Котячий двір: Бездомні тварини на вулицях Петербурга
У світі проблему бездомних тварин вирішують у різні способи — за допомогою стерилізації, чіпування та передачі вихованців сім’ям. Втім, чимало знайдеться і прихильників негуманних методів — серед них догхантери і прихильники евтаназії для бездомних тварин.
Україна входить до десятки країн за кількістю бродячих собак і котів. В організації Animal ID відзначають, що на вулицях країни налічується близько 50 тисяч безпритульних тварин, — хоча ця статистика приблизна. Щодо Росії також немає точних цифр, але, згідно з даними European Society of Dog and Animal Welfare, самих лише бездомних собак у країні — 4 мільйони. Бродячих тварин так багато через те, що за викинутих вихованців не штрафують, притулків недостатньо, а стерилізація, реєстрація та чіпування не системні.
Фотограф Микита Терешин збирається допомагати притулкам для бездомних тварин, хоча спочатку ніякої великої мети у нього не було: він просто опинився в рідному місті і зустрів там бродячих котів. Потім були й інші міста — Бангкок, Атлантик-Сіті та Нью-Делі, — але почався проєкт саме з петербурзьких котиків.
Фотограф. Народився в Санкт-Петербурзі, живе і працює в Берліні. Володар премії World Press Photo. Публікувався в Der Freitag, It's Nice That, Port Magazine, Vice, Wired. Виставлявся в Німеччині, США, Італії, Індії, Швейцарії, Польщі, Сінгапурі, Франції та інших країнах.
— Родом я з Пітера, і там же влітку 2019-го я знімав оборонну виставку для проєкту Nothing Personal — the Back Office of War. Жив я у старого друга поруч з музеєм-квартирою Пушкіна на Мойці. Одного разу дорогою на виставку я натрапив на трьох кішок, що спали на капоті іномарки. Коли я до них наблизився, вони стрепенулися і сховалися під машиною. Наступного дня ситуація повторилася, тільки цього разу я вже був готовий — з їх фотографії і почався мій проєкт про дворових котів.
Я знову приїхав до Пітера через півтора місяці, але вже з камерою Leica С, яку зазвичай використовують для рекламної зйомки. Мені здавалося, що фото бродячих тварин у стилі клоуз-ап-портретів Брюса Гілдена можуть вийти цікавими. Оскільки коти водяться далеко не в кожному підворітті, я просив поради у друзів і в інстаграмі, щоб знайти їх. Одного разу я весь день блукав Петроградкою і лише під вечір відшукав котячий дворик, зате три фотографії звідти потрапили до зіну.
Бездомні коти дуже полохливі, тому мені доводилося йти на хитрощі, щоб зацікавити їх, — видавати якісь незрозумілі звуки, навіть похрюкувати. З огляду на те що автофокус дуже повільно і голосно працює, зняти тварин зблизька було непросто.
Існує легенда, що в 1943 році після прориву блокади до Ленінграда завезли ешелон кішок, щоб врятувати місто від щурів. Так що тварин повинні б досі шанувати як героїв, але, на жаль, у місті навіть замуровують підвали разом з котами, щоб очистити від них центр. Я помітив, що кішок зазвичай доглядають небагаті люди, які часом самі потребують допомоги. Заможні мешканці, власники готелів і бізнесу на дух не переносять дворових котів.
У місті навіть замуровують підвали разом з котами, щоб очистити від них центр.
Моя мета — звернути увагу на бездомних котів і показати, що на вулиці, а також у притулках для тварин можна зустріти цікавих персонажів. Зовсім не обов’язково брати породистих котів за великі гроші. Але на жалість тиснути не хочу. Поки я достеменно не розібрався, які організації допомагають котам, але в майбутньому збираюся їх підтримувати. Для цього планую продавати зіни і принти разом з хлопцями з 44inch.com, у яких я друкую в Берліні. Наступного року лечу до Бангкока та Атлантик-Сіті й теж збираюся передати частину прибутку організаціям, які піклуються про тварин там.
