Уведіть ліцензійний ключ: Скільки коштує архітектурний софт і як собі його дозволити

Питання, яку програму використовувати для роботи, постає перед архітектором з перших днів його навчання й протягом усієї подальшої кар’єри. Архітектурний софт можна дуже умовно поділити на дві категорії: той, що використовується власне для проєктної частини з кресленнями, і той, що потрібен для презентації роботи, — візуалізації, відео, постобробка зображень. Різні студії та професіонали обирають для себе індивідуальний пакет програм, виходячи зі свого смаку, спеціалізації, досвіду — та гаманця, бо більшість софту не безкоштовна.

Архітектор Олег Дроздов, засновник Drozdov & Partners та Харківської школи архітектури, пригадує, що його студія почала працювати з комп’ютерною графікою ще в середині 90-х. «Своє перше комп’ютерне креслення ми намалювали в CorelDraw у 1997 році. І це все одно виглядало краще, ніж намальоване від руки. Звісно, гонорари у 90-х були доволі скромними, а ефективність як програм, так і нашої роботи доволі низькою», — каже Дроздов.

Згодом архітектори отримали інструменти, які дозволяють автоматизувати проєктування, створюючи повноцінну інформаційну будівельну модель майбутнього об’єкта — це називається BIM, — а не набір окремих креслень. Тепер зміна в моделі автоматично відображалася на всіх кресленнях, які більше не треба було кожного разу виправляти вручну. Впровадження BIM у рази збільшило ефективність роботи архітекторів.

«У далекому 2001-му, коли я почав вивчати BIM-програми, не було іншої альтернативи ПЗ, яка крім 2D-креслень видавала б тривимірну модель. Аж раптом з’явилася можливість перевести процес проєктування у 3D. Це було дивовижно!» — пригадує Єгор Єрмаков, BIM-менеджер AIMM.

Олег Дроздов розповідає, що зараз базовою програмою студії є Archicad, також використовують SketchUp для 3D-моделювання та Adobe Photoshop. А все, що пов’язано з рендерингом візуалізацій, студія віддає на аутсорс.

Завдяки автоматизації проєктування сьогодні архітектори мають можливість швидко створювати надскладні геометричні форми. Дмитро Аранчій, засновник Dmytro Aranchii Architects, яка спеціалізується на параметричній архітектурі, розповідає, що основний проєктний процес у студії відбувається у 3D-редакторі Rhinoceros з надбудованим до нього обчислювальним плагіном Grasshopper. Це дозволяє створювати математично точні тривимірні моделі об’єктів.

Скільки коштує бути архітектором

Припустимо, ви вирішили почати працювати на себе та розраховуєте інвестиції для старту роботи.

Для проєктування вам знадобляться BIM-програми:

• Archicad (близько $5 000 за постійну ліцензію, або близько $1 200 на рік);

• або Revit ($2 545 на рік);

• або AutoCAD ($1 775 на рік), якщо ви ще не перейшли у BIM-моделювання.

Для 3D-моделювання:

• SketchUp ($300 на рік);

• 3ds Max ($1 700 на рік);

• або Rhinoceros ($995 за постійну ліцензію).

Для візуалізацій:

• Lumion ($1 800);

• або Twinmotion ($380);

• або V-Ray ($790-1190 в залежності від типу);

• або Corona ($490).

Додайте до цього передплату на Creative Cloud від Adobe (Photoshop, Illustrator, InDesign та інші) — $360 на рік за пакет програм.

Таким чином, вартість одного робочого місця для архітектора, в залежності від спектру завдань, може становити від декількох до десяти тисяч доларів. Для фрилансера, якому можуть бути потрібні від двох до десяти платних програм, ця цифра в середньому складає $4 000 на рік, або ж $350 на місяць. Розробники надають знижки при купівлі корпоративних ліцензій, тим не менш і для фрилансерів, і для студій суми досить значні.

За що саме ми платимо, купуючи софт

Професійні програмні продукти — це доволі складні та комплексні рішення, над якими працюють сотні, а подекуди й тисячі розробників, і встановити низьку ціну на подібні програми часто просто неможливо.

Голова відділу продажів GRAPHISOFT CENTER Ukraine Василь Козлов каже, що їхній продукт — не мас-маркет, а складний робочий інструмент, який допомагає заробляти гроші користувачам. «Хтось вважає, що це повітря, і всіма силами намагається не платити за софт. Однак найвідоміші та найбільші архітектурні бюро розуміють цінність нашого продукту, а також користуються всіма перевагами ліцензій. Ситуація із середнім та малим сегментом дещо відрізняється, до таких компаній не завжди вдається достукатися, але на ринку точно є позитивний тренд. Прогресивні та амбітні компанії користуються, зокрема, й нашими інструментами та зростають, а хтось сидить тихо і зрештою стане неконкурентним або зіткнеться з кіберполіцією», — розповідає він.

