Жив-був пес: Анімовані історії про щоденний абсурд

— За освітою я фізіотерапевт, п’ять років навчався у Польщі. Але вирішив, що це не для мене, і повернувся в Україну. Працював багато ким — від водія у фірмі оренди авто до співробітника служби технічної підтримки на іноземному сайті. Паралельно фрилансив на Upwork, роблячи логотипи, дизайн та анімації. Спочатку анімування було простим хобі, потім почало приносити додатковий дохід, а зараз я тільки цим і займаюся.

Кілька років тому натрапив у інстаграмі на художника Денні Касале, який називає себе «поганим аніматором». Мені сподобався цей формат і стиль анімації. Незважаючи на свою простоту, він усе ж доносив ідею до глядача та виглядав не кринжово, а по-особливому. Перфекціонізм — це не завжди добре. Тоді я зрозумів, що у світі творчості немає чогось негарного чи неякісного, а є різна перспектива. Відтоді я й почав створювати та виставляти у тіктоку гумористичні анімації.

Спочатку анімування було простим хобі, потім почало приносити додатковий дохід, а зараз я тільки цим і займаюся.

Отримавши певну увагу від аудиторії, поступово дійшов висновку, що персонаж і стиль необхідні. Якийсь час із цим були проблеми. Аж одного разу мені раптово спало на думку намалювати анімацію про собак, які розмовляють. Перший ролик я створив та озвучив менш ніж за годину. Результат мені сподобався — мінімалістична анімація робила все ще смішнішим, а простий гумор і кумедні собаки з необмеженими можливостями відкривали простір для нових ідей. Позитивна реакція аудиторії дала зрозуміти, що білі та криво намальовані песики — це саме те, що треба.

Я обрав персонажами собак, бо ці тварини найбільш інтегровані в наше суспільство і знайомі кожному. Їх, як і людей, можна поділити на різні класи, вони мають різний характер, що дає можливість проводити постійні аналогії. Прошу вибачення в усіх котів, але їхня соціопатія та ледачий спосіб життя не дозволили їм зайняти головні ролі в моїх анімаціях.

Позитивна реакція аудиторії дала зрозуміти, що криво намальовані песики — це саме те, що треба.

Ідеї для роликів приходять звідусіль. Я придумую або згадую абсурдні ситуації з життя та розмірковую, що могло б зробити їх ще абсурднішими. Також надихаюся схожим контентом та адаптую його під собачі реалії. Коли ідея готова, одразу записую аудіо, ставлячи себе на місце персонажа, та кажу те, що він міг би сказати. Власне анімація займає не більше години-двох. Роблю все швидко та із захопленням. Якщо вийшла крива лінія — не страшно, залишаю як є. Це все ж таки мистецтво.

Я згадую абсурдні ситуації з життя та розмірковую, що могло б зробити їх ще абсурднішими.

Раніше озвучував ролики російською. Після початку повномасштабного вторгнення собаки були без господаря досить тривалий період. Я й гадки не мав, що робити і чи можна сміятися взагалі. У голові була лише війна і політика. Але хоч би як погано усе було, людям притаманно адаптуватися до обставин. Згодом я вирішив, що мої собаки почнуть говорити українською.

Поки планую надалі розвивати персонажів і дарувати людям позитивні емоції. Можливо, колись зроблю повноцінний мульт із ними, але ще не маю чіткого бачення. Найближча мета для песиків — потрапити на екран Gulliver.