Королеви під замком: Травесті-діви на карантині

— Декілька років тому я кинув собі як фотографу виклик і почав знімати незнайомців на вулицях Лондона. Щодня пізно ввечері я ходив містом, невпевнено питаючи у перехожих дозволу на зйомку. Бажання знайти яскраві, незвичайні типажі привело мене до нічних клубів, де збиралися трансвестити, травесті-діви, художники. Я був зачарований персонажами, їхньою особистісною трансформацією та артистизмом. У результаті я випустив фотокнигу «Нічні квіти».

З початком карантину агенція, в якій я працював, відправила мене у відпустку. Щоб не сидіти без діла, я почав знімати портрети на планшет — спершу працював зі звичайними людьми, але швидко зрозумів, що герої «Нічних квітів» постраждали від карантину більше за багатьох. Нічні клуби закрилися, і ці люди лишилися без роботи. Я не планував перетворювати проєкт на серію, але коли кількість тих, хто погодився на зйомку, зросла до кількох десятків, у мене не лишилося вибору. Сьогодні в серії більше сотні фотографій.

Мене надихнули ванітас (алегоричні натюрморти епохи бароко, які розкривають тему смертності людини. — Прим. ред.) нідерландського художника Яна Давідса де Хема. Його картини із засохлими квітами є розмірковуванням про швидкоплинність життя — дуже актуальна тема сьогодні. Але я не вказував моделям, як вони мають позувати. Свої образи вони теж вигадували самостійно, багатьох я знімав перед походом до друзів чи початком їхнього онлайн-шоу. У проєкті було багато приємних сюрпризів, чому я радий, — спонтанність та непередбачуваність у роботі дуже важливі для мене.

На деяких знімках ви можете бачити мене з фотоапаратом, є портрети, на яких помітні пікселі. Якби я робив скриншоти, якість зображень була б кращою, але мені було важливо показати недосконалість сучасних засобів комунікації та процес спілкування фотографа з героями.

Я почав знімати проєкт наприкінці березня і продовжу це робити, доки у Великій Британії не скасують карантин. Потім я хочу зустрітися з героями особисто та провести зйомку просто неба, щоб порівняти їхні портрети під час карантину й після.

Раніше, щоб зробити портрет, мені доводилося годинами ходити вулицями; тепер достатньо підійти до кухонного столу, на якому стоїть планшет. Але я сумую за живим контактом із людьми під час зйомки і досі не знаю, коли зможу повернутися до звичного режиму роботи.

Я хочу стати знаменитим.

Ален
@itsalainsworld
Ален, травень 2020 року

— Я завжди був далекий від світського життя і жив ізольовано, тому COVID-19 не надто вплинув на моє мистецтво. Я хочу створювати нові речі, дивувати та шокувати глядачів, знайомити їх із новими ідеями. Я прагну зробити так, щоб мої роботи виходили за межі всіх художніх стилів. Я хочу стати знаменитим, і кожен мій витвір мистецтва — сходинка на шляху до цієї мети.

Не можу дочекатися нашої величезної вечірки та зустрічі з друзями, яких там побачу.

Емі Кінгсмілл
@amykingsmill
Лондон, 2020 рік

— Одинадцять днів ізоляції. Для мене це дуже складний та тривожний період: смерть індустрії розваг, державна допомога, якої не вистачає навіть на те, щоб заплатити за квартиру. Незважаючи на це, я ділюся позитивом і мистецтвом через соціальні мережі. Не можу дочекатися нашої величезної вечірки та зустрічі з друзями, яких там побачу. Мені не терпиться повернутися на сцену.

Мене пригнічує відсутність соціального життя та романтичних стосунків — речей, які роблять мене щасливим.

Азаель & Психея
Азаель @laconnedesbois
Париж, травень 2020 року

Азаель: Два місяці я перебуваю в ізоляції у паризькій квартирі, куди переїхав на початку карантину. Складно весь час проводити у приміщенні, до якого я ще не ставлюся як до свого дому. Зараз я хочу одного: гуляти берегом Сени, пити пиво з друзями та слухати музику під м’яким паризьким сонцем.

Психея: Мені ніяково скаржитися, бо моя самоізоляція проходить краще, ніж у людей, які зіткнулися з фінансовими та емоційними проблемами. Я навчаюся у суворій релігійній школі, тому раніше не міг присвячувати себе вивченню свого творчого боку, — тепер я маю змогу цим зайнятися.

Мене пригнічує відсутність соціального життя та романтичних стосунків — речей, які роблять мене щасливим. Сподіваюся, що карантин скоро закінчиться і я знову ходитиму на вечірки та в музеї, яких мені так не вистачає.

Я людина замкнута і звик до ізоляції.

Бонні Бакенеко
@bonniebakeneko
Норфолк, Велика Британія, травень 2020 року

— Я людина замкнута і звик до ізоляції, але все одно сумую за сім’єю та нічним життям Лондона. Під час карантину я почав записувати програми, з якими планую цього року виступати.

Я щодня наживо розмовляла з сотнями покупців. Тепер у мене один співрозмовник — сестра.

Бу Саткліфф
@boosutcliffe
Бірмінгем, Велика Британія, березень 2020 року

— Я зосередилася на позитиві та часто думаю про акторське майбутнє. Але рутина все одно позначається на моїй психіці: неможливість наживо побачити партнера — велике випробування для мене, хоч ми і щодня зідзвонюємося. Я люблю спілкуватися; працюючи в торгівлі, я щодня наживо розмовляла з сотнями покупців. Тепер у мене один співрозмовник — сестра.