Одна з переваг ліцензованого програмного забезпечення — надійність роботи софту та технічна підтримка, яку надають розробники. «Я користуюся трьома програмами. Загалом виходить дорого, проте це трохи інший рівень якості роботи, коли ти отримуєш усі оновлення та технічну підтримку», — говорить Вітаутас Балтус, архітектор, викладач архітектури в Каунаському технологічному університеті в Литві.

Крім технічної підтримки виробники програм пропонують ліцензованим користувачам додаткові переваги. Наприклад, GRAPHISOFT проводить закриті семінари для тих, хто купив ліцензію, та гарантує їм доступ до навчальних матеріалів і бази знань. Також компанія надає інструменти, які полегшують створення бібліотек стандартних елементів, та передплату на Twinmotion строком на рік. Архітекторів знайомлять із можливістю маркетингової кооперації, рекламуючи проєкти, які були розроблені в Archicad.

Autodesk також забезпечує технічну підтримку та можливість використання своїх серверів для збереження робочих файлів. Крім того, клієнти компанії мають змогу скористатися сервісом Autodesk Services Marketplace, де можна знайти спеціалістів з продуктів Autodesk для будь-яких завдань: від навчальних семінарів до консультацій зі специфічних проєктних питань.

Проблема піратства стосується не тільки розробників софту, але й тих гравців ринку, які сплачують за ліцензії. «Є така річ, як чесна конкуренція. Контрабанда та розмитнений товар не можуть між собою конкурувати чесно. Нам теж часто говорять, що наші ціни на проєктування високі, — але у нас у собівартості закладені витрати на програмне забезпечення. Тут є певна екосистема: якщо ти сповідуєш якісь етичні принципи, сплачуєш податки, то ти можеш претендувати на таке ж ставлення до себе з точки зору авторського права», — каже Олег Дроздов.

«Архітектор має платити за софт. Цього вимагає ринок та умови контрактів. У той же час ринок повинен розуміти, що ПЗ коштує солідних грошей, і враховувати це в пропозиціях для проєктантів. На жаль, не всі замовники це усвідомлюють. Не всі розуміють, що „світлий бік“ ліцензійного ПЗ — це не тільки гарантії якості продукту проєктування, але і підтримка від компанії-розробника», — погоджується з ним Єгор Єрмаков.

Архітектор із Чехії Олександр Воропай розповідає, що в цій країні вважається добрим тоном використовувати ліцензійне програмне забезпечення. «Ходять чутки про перевірки легальності софту в архітектурних офісах, але я не знаю компанії, які б із цим стикалися. Тут скоріше йдеться про етичний аспект. Якщо ти заробляєш на цьому гроші, то маєш купити робочий інструмент, так заведено», — каже він.

Витрати на софт можна оптимізовувати завдяки гнучкій системі передплат. Наприклад, в Adobe Creative Cloud є можливість оформлювати передплату лише на місяць, коли саме ця програма буде необхідна. Директор компанії Softkey, яка продає програмне забезпечення Autodesk в Україні, Денис Никитчук розповідає, що кількість користувачів легального софту почала збільшуватися після впровадження гнучких цінових рішень. «Останнім часом, коли компанія Autodesk перейшла від постійних ліцензій до річної передплати, вони стали коштувати істотно дешевше — і рівень піратства став помітно знижуватися, особливо серед компаній. Якщо їм дорога репутація, вони намагаються переходити на ліцензійне ПЗ», — каже Никитчук.

Деякі розробники йдуть далі й формують окрему ціну на продукт для України, зважаючи на економічну ситуацію. «Ціна на Archicad на розвинених європейських ринках вища, ніж в Україні. Там GRAPHISOFT має іншу цінову політику і продукт, відповідно, дорожчий. Також ми надаємо можливість окрім постійної ліцензії передплатити програму на деякий час. В окремих випадках ми з клієнтами можемо індивідуально обговорювати можливість погашення вартості у розстрочку», — розповідає Василь Козлов.

