценко. Палкий» у Мистецькому Арсеналі. Фото: Євген Нікіфоров
_MG_5743
Виставка «Кирило Проценко. Палкий» у Мистецькому Арсеналі. Фото: Євген Нікіфоров
_MG_5747
Виставка «Кирило Проценко. Палкий» у Мистецькому Арсеналі. Фото: Євген Нікіфоров
_MG_5782
Виставка «Кирило Проценко. Палкий» у Мистецькому Арсеналі. Фото: Євген Нікіфоров
_MG_5778
Виставка «Кирило Проценко. Палкий» у Мистецькому Арсеналі. Фото: Євген Нікіфоров
_MG_5773
Виставка «Кирило Проценко. Палкий» у Мистецькому Арсеналі. Фото: Євген Нікіфоров
_MG_5765
Виставка «Кирило Проценко. Палкий» у Мистецькому Арсеналі. Фото: Євген Нікіфоров
_MG_5748
Виставка «Кирило Проценко. Палкий» у Мистецькому Арсеналі. Фото: Євген Нікіфоров

Часом автор виступав як дослідник людського тіла — він препарував Гораціо Нельсона і Ромео на пірографіях 1994 року. Знову обравши персонажів, які міцно засіли в масовій свідомості, Проценко обіграв те, що ми знаємо про їхнє тіло: британський віцеадмірал Нельсон пошкодив око в бою, а Ромео помер від випитої отрути. «Твоя посмішка» виглядає як стоматологічний знімок: усі зуби чорні, ну то й що — адже посмішка прикрашена трояндами. «Закохані серця» — це два реалістичних зображення людських сердець, хоча й на тлі пальм і романтичного червоного заходу сонця.

З темою вмирання і психологічного стану Проценко обходився все з тією ж іронічною буквальністю. У 1997 році він створив фотопроєкт No comment, в якому на полароїдних знімках «задокументував» способи самогубства, виступивши в ролі головного персонажа. А у 2003-му з’явилися його жартівливі фотоалюзії на різні типи здоров’я — фізичне, психологічне, емоційне.

З темою вмирання і психологічного стану Проценко обходився все з тією ж іронічною буквальністю.

Кирилл Проценко, работа No comment, 1997, полароидные фото
Із серії No comment, 1997 рік. Фото: онлайн-архів Дослідницької платформи PinchukArtCentre

Різноманітність медіумів і сфер діяльності наразі не здається чимось незвичайним, але все одно кількість проєктів Проценка вражає. З відео і музикою він працював ще з часів «Паркомуни» і зародження українського відео-арту. Йдеться не тільки про власні ролики і легендарні вечірки, але і про створення музичного лейблу «Термос», а також спільного з Іваном Москаленком арт-медіа «Радіо Євразія». Для кількох київських закладів художник розробив дизайн інтер’єру — піцерії Napule, мережі ресторанів «Якіторія» та бару Gogol BARdello, який належав фронтмену гурту Gogol Bordello Євгену Гудзю.

Проценко помер у 2017 році. Деякі з його інтер’єрів уже не існують, а сайт з архівом робіт узагалі недоступний. Але сказати, що його зірка «закотилася», — неможливо. Вона зависла падаючи.

199

258

914
162

Більше матеріалів