Безтурботні канікули не гарантовано: Пасхалки та відсилки у «Білому лотосі»

Увага, в тексті є спойлери.

Декорації другого сезону — Сицилія, курортне містечко Таорміна. До готелю мережі «Білий лотос» приїздять три покоління родини Ді Грассо — дід Берт, батько Домінік і син Альбі, також два подружжя — друзі юності Ітан і Кемерон, їхні дружини Гарпер і Дафні, а на додачу найколоритніша героїня першого сезону — екзальтована багатійка Таня Маккуойд зі своїм чоловіком Грегом і помічницею Поршею. Керує готелем Валентина, сувора менеджерка середніх років. Свою удачу серед заможних постояльців шукають місцеві секс-робітниці Мія та Лючія. Трохи пізніше в сюжет включається група ексцентричних геїв на чолі з чарівним пройдисвітом Квентіном.

Безтурботні канікули не гарантовано. Берт хоче знайти сицилійську рідню. В одержимого сексом Домініка розвалюється родина. Альбі тяжко переживає безлад у сім’ї. У Ітана й Гарпер не ладиться інтимне життя, Кемерон і Дафні вдають щасливу пару, хоча це далеко не так. Таня боїться, що Грег її покине, а той саме це і планує зробити. Порша схильна до депресії та потерпає від примх начальниці. Мія хоче накопичити грошей на власну крамницю, Лючія мріє виступати з концертами, а Валентина небайдужа до однієї з підлеглих.

Як і в першому сезоні, сценарист та режисер серіалу Майкл Вайт заявляє майбутні конфлікти майже зі старту, аби через низку комічних ситуацій довести все до кульмінації. Однак ключова відмінність між першим і другим «Лотосами» в тому, що цього разу сюжет прошитий чималою кількістю культурних та мистецьких алюзій.

Майкл Вайт заявляє майбутні конфлікти майже зі старту, аби через низку комічних ситуацій довести все до кульмінації.

Вайт прямо або неявно цитує фільми різних років. Зокрема, заглавна сцена, коли Дафні виявляє в морі перший труп, нагадує початок класичного горору Стівена Спілберга «Щелепи». Це ж потім відгукується у зауваженні Тані Грегу: «У тебе очі мертві, як у акули» — і реакції Гарпер на витівку Кемерона, котрий вхопив її за п’ятку під час купання: «Я думала, це акула».

Та найпомітніша паралель задана місцем зйомки, причому випадково. Продюсери «Білого лотоса» оглянули близько 70 локацій, перш ніж зупинити свій вибір на San Domenico Palace Hotel у Таорміні, — він є колишнім жіночим монастирем, заснованим у 1374 році. Згодом виявилося, що тут проходили зйомки одного з ранніх фільмів Мікеланджело Антоніоні — «Пригода» (1960). У цій стрічці багата дратівлива жінка на ім’я Анна (Леа Массарі) таємниче зникає на безлюдному острові під час круїзу, посварившись зі своїм коханцем Сандро. Поступово мотив пошуків зниклої поступається любовній лінії між Сандро й подругою Анни, Клаудією (Моніка Вітті), однак і цей зв’язок закінчується нещасливо. Вайт задіяв збіг локацій, відтворивши сцену з «Пригоди», де Клаудія блукає біля собору в оточенні десятків чоловіків, які мовчки її розглядають. У такій самій об’єктивуючій і загрозливій ситуації опиняється і Гарпер — що, по суті, якнайкраще передає тиск, котрий чинять на неї інші герої.

Ба більше, Грег робить уночі таємний телефонний дзвінок на тій самій терасі, на якій стоїть Клаудія у фіналі «Пригоди». А Таня навіть заявляє, що хоче наслідувати Клаудію: вдягти вільну рожеву сукню, промчати з коханим на раритетному мопеді «Веспа» й повечеряти «макаронами з гігантськими молюсками». Загалом Таня — це персонаж, чиє буття підпорядковане стороннім, запозиченим сюжетам. З усіх дійових осіб вона живе найбільш театралізовано, і, звісно, нічим хорошим це не закінчиться: мистецтво вимагає жертв у буквальному сенсі.

У серіалі є згадки про ще один відомий фільм, знятий теж на Сицилії і пов’язаний із долею Тані. Сімейство Ді Грасса знаходить подвір’я, де Коппола фільмував другого «Хрещеного батька». Саме там, за сюжетом, вибухнула машина з молодою дружиною Майкла Корлеоне. Зараз маєток перетворений на туристичну атракцію: на місці екранного вибуху встановлено аналогічний автомобіль, у якому сидить манекен у квітчастій сукні. У такій самій сукні опиняється Таня на яхті під час фатальної подорожі з компанією Квентіна.

