Містичні пригоди окупантів у коміксах

— Я працював деякий час у сфері ІТ, але потім зрозумів, що це не моє, і пішов у більш творчу професію. Пробував створювати комікси ще у підлітковому віці, однак мені раніше ніколи не вистачало конкретних ідей, терпіння, часу й мотивації.

Війна дала справжній поштовх. Ідея першої історії з’явилася у травні 2022-го. Це були дні, коли весь творчий фронт України об’єднався. Музиканти писали пісні про війну, ілюстратори малювали тематичні арти, з’явилися нові українські ютуб-блогери. Ось і я теж захотів долучитися.

Почав із коротких історій про російських солдатів, з якими періодично трапляється якесь лихо. Перший час регулярно прилітали страйки, тож доводилося перезаливати один пост по кілька разів. На мій подив, перший комікс дуже сильно завірусився. Люди стали підписуватися, і я, побачивши фідбек, зрозумів, що потрібно продовжувати.

Гортайте кожну історію, аби побачити її повністю.

Я з дитинства любив фільми жахів і трилери, тому зараз вирішив створювати контент на цю ж тематику. Персонажі моїх історій зазвичай стикаються з чимось потойбічним — істотами зі страшилок або містикою. Тому я називаю їх «кріповими». Також періодично намагаюся порушувати соціальні питання і проблеми суспільства, що давно мене турбують. Звісно, присутній і чорний гумор, який стосується здебільшого контенту з окупантами. У таких історіях я даю собі повну свободу «кріпової» творчості.

Чорний гумор стосується здебільшого контенту з окупантами. У таких історіях я даю собі повну свободу «кріпової» творчості.

Ідея може прийти раптово, будь-де й будь-коли. У такому випадку я одразу записую «сценарій» у двох-трьох словах у нотатки на телефоні. Черпаю натхнення з новин, фільмів і музики. Одна історія на пару сторінок займає в середньому 10-12 годин. На більші історії можу витратити кілька днів. Малюю в основному вночі, бо вдень у мене є постійна робота. Може, так і краще, бо нічого не відволікає від творчості.

Малюю виключно на iPad Pro, у програмі Procreate. Спочатку накидаю максимально просту розкадровку у вигляді скетчу, потім промальовую персонажів, бекграунд і другорядні об’єкти. Іноді починаю малювати без чіткого сценарію взагалі. Час від часу у соцмережі закидаю таймлепси процесу створення коміксу.

Я не читаю комікси та мангу, не люблю фільми Marvel чи аніме. Але, відверто кажучи, хочу цю ситуацію виправити. Бо розумію, що, читаючи інших авторів, можна вдосконалюватися у малюванні, написанні сценарію тощо. Мабуть, єдиним винятком є «Місто гріхів» Френка Міллера — як комікс, так і однойменні екранізації. Саме цей автор свого часу вплинув на мене.

Я обрав нуарний чорно-білий стиль через те, що така картинка, на мою думку, не перевантажує око. Читачі легше сприймають зображене у коміксі, їх не відволікають зайві об’єкти. Якщо ж я хочу залишити якусь пасхалку, то промальовую один із кадрів трішки детальніше або ж для контрасту інколи використовую червоний колір.

Якщо з’явиться видавець із бажанням надрукувати мою творчість на папері, буду тільки радий. Але це не головна мета моєї діяльності. У веб-коміксах є свій шарм. Бо я маю можливість одразу після публікації бачити реакцію аудиторії у коментарях, зважати на її побажання щодо контенту, читати конструктивну критику тощо.

У веб-коміксах є свій шарм. Я можу одразу після публікації бачити реакцію аудиторії у коментарях.