Фотопроєкт

Сон розуму породжує фотографію

Іспанська фотографка Лорена Руїз Пелісеро створює сюрреалістичні образи за допомогою звичайних речей. Ідеї для проєкту «Перед сном» вона бере зі своєї підсвідомості.
Лорена Руїз Пелісеро

Фотографка, візуальна художниця. Живе і працює у Барселоні.

— Мені завжди подобалася фотографія. Ще в дитинстві я носила з собою маленьку аналогову камеру. Проте я можу назвати момент, з якого почала намагатися щось сказати своїми знімками. Це було у 2015 році, коли я вирішила отримати ступінь магістра сучасної фотографії у школі EFTI у Мадриді. Навчання фокусувалося на особистих проєктах. Тоді я виявила інтерес до повсякденних предметів і просторів, бажання грати з ними та шукати у цьому поезію й гумор.

Раніше я знімала лише те, що здавалося цікавим навколо: світло, людей, пейзажі. Проте раптом я зосередилася на концептуальній фотографії і почала шукати цікаве у своїй та загалом людській свідомості. Я почала розуміти, наскільки потужним інструментом може бути фотографія для розповідання історій. І зараз вона допомагає мені думати та краще розуміти світ.

«Перед сном» народився як антипроєкт. Наприкінці 2020 року я вже трохи втомилася від того, що мене постійно змушували думати про ідеї для нових проєктів. Тоді мені здавалося, що мені їх бракує. Однієї ночі в ліжку мені уявилася яскрава картинка, і я занотувала її. «Добре, ще одна дурна ідея», — подумала я. Але одразу почала уявляти, наскільки цікавим може бути відтворення подібних образів, які постійно крутяться в голові перед сном. Я не думала про зв’язок між ними, про необхідність створювати проєкт тощо. Мені було потрібно почуватися вільною, як і моєму розуму.

У цьому проєкті я суворо дотримувалася лише одного правила: створювати образи, які з’являлися у момент перед засинанням. Спочатку я записую ідеї на телефон. Далі малюю ескізи та думаю про матеріали, простори і світло. Деякі фотографії дуже легко зробити за кілька днів, але іноді доводилося місяцями чекати потрібних матеріалів. Є ідеї, що так і не втілилися (поки що). Найбільше мені подобається бачити свою ідею живою перед очима. Тому я намагаюся уникати фотомонтажу та редагування за комп’ютером, віддаючи перевагу грі на місці зйомки.

Я суворо дотримувалася лише одного правила: створювати образи, які з’являлися у момент перед засинанням.

Це не щось нове — сюрреалісти вже колись робили подібні вправи. Люди запитували про значення моїх зображень, але мене більше цікавило, що вони самі думають, дивлячись на них.

Я досліджувала, що відбувається з мозком, коли ми лягаємо спати. Префронтальна кора головного мозку, яка є активною протягом дня, заспокоюється, і наші думки починають «падати» з підсвідомості у нерухомий свідомий розум. У цей момент творчість «тече» і наша уява стає вільнішою. Образи, що виникають у голові наче спалахи, сповнені символізму.

Над цим проєктом я працюю два роки і зараз готова зробити паузу та зайнятися чимось іншим. Але такий метод я буду використовувати й надалі. Хочеться подивитися, як змінюватиметься мій розум з часом.

Дуже цікаво спостерігати за зв’язками між ідеями та власними проблемами. Наприклад, у цьому проєкті багато їжі. Це змусило мене замислитися над тим, скільки часу я витрачаю на роздуми про неї. Ще одним відкриттям було побачити, як ці фото провокують дуже різні реакції в людей залежно від їхніх власних травм і бажань. Робота над проєктом допомогла мені відчути себе більш вільною та природною, не боятися власних почуттів і показати, хто я є.

Робота над проєктом допомогла мені не боятися власних почуттів і показати, хто я є.

Нове та Найкраще

60

84

84
314

Більше матеріалів