Моя бабуся майже шістдесят років пропрацювала медсестрою — впевнена, якби вона була зараз жива, боролася б із вірусом. Сьогодні життя рятує моя мати. Тому я з великою повагою ставлюся до будь-кого, хто ризикує собою заради інших. Сподіваюся, це скоро закінчиться.

Хочу увірватися на сцену у всеозброєнні, коли карантин закінчиться.

Чарлі Вуд
Лондон, березень 2020 року

— До карантину я сидів без роботи, тож тепер не можу розраховувати на допомогу держави. Через проблеми з грошима мої емоції скачуть туди-сюди, але я стримую своїх демонів.

Я розпочав художню кар’єру і зараз витрачаю багато часу на створення костюмів. Хочу увірватися на сцену у всеозброєнні, коли карантин закінчиться. Яке б апокаліптичне майбутнє на нас не чекало, я чудово виглядатиму в ньому у своїх костюмах.

Я насолоджуюся самоізоляцією та своїм маленьким світом.

Діта фон Куїф

— Тільки-но я впоралася з тривогою, що заважала виступати на сцені, як почався карантин і довелося жити на самоті. Я була розчарована та зламана, поки не зрозуміла, що все на краще.

Аби тікати від реальності, у дитинстві я вбиралася в жіночий одяг у своїй спальні. Найкращі ідеї спадали мені на думку, коли я була на самоті. Тому зараз я вирішила насолоджуватися самоізоляцією та своїм маленьким світом.

Не можу дочекатися, коли карантин закінчиться і я знову розважатимуся. Але зараз я падаю у кролячу нору. Побачимося з того боку.

Вільний час я витрачаю на те, щоб надати Донателлі блиску.

Донателла Ділан
@donatella_dylan
Лондон, травень 2020 року

— Артисти живуть, щоб розважати людей. Ізоляція здається нам неприродною.

Я намагаюся бути продуктивним. Невизначеність майбутнього підштовхнула мене до того, щоб займатися улюбленою справою — драг-культурою. Вільний час я витрачаю на те, щоб надати Донателлі блиску, на який вона заслуговує.

У нас з’явилася можливість відпочити від шуму.

Елан Д’Орпіум
@elandorphium
Естремадура, Іспанія, березень 2020 року

— Я сумую за дотиками до інших людей, сумую за вечірками, але також ціную той особистий простір, який самоізоляція подарувала всім нам. У нас з’явилася можливість відпочити від шуму, прислухатися до себе та навчитися думати інакше.

Самоізоляція стала для мене довгоочікуваною відпусткою.

Еллі Вокер
@barraacudaa
Лондон, квітень 2020 року

— У Лондоні я провів у самоізоляції майже місяць. Коли шок від обмеження свободи минув, я зрозумів, що настав спокійний час. До карантину я мав багато відряджень, рідко затримувався на одному місці. Тепер мені не потрібно щодня пакувати сумку — самоізоляція стала для мене довгоочікуваною відпусткою.

Ми не можемо контролювати майбутнє, тому я не надто турбуюся про нього. Зате дбаю про своїх близьких і людей, яким складно. Сподіваюся, завдяки карантину ми згуртуємося ще сильніше і суспільство буде менш жахливим, ніж до пандемії.

Ми маємо дозволити своєму таланту робити світ кращим, зараз не час його приховувати.

Фабріціо Кальдерон
@valdiviadevenus
Еквадор, травень 2020 року

— Карантин відібрав у мене живу істоту, яку я любив найбільше у світі, і я навіть не зміг попрощатися з нею. Ми повинні бути сильними заради себе й тих, кого ми любимо. Для цього потрібно робити те, що виходить у нас найліпше. Ми маємо дозволити своєму таланту робити світ кращим, зараз не час його приховувати.

Заходи, яких ужив мій уряд, аби впоратися з проблемами, розчаровують.

FÆSHIÓN LEFT
@faeshionleft
Санкт-Петербург, травень 2020 року

— Уся ситуація з COVID-19 принесла мені лише розчарування. І справа не в моєму особистому житті — з ним у мене все гаразд. Пандемія зробила більшими та помітнішими вже існуючі соціальні й економічні проблеми. Заходи, яких ужив мій уряд, аби впоратися з ними, розчаровують — але я вірю, що люди зрозуміють помилки нашої системи і після пандемії ми почнемо працювати над її зміною.

HitsuBlu
@hitsublu
Париж, квітень 2020 року

— Зараз я сконцентрувався на своєму мистецтві й намагаюся не думати про скасовані концерти та про гроші.

Я ніколи не могла подумати, що сценарій фільму-катастрофи може стати реальністю.

Лоріна Рей
@lorina_rey
Москва, травень 2020 року

— Самоізоляція не вплинула на мене — я не виходжу надвір, але продовжую фарбуватися. Погано, що через карантин проєкти та шоу були скасовані. Іноді нам усім хочеться вийти на прогулянку або сходити до клубу, і ми злимося, що не можемо цього зробити. Нам нудно.

Я ніколи не могла уявити, що сценарій фільму-катастрофи може стати реальністю. Коли я думаю про це, то мені страшно. Тим не менш я вважаю, що пандемія допоможе людям поглянути на світ по-іншому, що вони змінять свої цінності.

Сумую за часами, коли ми разом із друзями фарбувалися перед вечірками.

Люк Гарріс
@lukeslyka
Лондон, квітень 2020 року

— Коли зникли терміни та плани, прокрастинація стала моїм найкращим другом. Нескінченний вільний час у самоізоляції я витрачаю на те, щоб знайти нові техніки макіяжу. Але й сумую за часами, коли ми готувалися до вечірки разом із друзями — фарбувалися, змивали косметику, фарбувалися знову.