Подорожуючи Нетландією: Фотопроєкт про придорожню архітектуру
Вернакулярною називають архітектуру, яка створюється без участі професійних будівельників. Зате, якщо більшість архітектурних стилів слідують суворим правилам, народна архітектура більш гнучка. У ній не стільки стежать за нормами, скільки намагаються справити враження.
Як і вернакулярна фотографія, така архітектура в останні роки стала об’єктом уваги художників і дослідників. Галереї та музеї по всьому світу все частіше звертаються до фотографій із приватних сімейних архівів, архітектори випускають книги про українські балкони, а художники збирають зображення кустарних оголошень і вивісок. Фотограф Сергій Коровайний з весни знімає придорожні «замки», на які перетворюють готелі й закусочні, та розмірковує про них як про хороший зліпок національного смаку.
Український фотограф, знімав для Financial Times, «Радіо Свобода», ООН, ОБСЄ, DRC/DDG. Виставлявся в Україні, США, Франції та Нідерландах. Член The Gate Agency.
— За рік за кермом я об’їздив всю Україну, принаймні основні її магістралі. Дорогою я звертав увагу на те, що одночасно веселило і захоплювало, — на українську придорожню архітектуру. Куди б я не їхав, рано чи пізно мені зустрічався середньовічний замок, баварський заїжджий двір, античний палац або гігантський кухоль пива.
У містах зовнішній вигляд вулиць і будівель визначається контекстом, але на трасах таких рамок немає. Можна будувати що завгодно і як завгодно, орієнтуючись тільки на власний смак, — аби приваблювало водіїв і пасажирів. Завдяки цьому українські дороги нагадують країну Нетландію з казки про Пітера Пена і дітей, які відмовляються дорослішати.
Куди б я не їхав, рано чи пізно мені зустрічався середньовічний замок, баварський заїжджий двір, античний палац або гігантський кухоль пива.
Мені не зустрічався регіон, де таких замків не було б зовсім. Є приголомшлива ділянка траси від Пирятина до Полтави, де вони вишикувалися один за одним. У народної архітектури є регіональні особливості: наприклад, у Західній Україні більше будівель у стилі «гуцульська сецесія», а в Центральній — з патріотичним декором. Але можна зустріти й елементи, що перегукуються. Я бачив два майже ідентичних замки на трасі під Луцьком і в Слов’янську.
Схожі матеріали