На думку Дмитра Аранчія, витрати на програмне забезпечення є інвестицією в розвиток майстерні, а оптимізувати їх можна, якщо чітко розуміти свої завдання та сплачувати гроші за те, що справді необхідно. «Якщо не слідувати мейнстриму, роблячи вигляд, що тобі потрібен лише найдорожчий та найпопулярніший софт, рано чи пізно доходиш висновків, що це не завжди виправдано. Тому для деяких випадків можна знайти безкоштовне або недороге програмне забезпечення, яке чітко вирішує поставлені завдання, та інвестувати точково найбільше в найважливіший софт з найсуттєвішими для функціонування майстерні інструментами й можливостями. Узагалі, позиція платити за програми сильно дисциплінує у виборі, майстерності в конкретному інструменті та відсіюванні зайвого», — каже Аранчій.

Чому платять не всі

Тим не менш проблема доступності архітектурного програмного забезпечення все одно актуальна для нашої країни, адже прибуток, який архітектор отримає від інвестицій у софт, в Україні буде значно меншим, ніж той, що він міг би отримати у США чи ЄС. Відповідно, умови на старті професії у молоді з України та Західної Європи принципово різні.

«Середня українська ціна за проєктування відрізняється від середньоєвропейської в 7-10 разів. Вартість програмного продукту всюди та ж сама. Це частина тих аспектів, які впливають на стан справ у нас. Необхідність дотримання авторських прав — загальносвітова домовленість. Однак ви ж розумієте, що, наприклад, у середнього європейця й середнього африканця абсолютно різні можливості, — різні економіки й політичні системи. Це до розмови про справедливість і рівні права», — каже Олег Дроздов і додає, що, на його думку, 90% користувачів такого програмного забезпечення працюють на ньому нелегально.

Подібні припущення майже відповідають дійсності — за даними дослідження 2017 року, 80% програмного забезпечення в Україні встановлено нелегально. Для порівняння: загальносвітовий показник — 37%. З дослідження 2021 року виходить, що Україна посідає третє місце у світі за рівнем піратства після Китаю та Росії.

У 90-х, коли комп’ютерне проєктування тільки почало зароджуватися, альтернатив піратству майже не було. «Я не впевнений, що коли я почав вивчати BIM, ці програми можна було б десь купити. Це, звісно, жарт, але в ньому є доля правди. Про це ніхто тоді не думав», — розповідає Єгор Єрмаков. Двадцять років по тому подібні питання вже не постають. Найбільші архітектурні студії працюють легально та використовують ліцензію, проте багато хто з сьогоднішніх фахівців вивчав комп’ютерне проєктування на піратських версіях.

Поширене піратство — не унікальна ситуація, інші постсоціалістичні суспільства також проходили шлях до встановлення цивілізованих правил на ринку архітектурного проєктування. «Я купив Archicad у 2006-му, коли розпочав власну архітектурну практику. На той час не дуже багато архітектурних компаній у Литві використовували ліцензійне програмне забезпечення. Проте існувала вимога, що кожний проєкт має містити дані щодо софту, в якому він був виконаний. Але багато хто йшов на хитрощі й записував у дані проєкту безкоштовні програми, хоча сам проєкт був зроблений у Revit чи Archicad», — розповідає Вітаутас Балтус.

Найвразливіша у фінансовому плані категорія архітекторів — це студенти. Вони мають вивчати одразу декілька програм, щоб мати можливість знайти роботу, адже різні студії обирають різний софт. У державних навчальних закладах найчастіше встановлені застарілі версії програм, а на заняття з комп’ютерної графіки виділяється мало часу, тож студенти мають опановувати її самостійно.

Олег Дроздов розповідає, що в Харківській школі архітектури студенти вивчають декілька програм від самого початку. «Ми викладаємо Adobe-пакет, тому що графічний дизайн — це з розряду must have для будь-якого архітектора. В якості базової креслярської програми, яка ближче до простих, „олдскульних“, викладаємо Rhinoceros. На це ми надбудовуємо параметричний дизайн. І потім уже для інтегрованого дизайну викладаємо на вибір Archicad або Revit», — каже він.

Для навчання університет отримує софт безкоштовно, за студентською ліцензією. Ба більше, розробники Archicad, Revit та інших програм пропонують студентські версії, які кожен студент може встановити на свій власний компьютер за наявності університетської поштової скриньки. GRAPHISOFT також має програму лояльності, за якою молоді архітектори можуть отримати знижку 80% на купівлю Archicad.

Проте у студентських версій є свої обмеження, тож повноцінно використовувати такий софт для комерційної роботи не завжди вдається. До того ж не всі програми мають студентські версії — або не мають їх для України, як, приміром, популярний останнім часом потужний візуалізатор Lumion.