Кінематографічні відсилки у серіалі пов’язані і з акторами. Берта грає Ф. Мюррей Абрахам — лауреат премій «Оскар» та «Золотий глобус» за роль Антоніо Сальєрі у фільмі Мілоша Формана «Амадей» (1984). У цій драмі є сатиричний епізод, коли на музичному вечорі Моцарт на прохання публіки передражнює інших композиторів. Він береться грати Сальєрі з перебільшеним пафосом та натугою і певної миті навіть випускає гази. Тоді як Берт у «Білому лотосі» мало не першу свою появу на екрані озвучує цілою руладою, буквально «перепукуючи» нестерпного Амадея.

Коли Гарпер (у виконанні Обрі Плаза) намагається поводитися більш розкуто і привітно, вона змінює вбрання, зокрема перехоплює волосся широкою стрічкою. Найвідоміша попередня роль Плаза — вбивця-психопатка Ленні в серіалі «Легіон», а схожу стрічку носить головна антагоністка Ленні, котра в свою чергу цією деталлю нагадує героїнь-партизанок із фільмів Ґодара кінця 1960-х.

За великим рахунком, це і є напрацьований прийом Вайта: він бере певні образи чи фрагменти з творів минулого й іронічно вплітає їх у свою роботу. Так, один із музичних мотивів серіалу — опера Пуччіні «Мадам Баттерфляй». Уривки з неї звучать уже у вступі до першої серії. У п’ятому епізоді Квентін характеризує Таню як «трагічну героїню опери Пуччіні», а потім, власне, і веде її на постановку «Мадам Баттерфляй». Героїня опери накладає на себе руки, а Таня скоює самогубство мимохіть — у недоладній спробі порятунку, і в цьому є насмішка. У розв’язці Таня повторює сюжет «Пригоди», тільки в лінії не Клаудії, а Анни, яка зникла саме в цих водах.

Це і є напрацьований прийом Вайта: він бере певні образи чи фрагменти з творів минулого й іронічно вплітає їх у свою роботу.

Також у серіалі обіграно реально існуючий сицилійський міф про вбитого мавра: в нього був роман із місцевою жінкою, але коли та дізналася, що в коханця є дружина і діти, відрубала йому голову та переробила її на вазон для вирощування квітів. Квіти в голові прославилися на всю околицю, і досі існує повір’я, що будь-які рослини, посаджені у такий вазон testa di moro, цвістимуть якнайкраще. Вази у вигляді стилізованої голови розставлені по всьому готелю. Звісно, вони прочитуються як символ покарання за невірність, котрої в серіалі більш ніж достатньо. А ще Таня, щойно прибувши на курорт, хвалиться, що вона у статусі клієнтки мережі «Білого лотоса» виросла з «пелюстки» до привілейованої «квітки». Тож коли в останній серії Гарпер та Ітан в пориві пристрасті розбивають testa di moro, це відсилає одразу і до загибелі «квітки» Тані через падіння, і знову до «Пригоди», де герої знаходять на острові античну амфору й випадково розбивають її.

Варта згадки і картина П’єтро Перуджіно «Мучеництво святого Себастьяна» в номері Альбі. Вайт спочатку підкреслює схожість між Себастьяном та збентеженим Ітаном, котрий підозрює дружину у зраді, а потім знову показує полотно, коли Альбі займається сексом із Лючією. Святого Себастьяна вважають покровителем воїнів, спортсменів і тих, хто бажає святої смерті, — знов-таки вельми іронічно, враховуючи, наскільки земними є пристрасті що в ревнивця і любителя ранкових пробіжок Ітана, що в довірливого Альбі.

Це лише частина підтекстів, але уявлення про авторський метод вони дають цілком чітке. Лишається питання: навіщо Майку Вайту з його вмінням будувати захопливу саму по собі історію така кількість розкиданих по всіх епізодах пасхалок?

Власне, всі ці явні та приховані цитати пов’язані з втратами і смертю. Еротика, флірт, сонячні пляжі, розкіш палаців у серіалі — лише яскрава поверхня, почасти обманний маневр. Смерть інколи буквально, інколи натяком проникає в жарти й у краєвиди, у сни і в інтер’єри, стоїть за спиною кожного і кожної в цій історії. І таке елегантне memento mori додає «Білому лотосу» меланхолійної глибини, без якої робота Майка Вайта була б лише ще однією комедією.

Зображення: Everett Collection