«До мене прийшли о п’ятій ранку»: Залякування і терор на окупованому Півдні

Згідно з попередніми оцінками, за час війни російські військові викрали близько десятка українських чиновників і понад двох десятків активістів. Більшість із них відпустили на волю, деяких українській владі довелося обміняти на полонених російських солдатів. Мета у викрадень різна. Від чиновників окупанти вимагають піти з посади чи погодитися на співпрацю, від активістів — припинити свою діяльність.

Bird in Flight поговорив з журналістом Олегом Батуріним із Нової Каховки та активістом Олександром Власовим із Херсона. Перший був викрадений і провів у полоні вісім днів. Другий разом із дружиною пережив вранішній обшук у себе вдома. Обидва були відпущені на волю і залишилися у своїх містах, незважаючи на небезпеку. Олег і Олександр розповіли, як із ними поводилися російські солдати, чим цікавилися на допитах і чому вони вважають, що у репресіях замішані місцеві жителі.

Як вас затримали?

У суботу, 12 березня, мені зателефонував мій знайомий активіст Сергій Цигіпа та запропонував зустрітися тет-а-тет на вокзалі. Коли я прийшов туди, то встиг тільки краєм ока побачити, як на мене біжать військові. Вони накинулися, почали кричати, заламували руки. Потім перемістили мене на заднє сидіння бусика, хтось із солдатів поставив на спину ногу, кілька разів ударивши прикладом автомата: мовляв, не рипайся.

Мене відвезли до будівлі Новокаховської міської ради. Там почали допитувати. Після цього перемістили до новокаховської поліції, де також допитували, а потім прикували до батареї і залишили на ніч. Опалення у приміщенні не було, мене врятувала лише зимова куртка.

Потім перевезли до Херсона, де я і провів більшу частину часу — спочатку в обласній державній адміністрації, потім в ізоляторі.

Що їх цікавило на допиті?

Де і ким я працював, вимагали назвати прізвища націоналістів регіону, питали, хто організував мітинги у Новій Каховці та Херсоні, хто веде телеграм-канали. Це були ті самі питання, тільки звучали вони по-різному.

При цьому мені так ніхто і не пояснив, за що мене взяли й у чому звинувачують.

Як поводилися росіяни?

По-скотськи. Першого дня вони говорили, що вб’ють і закопають. Наступного дня після арешту, коли мене перевозили до Херсона, я був певен, що вони везуть мене вбивати у полі.

Що було у слідчому ізоляторі?

Коли я потрапив туди, погрози припинилися. Але все одно перебувати там було неприємно. Я сидів у одиночній камері, в сусідніх були інші ув’язнені. Чутність була хороша, і за уривками фраз, які долітали до мене, я зрозумів, що моїми сусідами були атошники.

Я чув, як запитували звання, чи вбивали вони людей. Казали, що зараз із ними приїдуть розбиратися донецькі та чеченці. Загалом, судячи зі звуків, вони творили з ними жахливі речі.

Вони їх били?

Їх били, катували. Я ніколи в житті не хотів би знову почути ці звуки.

Вас годували?

Першого разу в понеділок, через півтори доби після арешту. Це був сухпайок, їсти його холодним було неможливо, але довелося, щоб хоч якось триматися на ногах. До цього одного разу дали попити, та й то лише тому, що через сухість у роті я не міг говорити.

Люди, які вас допитували, були росіянами?

Більшість — точно росіяни. Перевозили нас росіяни, бо вони питали, що означає «червоний» і намагалися вимовити слово «паляниця». Я чув, як один із них говорив телефоном з родиною. Спілкувалися вони через гучний зв’язок. Він запитав у дружини, що їй привезти, вона відповіла: «Головне — приїдь сам». Потім він говорив із сином, я почув, що у дитини російський акцент.

Але були серед росіян і місцеві. У Херсонській ОДА один із чоловіків, який підійшов до нас, подекуди переходив на суржик. З розмов мені здалося, що він добре орієнтується в будівлі. Обличчя його я не бачив.

Жителі деяких міст кажуть, що частина російських військових виглядає так, ніби самі не розуміють, що тут роблять. Яке у вас склалося враження?

Усе виглядало так, ніби вони дезорієнтовані та не мають одного центру прийняття рішення. Це нагадувало абсурд. В одному місці мене питали про націоналістів і погрожували вбити; у Херсоні було відчуття, що місцеві проблеми Нової Каховки росіянам узагалі не цікаві.

