Фотопроєкт

Без надії сподіваюсь: Фотожурнал, присвячений українцям

Американський фотограф Грант Левандовскі був в Україні на початку вторгнення. Тож свій журнал «Сподіваюсь» зі знімками місцевих авторів він присвятив українцям, їхній боротьбі та надії на мирне життя. Левандовскі розповів Bird in Flight про проєкт і поділився обраними світлинами.

На початку вторгнення Грант Левандовскі приїхав до України, щоб допомогти організації, яка опікується сиротами з інвалідністю у Житомирі. Уже за кілька днів усі вони були змушені тікати від війни до Німеччини.

У безпечному місці Грант почав думати, як ще він може допомогти. Так з’явився журнал «Сподіваюсь» (To Hope). У ньому зібрані знімки понад 30 фотографів, переважно з України, які документували мирне життя протягом останніх двадцяти років. Кошти від продажу видання підуть на підтримку волонтерських організацій Kyiv Angels та «Лівий берег», що надають підтримку постраждалим від війни.

To Hope front cover 1
To Hope 5
To Hope 4
To Hope 3
To Hope back cover 6
Грант Левандовскі

Американський фотограф, волонтер. Співпрацює з неурядовою організацією Wide Awake International, що опікується людьми з інвалідністю в Україні.

— Під час моєї двадцятигодинної подорожі з Варшави до Житомира було багато дивних моментів. Я пам’ятаю, як уночі перетинав польсько-український кордон, потім під’їжджав до свого першого блокпоста і чув віддалені постріли. Як зустрічав військових та цивільних, що були готові захищати свою землю від російських загарбників. Ці переживання відкрили мені очі й моє серце українському народу, я усвідомив його витривалість і відданість своїй культурі.

Протягом п’яти днів мого перебування в Україні ми пережили два вибухи поблизу нашого будинку. Ніколи не забуду звуки ракети, що наближається, і вид нічного неба, яке стає помаранчевим. Цей досвід, а також новини про звірства російських солдатів проти мирного населення змусили нас тікати у безпечне місце.

Саша Маслов, із серії «Немовлята війни», Київ, 2022 рік
Назар Фурик, Львів, березень 2022 року
Женя Тріфонова, Очаків, Миколаївська область, 2021 рік
Антон Орехов, Коростишівський каньйон у Житомирській області, 2021 рік
Даниїл Котляр, Under the blue sky, 2019 рік
Алек Сот, із книги I Know How Furiously Your Heart is Beating, Одеса, 2019 рік
Крістофер Нанн, Білицьке, Донецька область, 2018 рік
Деніел Хад, Широкине, 2015 рік

Я знав кількох українських фотографів, решту знайшов через рекомендації та в інстаграмі. Загалом мені надіслали понад 300 світлин. При відборі знімків я в першу чергу зосереджувався на темі надії.

Спілкуючись із українцями та фотографами для цього проєкту, я почав помічати, що їх об’єднує. Те, як конфліктує надія на мирну і прекрасну післявоєнну Україну й усвідомлення нинішньої реальності руйнувань, хаосу, трагедії та війни. Але боротьба українського народу дає прозвучати голосу стійкості та надії. Я не українець і не знаю, як це — бути вигнаним із дому. Але щодня, коли я бачу, наскільки витривалий український народ, це дає мені надію на відновлення і ще кращу Україну в майбутньому.

Я думав про те, як можна використовувати фотографію для висвітлення цієї боротьби, як вона може допомогти. І вирішив випустити журнал, у якому було б усе складне і прекрасне. Сподіваюся, цей маленький, але амбітний проєкт побачать у світі, адже фотографія дає простір для роздумів.

Я вирішив випустити журнал, у якому було б усе складне і прекрасне.

Артем Надьожин, Київ, 2022 рік
Дом Маркер, літнє сонцестояння, Тернопіль, червень 2022 року
Єлизавета Букреєва, з серії Where I Was Born, 2020—2021 роки
Яна Сідаш, село Гребенів у Карпатах, 29 липня 2020 року
Сара Блесенер, із серії Ukrainian Female Soldiers, 2016 рік
Ігор Чекачков, з серії Daily Lives, Україна, 2013 рік
Олена Ємчук, із книги «Гідропарк», 2011 рік
Клодін Дорі, з книги «Артек: літо в Криму», Крим, Україна, 2004 рік


Фото на обкладинці: Катерина Кіртока

Нове та Найкраще

153

248

42
435

Більше матеріалів