Вибір безкоштовного програмного забезпечення для вирішення архітектурних завдань широкий, однак його можливості обмежені в порівнянні з платними програмами. «Усі безкоштовні аналоги являють собою автоматизовані кульмани та у кращому разі переглядачі популярних форматів файлів. Немає сенсу використовувати те, що не дає очікуваного результату на виході, у вигляді повноцінної інформаційної моделі, краще вкласти гроші у ПЗ і працювати швидко та продуктивно», — вважає Єгор Єрмаков.

Схоже, що наразі вирватися із замкненого кола використання піратського софту доволі складно. «Ти неконкурентоспроможний, якщо використовуєш лише безкоштовні програми, тому що твій конкурент-дизайнер безсоромно використовує піратське ПЗ і на його фоні твоя робота виглядатиме непрофесійно», — каже Даниїл Дьяконов, архітектор-фрилансер.

Безкоштовний софт в архітектурній практиці, звісно, допустимий. Проте лише як додаткова опція. За словами Дмитра Аранчія, в його студії використовується низка безкоштовних програм: Blender (обробка зображень), DaVinci (обробка відео), Processing та Grasshopper 3D (візуальне програмування), офісні пакети LibreOffice і Google Docs та безкоштовна версія Unreal Engine для анімації, — але основним усе ж є платний Rhinoceros.

Чому небезпечно не платити

Ще одна очевидна перевага ліцензійного програмного забезпечення — безпека. Піратські програми, скачані з анонімних ресурсів, можуть містити віруси чи просто працювати нестабільно й приводити до зламу всієї системи. «У приватному секторі, на відміну від проєктних компаній, переходять на ліцензію поки що повільніше, хоча і тут є тенденція до покращення ситуації. В основному — з міркувань безпеки. Люди не хочуть качати невідомо що з торентів», — каже Денис Никитчук.

А на додачу є ще проблеми з законом. Один із керівників української архітектурної студії анонімно розповів про те, які проблеми були в них через піратське ПЗ. Студія нелегально користувалася трьома програмами. Їй надійшло попередження від правовласника однієї з них про те, щоб архітектори перейшли в роботі на ліцензійне ПЗ. Вони ніяк не відреагували, бо оплата такої ліцензії на той момент дорівнювала всьому заробітку студії, — треба було сплатити кілька тисяч доларів за одну програму на рік на одне робоче місце.

Після відсутності реакції до студії завітав підставний замовник. Через деякий час — ще один, а за ним зайшли слідчі з понятими і почали обшук, показали документи про те, що заведено карну справу, вилучили робочу техніку. Власники студії довго ходили по допитах, справа не дійшла до судового розгляду, але свою техніку студія більше не побачила.

У кіберполіції на запит Bird in Flight відповіли, що не ведуть статистику того, скільки справ про порушення авторського права у сфері програмного забезпечення потрапило до суду. Хоча, виступаючи на медіаконференції у вересні 2018-го, представники кіберполіції звітували, що за той рік їм вдалося виявити близько 100 випадків порушення авторського права в Україні, а майже 30 справ було скеровано до суду. На сайті кіберполіції можна знайти новини про обшуки у проєктних компаніях, які використовували неліцензійне ПЗ. Останнє таке повідомлення датується липнем 2020 року, суму збитків правовласнику оцінили у 1,5 мільйона гривень.

Усе ж стан справ поступово, але покращується. «Коли я у 2003 році починав працювати в цій сфері, то рівень піратства був якщо не 100%, то принаймні 95%. Але поступово Україна приходить до ліцензійного ПЗ», — розповідає Денис Никитчук.

Ринок програмного забезпечення можна порівняти з ринком музичного контенту, який так само потерпає від піратства. Останнім часом у зв’язку з появою стримінгових сервісів, таких як Spotify та YouTube Music, частка легального контенту на них невпинно зростає. Ще 10 років тому платити за музику було чимось незвичним, а сьогодні це буденність. Багато в чому через те, що легальні канали стали більш доступними, зручними та безпечними, ніж музика з піратських сайтів.

Щоб пройти шлях до легального, «білого» ринку архітектури, держава має боротися з піратством і приймати закони на підтримку як архітекторів, що використовують легальний софт, так і розробників програм. Архітектори ж мають звикнути закладати витрати на ліцензії у свої ціни й поважати працю людей, які створюють такий продукт для них. А розробники софту, у свою чергу, — продовжувати йти назустріч тим, хто хоче використовувати програми законно.

Зображення на обкладинці: Dmytro Aranchii Architects
Зображення надані студіями та архітекторами: Drozdov & Partners, Dmytro Aranchii Architects, Даниїлом Дьяконовим, Вітаутасом Балтусом