Пам’ятаю, одного дня в Херсоні був мітинг. На вулицю вийшло дуже багато людей. Повітря було щільне від ненависті, що в ньому витала. Російські солдати, які охороняли мене, о***ли від того, що побачили за вікном. Вони перемовлялися: «Ми приїхали їх боронити, а вони тут мітинги влаштовують».

Як ви зрозуміли, що вас відпустять?

У п’ятницю ввечері вони зняли мої відбитки пальців, у черговий раз записали паспортні дані й чомусь, як мені здалося, зробили ПЛР-тест. Потім сказали, що знайшли машину, щоб відвезти мене та ще трьох людей до міста.

Відповіді на запитання, які вони вам ставили, можна було почути і без арешту. Як ви вважаєте: навіщо вас тримали вісім днів?

У мене є гіпотеза — її підтверджує кілька джерел, — що моє викрадення організували недоброзичливці, яких у мене достатньо. Вони мені й раніше погрожували, тому я гадаю, що росіяни працювали за їхньою наводкою.

Що це за люди?

Скажімо так, це місцеві прибічники росіян. Вони на мене ображені. Мені здається, росіяни на їхнє прохання намагалися мене психологічно зламати.

Чи не страшно після такого залишатися в місті?

Звісно, страшно. Я хвилююся за своїх близьких. Крім того, розумію, що в таких умовах я працювати не зможу. Зараз я намагаюся поспати і прийти до тями. Потім думатиму, як виїхати з міста.

Розкажіть, як проходив обшук.

До нас додому приїхали о п’ятій ранку. Усього було п’ятеро людей, у балаклавах, зі зброєю та в повній військовій амуніції. Постукали у вікно, довелося відчинити. Я хоч і знав, що до мене навідаються, все одно здивувався — обшуки завжди відбуваються у невідповідний час.

Як поводилися росіяни?

Коректно: не бикували, навіть сплячої дитини не будили. З того, як вони чітко і холоднокровно ставили питання, було зрозуміло, що це люди з ФСБ. Почали вони з розпитувань про те, чим я займаюся, чи є членом проукраїнських організацій, потім поцікавилися, як я ставлюся до Росії. Усе це виглядало як м’який наїзд, яким вони намагалися сказати, що за нами стежать і до нашого будинку будь-якої миті можуть увірватися люди зі зброєю.

Про що вони запитували?

Якоїсь миті один із феесбешників запитав, чи хочемо ми жити в Росії. Я відповів, що не хочу; він поцікавився чому, адже у Криму люди добре живуть. Ще він постійно говорив, що росіяни приїхали нас звільняти. Ми питали, від кого ж вони нас звільнятимуть, і отримували відповідь: від Зеленського і від нацизму. Дивно було це слухати, адже ми спілкувалися з ними російською. Ми ще трохи поговорили про різницю між Кримом та Херсоном: півострів ніхто не бомбив, а половину Херсонської області зруйновано. Феесбешник сказав, що вони тут надовго і все відбудують.

За півтори години обшуку вони нічого не знайшли. Щоправда, забрали оргтехніку, сказали, що вивчатимуть мої файли і якщо щось знайдуть, то приїдуть знову.

До того ж у цьому обшуку мене здивувала поінформованість солдатів. На будинку, де я живу, немає вказівника з номером, навіть таксисти не можуть знайти нас. Я вже не кажу про квартиру, яку через нестандартне проєктування будинку відшукає не кожен. Виходить, росіяни знали не лише адресу, а й у яке вікно стукати. Упевнений, інформацію про нас їм злив хтось із херсонської поліції, з якою в мене у 2014 році були проблеми через Майдан.

У Херсоні багато колаборантів?

Вони є. Наприклад, Кирило Стремоусов. Це проросійський активіст, з яким наша влада протягом останніх десяти років гралася — то заводила справи, то закривала їх. Стремоусов збирає у Херсоні мітинги, розповідаючи на них, що єдиний легітимний президент України — Віктор Янукович і що країна захлинається від фашизму.

Мер Херсона поводиться акуратно: працює, намагається підтримувати місто у робочому стані, пустили тролейбуси. При цьому жодних проросійських заяв він не робить.

Гадаю, якщо мітинги в місті не припиняться, росіяни можуть перейти до рішучіших дій, наприклад почати викрадати людей. Вони і так це роблять, але можуть подвоїти свої зусилля.

Росіяни кажуть, що вони надовго, але я так не вважаю. Якщо відкинути емоції та поглянути на ситуацію тверезо, стане зрозуміло, що зруйновану економіку Херсона їм утримувати невигідно. У них і без того великі проблеми через санкції, ще одну республіку вони не потягнуть.

Фото на обкладинці: Sputnik via AFP. Примітка редакції: Sputnik є російським державним агентством.