Джерела натхнення: Проєкт про буковинські криниці

— Проєкту «Бабин бучок» майже рік, я розпочав його під час повномасштабного вторгнення. Віднедавна мені допомагає подруга зі спільноти 20partisan_n, студентка відділу ювелірної справи. Ми проводимо власні дослідження, подорожуючи віддаленими закутками Буковини. Нас цікавлять традиції сіл, особливості оздоблення сакральної та автентичної архітектури, а також люди і їхнє життя там. Усе це має на меті зберегти традиції та показати ідентичність нашого краю.

Я й раніше не був байдужим до оточуючого мене давнього світу. У моєму рідному місті збереглося багато старих будинків і придорожніх хрестів. У дитинстві я ще й встиг застати старих людей, які мали зв’язок із тією загадковою сакральною традицією. Після смерті бабусі я вирішив побувати в її рідному селі Зруб-Комарівський, аби побачити місцини, де вона виросла, й дослідити, що так вплинуло на її світогляд і звичаї. Наприклад, бабця вважала великим лихом, коли криниця є в кожному дворі. Вона називала воду кров’ю землі, а криниці — висмоктуванням життя з неї.

Моя бабця вважала великим лихом, коли криниця є в кожному дворі. Вона називала воду кров’ю землі, а криниці — висмоктуванням життя з неї.

Хоча бойових дій тут не було, я помічав, що селяни з підозрою ставляться до моїх досліджень. Люди виглядали з вікон, питаючи: «Що це ти тут фотографуєш?», «Ти з воєнкомату?» тощо. Дехто навіть називав мене «шпійоном», який скеровує ракету. Але було й багато відкритих і зацікавлених моїм заняттям людей. Вони з приязню розповідали про своє життя та пропонували сфотографувати їх поряд із домівками.

Буковина дуже різна і багатогранна. Життєдайним атрибутом кожної вулиці села є криниця. Краяни з особливою пошаною ставляться до них, це помітно за їх доглянутістю й оздобленням. Сучасний декор дещо відрізняється від традиційного через вплив низки історичних та культурних факторів. Як правило, майстер у селі виготовляв цимбрині не лише собі, але й сусідам, родичам та знайомим. Так і поширився певний стиль оздоблення у кожному селі.

Оздоблення криниць відрізняється кольором та виглядом у різних районах. Найчастіше їх фарбують у червоний, синій і жовтий. А прикрашають традиційними для Буковини символами: пташками, квітами, худобою, рослинними й геометричними візерунками, сакральними символами в техніці наскрізного прорізування. Дерев’яний дашок прикрашають геометричними виїмками, а бічні сторони увінчують хрестиками або рослиноподібними формами. Зараз популярні бляхові дахи. Їх декорують металевими пташками, коронками з квітами, тваринами і хрестиками. У прикордонних селах Сторожинеччини та Глибоччини досі збереглися криниці-журавлі.

На Буковині криниці традиційно будували за парканом із виходом на дорогу, підвішуючи кухлик або чашку для подорожніх. Це атрибут невипадкової гостинності, адже тут побутує думка, що не розділити хліба й води з ближнім є гріхом. Ця традиція вже втрачається.

Криниці будували за парканом із виходом на дорогу, підвішуючи кухлик або чашку для подорожніх. Ця традиція вже втрачається.

Здається, я зміг переконати деяких жителів регіону у важливості збереження культурної спадщини. Звернути їхню увагу на те, що є для мене по-справжньому рідним та безцінним. Потрібно зберегти пам’ять про минуле Буковини, поки все не зруйнує час.