Натхнення

Київ у пікселі: Як зняти місто на Game Boy

Київський фотограф Олег Дрофа завжди хотів показати рідне місто з незвичної точки зору. Втілити цю мрію допомогла іграшкова камера для консолі Game Boy, яку перестали випускати двадцять років тому. Автор розповів Bird in Flight, як любов до вінтажної техніки дозволила йому знову відчути себе дитиною.
Олег Дрофа 33 роки

Фотограф, музикант. Живе та працює в Києві.

— Справжня любов до фотографії в мене виникла через плівкову камеру Olympus MJU II. Я завжди брав її з собою та знімав усе навколо. Але згодом «м’юшки» стало замало і почалися експерименти з різними форматами й камерами. З часом зрозумів, що фотоапарат — це не просто інструмент, а ціла мова та спосіб розповісти історію під власним кутом.

Я з дитинства колекціонував вінтажну техніку. Сьогодні у моїй колекції комп’ютери Apple серії Macintosh, ретротелевізори, плівкові фотоапарати й кінокамери, магнітофони та ігрові консолі. Першу Game Boy отримав ще у шкільні роки, зараз їх у мене дев’ять.

Ідея зафіксувати Київ на Game Boy виникла десь два роки тому, коли мій маленький син грався нею на вулиці та сфотографував наш будинок. Тоді й подумав, чому б не зробити серію знімків столиці. Я завжди мріяв показати рідне місто так, як цього ніхто раніше не робив.

Але був технічний нюанс: в оригінальній камері консолі фіксована фокусна відстань, а мені був потрібен зум для зйомки обʼєктів набагато ближче. Одного дня я натрапив на хлопця, який створив модернізований кейс для камери Game Boy із можливістю ставити необхідну оптику. Я завантажив файли для 3D-друку, тут у Києві це все надрукував, перепакував внутрішності з оригінальної камери в новий кейс. Потім спробував під’єднати до консолі оптику від кінокамери Bolex, але вона не підійшла, бо сенсор камери від Game Boy — лише 0,014 мегапікселя. Потім я вичитав, що добре підходить оптика від звичайних систем охорони. Я замовив одну таку — і дійсно все спрацювало.

Однак залишалася основна проблема — як перекинути фото з камери на комп’ютер. З часом я знайшов рішення: замовив усі деталі з різних куточків світу, і ми з товаришем зібрали «кардридер», за допомогою якого можна переносити знімки. Цей процес тривав близько року і коштував чимало грошей.

Я завжди мріяв показати рідне місто так, як цього ніхто раніше не робив.

Коли нарешті все було готово, я просто взяв техніку з собою і вирушив у подорож містом. Хотілося показати найвидатніші історичні місця столиці, а також особисто мої улюблені споти.

Була одна кумедна ситуація, коли я фотографував готель «Салют». Поряд проходив чоловік років п’ятдесяти, який раптом зупинився й каже: «А що це у вас за такий дивний пристрій?» Я спробував пояснити, що це стара ігрова консоль із камерою, але він, здається, не повірив і викликав поліцію. Мабуть, я би зробив те саме на його місці. Потім приїхали копи, зацінили мою Game Boy, перевірили документи, і ми розійшлися.

Мене вразили емоції, що виникали від процесу: я наче перенісся в 90-і, коли був шкетом. А те, що Київ на фото 128 на 112 пікселів виглядає так круто, — це щось нереальне. Багатьом проєкт дуже сподобався, я навіть не очікував такої реакції. Тому зараз запускаю серію футболок із принтами цих фотографій.

Мене вразили емоції, що виникали від процесу: я наче перенісся в 90-і, коли був шкетом.

Нове та Найкраще

628

562

597
905

Більше матеріалів