Помер уругвайський архітектор Рафаель Віньолі — автор видатних, але скандальних будівель

Рафаель Віньолі Бесейро народився у Монтевідео у 1944 році. Його батьком був відомий уругвайсько-аргентинський кінорежисер Роман Віньолі Баретто, а мати, Марія Бесейро, працювала вчителькою математики. Віньолі вивчав архітектуру та урбаністику в Університеті Буенос-Айреса. Уже у 20 років він став співзасновником архітектурної студії MSGSSV. У її доробку — головний офіс Банку Буенос-Айреса, а також кілька житлових будинків в Аргентині.

У 1978-му вдома у Віньолі провели обшук — двома роками раніше до влади в Аргентині пришла військова хунта. Деякі з його книг іноземними мовами визнали підозрілими. Після цього 34-річний архітектор переїхав до США: його запросили читати лекції у Гарвардській вищій школі дизайну, яка вважається одним із провідних навчальних закладів у своїй галузі. Наступного року Рафаель Віньолі вже остаточно оселився у Нью-Йорку, де відкрив власну студію Rafael Viñoly Architects.

У Аргентині вдома у Віньолі провели обшук — деякі з його книг іноземними мовами визнали підозрілими.

У Нью-Йорку він і провів решту свого життя. Першим проєктом Віньолі у цьому місті став Коледж кримінальної юстиції Джона Джея. Для його будівлі потрібно було зберегти необароковий фасад XIX століття, разом із тим збільшивши кількість аудиторій.

По-справжньому відомим Віньолі став завдяки Токійському міжнародному форуму. Найвиразніша частина споруди — це скляний атріум завдовжки 210 метрів та заввишки 60 метрів. Будівництво форуму, який швидко перетворився на архітектурну пам’ятку японської столиці, тривало з 1989 до 1996 року.

Любов до великих скляних поверхонь зіграла з архітектором злий жарт. Його готель «Вдара» у Лас-Вегасі та офісна будівля на Фенчерч-стрит у Лондоні мають увігнутий фасад, покритий дзеркальним склом. Через це поверхня працює як рефлектор, направляючи вниз відбитий пучок сонячних променів. У 2010 році відвідувачі готелю повідомили, що отримали опіки поряд із будівлею. Це явище навіть отримало назву «смертельний промінь „Вдари“». Адміністрація була змушена встановити на території готелю великі сонцезахисні парасолі. Офісна ж будівля Віньолі в Лондоні у 2015-му отримала Кубок карбункула — архітектурну премію журналу Building Design як «найпотворніша будівля у Сполученому Королівстві».

У 2015 році в нью-йоркському районі Мідтаун на Парк-авеню за проєктом Віньолі звели хмарочос 432 Парк-авеню. Це друга за висотою будівля Нью-Йорка після Всесвітнього торгового центру: вона сягає 426 метрів. При проєктуванні Віньолі ставив собі за мету змінити панораму Мангеттена, і, судячи з усього, йому це вдалося — споруда вирізняється висотою та простотою. За цю простоту хмарочос як хвалили, так і критикували, називаючи його тонким стовпчиком. Мешканці будівлі також скаржилися на непрацюючі ліфти, шум і вібрацію. У 2018 році вони подали на забудовника до суду, вимагаючи відшкодувати $125 мільйонів, що були витрачені на ремонт будівельних та проєктних дефектів.

Син Віньолі після смерті батька назвав того візіонером, який залишив багату спадщину характерних і позачасових проєктів. Схоже про нього у 2018 році писала й редакторка журналу Archinect Кетрін Гімапанг. «Найкраща архітектура переосмислює, а не повторює те, що є частиною норми. Ви можете створювати дивовижні об’єкти, але якщо вони не функціональні, вони не працюють», — цитує вона Віньолі.

Упродовж десятиліть Рафаель Віньолі підтримував зв’язки з рідним Уругваєм, часто приїжджав туди. Одним із його останніх проєктів на батьківщині є міст Лагуна-Гарсон через лагуну Гарсон, відкритий у 2015-му.

Архітектор також цікавився музикою. У 2011 році він розповів The Times, що у нього є дев’ять піаніно, у тому числі одне з вигнутими клавішами, які полегшують доступ до деяких нот, — таку особливість інструмента він спроєктував сам.

Фото: Miguel Rojo / AFP