Якщо тобі потрібен знак: Коли кожний пейзаж у США говорить про політику

У 2016 році кандидат від Республіканської партії Дональд Трамп був обраний 45-м президентом Сполучених Штатів. Реакцією фотографа Вінсента Ґліелмі на те, що сталося, став проєкт Present; Tense, назва якого є грою слів. В англійській мові tense означає і «час», і «напружений», тому present tense перекладається як «теперішній час», а present; tense — «теперішній; напружений».

— Моє знайомство з фотографією почалося у старшій школі: ми з друзями каталися на BMX, і у когось завжди була з собою камера. Пізніше я вступив до коледжу на художній факультет, оскільки з десяти років не розлучався з олівцем та блокнотом для ескізів. Але незабаром зрозумів, що камера може дати мені більше можливостей для творчої реалізації.

Коли у 2016 році Дональд Трамп переміг на виборах, я відчув себе безпорадним, мені здавалося, що я втратив свій громадянський голос. Тому я зробив єдине, що вмів, — узяв камеру і почав знімати. Спочатку я не планував перетворювати це на проєкт, але політика просочилася в усі закутки нашого життя, і мені хотілося відобразити її сліди в пейзажах навколо мене.

Я живу у передмісті Чикаго і можу сказати, що Іллінойс — дуже різношерстий штат. Він і раніше був політично поляризований, але зараз це буквально кидається в очі. Люди клеять стікери на бампер своєї машини, вивішують прапори на підтримку політиків, як раніше робили це на підтримку спортивних команд. Політичні, релігійні, соціальні погляди американців перекочували з їхніх сторінок у фейсбуці на їхні кепки, куртки та чохли для телефону.

Одна з перших фотографій у цьому проєкті також стала і моєю найулюбленішою — це порожній рекламний щит біля в’їзду до «Макдоналдса» з написом Try (в перекладі з англійської «спробуй»). Я зробив це фото майже одразу після виборів. У ньому є і трагізм, і комізм, і патетичність, які проходять червоною ниткою через увесь проєкт.

Мені здається, пошук — це одночасно і найприємніша, і найболісніша частина роботи фотографа. Я ніколи не уявляю собі конкретний сюжет, виходячи з дому з камерою, а просто дивлюся на всі боки. Наприклад, якось я був на відтворенні битви часів Громадянської війни. Але замість того, щоб розглядати гармати і піхоту, я підняв голову і побачив, як дим від залпу утворив німб у небі.

За схожим сценарієм створювалися й інші роботи, як, скажімо, фото зі словом Prayer (у перекладі з англійської «молитва»). Я багато разів проходив повз цю будівлю і знав, що там розташовується якась релігійна громада. У них була вивіска «Міжнародний дім молитви» (International House of Prayer). Згодом парафіяни покинули будівлю, частина літер відвалилася, і все, що залишилося, — це «молитва».

Вивіску All Laundry Matters («Усі прання важливі») я виявив у місті Каламазу, штат Мічиган. Якщо ви в курсі сучасних реалій, то одразу ж вгадаєте в цьому написі відсилання до слогану All Lives Matter («Усі життя важливі»), який з’явився як реакція на антирасистський рух Black Lives Matter. Власники пральні не знали про це. Свою вивіску вони придумали жартома, не надавши значення змісту фрази, і так буває досить часто. Сперечаючись про соціально важливі питання, люди в Америці не звертають уваги на контекст і деталі. Тоді як саме вони найчастіше визначають ступінь важливості проблеми.

Сперечаючись про соціально важливі питання, люди в Америці не звертають уваги на контекст і деталі.

У 2018 році я опинився в Парижі, штат Техас. Це місто відоме своєю копією Ейфелевої вежі, на яку надітий червоний ковбойський капелюх. Але мені не хотілося робити чергову фотографію вежі. Я пішов до військового музею просто неба і помітив, що хтось накрив один із пам’ятників чохлом від гриля. Не знаю, яка статуя ховалася під ним; усе, що я бачив, — це епітафія «Бережи тебе, Боже, дякую за твою службу». Незадовго до цього стало відомо про смерть сенатора Джона Маккейна, і я думав про нього, коли робив знімок.

Білборд God is Pro Life («Бог проти абортів») знаходиться в західному Іллінойсі, у ста милях від Чикаго. Я б сказав, що це демократичне місто, в якому навряд чи з’явився б такий білборд. Однак за межами Чикаго атмосфера нагадує південні штати, де подібна агітація — не рідкість. Особисто я не підтримую цей рух, але знімок мене забавляє. Адже люди генерували ідеї та планували, домовлялися з підрядниками, купували рекламне місце, а в підсумку встановили білборд «за життя» на випаленому вщент полі. Вони витратили так багато сил на демонстрацію своїх поглядів, тільки ось забули подивитися навколо.

Зараз в американському суспільстві вже не так відчувається напруга, як рік чи навіть кілька місяців тому, та все ж вона є. Розмовляючи з колегами і знайомими, я мимоволі намагаюся вгадати, на чиєму вони боці. Однак у такій тривожній ситуації є і свої плюси: тепер, перш ніж сказати щось, я думаю двічі, а це не так уже й погано. Почуття гумору допомагає впоратися з напругою, але і воно стало жертвою сучасної наелектризованої атмосфери, адже будь-яке висловлювання може бути сприйняте як образа. Гадаю, нам варто додавати в наші жарти більше співчуття та емпатії, не забуваючи при цьому про контекст.

Почуття гумору допомагає впоратися з напругою, але і воно стало жертвою сучасної наелектризованої атмосфери.

Мені складно залишатися об’єктивним у своїй роботі. Багато фотографій у цьому проєкті змушували мене сміятися, але це зовсім не означає, що вони викличуть таку ж реакцію у глядачів. Я б хотів, щоб люди подивилися на ці знімки і замислися про своє власне ставлення до американської культури і сучасної культури в цілому.