Просто фантастично: Чому другий сезон «Відьмака» варто дивитися навіть тим, кому не сподобався перший

Здавалося, що після завершення «Гри престолів» «Відьмак» стане головним фентезі з політичними інтригами і драконами, але цього не відбулося. Проблеми почалися ще до виходу серіалу — фанатам не догодив виконавець головної ролі Генрі Кавілл. Якщо в тій же «Грі престолів» Джон Сноу існував лише в уяві читачів, то відьмак із восьмитомника Сапковського набув цілком реальних рис, з’явившись у комп’ютерних іграх. Третя частина Wild Hunt узагалі канонізувала образ Геральта — він має бути самоіронічним і бородатим. Тобто фанатам не сподобався навіть не власне Кавілл, а те, що його відьмак не носить бороду.

Крім того, у першому сезоні можна було побачити темношкірих ельфів та чарівниць індійської крові, тоді як шанувальники книг Сапковського наполягають, що більшість держав та їхні жителі списані з країн континентальної Європи.

Критиків і фанатів розчарувало те, як розгортався сам сюжет першого сезону. «Відьмак», за всіх виробничих потужностей та досвідчених сценаристів, нагадував оповідання дебютанта, куди молодий письменник спробував накидати якомога більше тем. Творцям було важливо намітити головну сюжетну лінію — виховання княжни Цирі та війну королівств Півночі з Півднем, — яка повною мірою починається лише у третій книзі Сапковського. Але вони не могли пропустити перші дві, що були збірками оповідань.

«Відьмак» нагадував оповідання дебютанта, куди молодий письменник спробував накидати якомога більше тем.

У результаті з «Відьмака» вийшов нерівний роман упереміш з окремими історіями. Подекуди сезон був схожий на містичний детектив у дусі «Надприродного»: весь епізод Геральт міг вистежувати монстра, визначати його вигляд за відьмакським бестіарієм, а в кінці вбивати. При цьому увагу перетягували кілька більш важливих оповідей.

Зрештою, головною проблемою «Відьмака» стало навмисне ускладнення таймлайнів. У серіалі було три-чотири головні сюжетні лінії, які, як здавалося, розвивалися паралельно, — і лише у середині сезону шоуранери натякнули, що їх розділяють роки чи навіть десятиліття. Фанати, які читали книги, одразу зрозуміли співвідношення часів, а ось неофіти розгубилися. Після хвилі критики автори пообіцяли, що продовження буде більш лінійним. Так і сталося.

Другий сезон виявився стриманішим: немає більше загравання з часовими лініями, великої географії чи складних оповідальних конструкцій. У першому все завершилося епічною битвою та зустріччю відьмака з княжною Цирі. Тепер вони прямують на зимівлю до Каер Морхен — фортеці, де навчають відьмаків школи Вовка і де відбуватимуться всі основні події.

Продовження «Відьмака» нагадує доволі просто влаштований, але від того не менш цікавий телероман. У шоу з’явився магістральний сюжет — опікунство Геральта над Цирі та пророцтво, що збувається, воно ж Призначення, про роль дівчинки, яка, ймовірно, спричинить надлом реальності. Іншими словами, тут є велика історія і тепер це справді схоже на середньовічне фентезі.

Продовження «Відьмака» нагадує доволі просто влаштований, але від того не менш цікавий телероман.

Нехай спостерігати за тим, як Геральт пояснює, хто така стрига, як боротися з вовкулакою і де живуть кікімори, було цікаво, але навіть в іграх про відьмака, в яких битви з монстрами були основою геймплею, зрозуміло, що його роль не в цьому. Доля Геральта — саме бути наставником, гравцем політичної сцени, радником королів, воїном, здатним зупинити Призначення.

Змінився і сам персонаж. Кавілл, великий фанат саги Сапковського та відеоігор за її мотивами, багато працював над роллю, але раніше його обмежувало корпоративне бачення Netflix. Герой першого сезону був маскулінним, небагатослівним (переважно він розмовляв зі своїм конем Плотвою) персонажем, тоді як книжковий Геральт завжди міг посміятися з себе. У другому сезоні градус серйозності трохи зменшився — саме тому, що сам Кавілл попросив зробити героя більш наближеним до літературного першоджерела. Одне слово, здається, так виглядає сумлінна робота над помилками.

Фото: Netflix / Courtesy Everett Collection