Знов молодість не буде: Серія німецького фотографа про літо, юнацтво та Україну

Німецький фотограф Патрік Бінерт останні 10 років присвятив тому, щоб зняти життя молоді у Східній Європі. Його проєкти — про те, як це покоління пориває зв’язки з комуністичним минулим своїх країн, консерватизмом попередніх поколінь та формує власну, нову культуру.

Перший проєкт Бінерт зробив у Грузії, наступний — після Революції Гідності в Україні. Тут він знімав життя молоді, яке було сповнене тоді якоїсь особливої свободи.

Його остання книга називається Happy Springs. Її назву важко перекласти українською: вона обігрує співзвучність слів «весна», «джерела» (частина світлин — з гарячих джерел у Херсонській області) та «нащадки». Ці фотографії є збірним портретом української молоді. Вони були зроблені дорогою до моря — уздовж берегів Дніпра, на пляжах Чорного моря та на Арабатській стрілці.

— Уперше я відвідав Київ у 2015-му, через рік після моєї подорожі до Грузії, та познайомився з тутешньою молоддю. Багато хто з них став моїм хорошим другом. Я почав приїжджати регулярно, десь по чотири рази на рік, та знімати вечірки у різних місцях Києва. Так почався мій проєкт про культуру нічного життя. Відтоді я був в Україні понад двадцять разів, востаннє — влітку 2021-го.

Зазвичай я знімаю серіями на плівку. Мене завжди цікавили різні культури — будь-чого, цілого народу або субкультури. Я люблю поринати у світ, який досліджую, щоб краще його зрозуміти. Можу дуже довго вичікувати особливих моментів для фото, які матимуть сенс для мене. Іноді проєкт отримує продовження, і я фокусуюся на якійсь вужчій темі.

У 2020 році я видав книгу East End of Europe про молоде, проєвропейське покоління у Грузії, а у 2017-му — Wake Up Nights про культуру нічного життя в Україні. Happy Springs — моя третя книжка, у якій я хочу розповісти про прекрасний шлях України та її народу.

За рік до повномасштабної війни я друзями з України та з-за кордону їздив автівкою до Щасливцевого Херсонської області. Найбільше мені запам’яталася гостинність місцевих, час, проведений на дачах друзів із їхніми бабусями, гарний посуд, запашна соняшникова олія. Я дізнався про певне почуття ностальгії, якого не знав раніше. Я настільки полюбив ці подорожі, що заразив своїх німецьких друзів любов’ю до України, і вони приєдналися до мене у наступних поїздках.

Найбільше мені запам’яталася гостинність місцевих, час, проведений на дачах друзів із їхніми бабусями, гарний посуд, запашна соняшникова олія.

Після 24 лютого всі мої друзі у Німеччині допомагали українцям із житлом та активно донатили. Я вважаю, що підтримка необхідна, оскільки війна також стосується і Європи. Багато хто зрозумів це лише з початком повномасштабної війни: Україна має бути частиною Європейського Союзу.