Вчені-генетики опублікували дослідження, навіяне фотопроєктом про двійників

Канадський фотограф Франсуа Брюнель з 1999 року працює над проєктом «Я не двійник!». Для нього він знімає дуже схожих одне на одного людей, не пов’язаних кровно між собою. Проєкт привернув увагу вчених з Інституту дослідження лейкемії імені Хосепа Каррераса в Барселоні. Вони вивчали фізичні відмінності між однояйцевими близнюками, однак, побачивши проєкт Брюнеля, вирішили дослідити людей, які виглядають схожими, але не є родичами. Про це розповідає The New York Times.

Дослідження було опубліковане минулого тижня у науковому журналі Cell Report. Доктор Манель Естеллер і його команда зробили ДНК-тест 32 парам із проєкту «Я не двійник!» та попросили розповісти про свій спосіб життя. Щоб точно визначити, наскільки схожі обличчя учасників, застосували комп’ютерну програму. Половина з них виявилися схожими настільки ж, як і однояйцеві близнюки. Потім дослідники порівняли ДНК цих 16 пар, щоб побачити, чи їхнє ДНК так само схоже, як їхні обличчя.

З’ясувалося, що ті, чиї обличчя найбільш схожі, дійсно мають значно більше спільних генів. За словами Естеллера, хоча такий висновок здається логічним, раніше це не підтверджували дослідним шляхом. Він сподівається, що результати експерименту допоможуть лікарям діагностувати хвороби в майбутньому: якщо люди мають досить схожі гени, вони також можуть мати спільну схильність до хвороб.

Але експертка Стенфордського центру біомедичної етики Дафна Марченко закликала обережно застосовувати висновки дослідження. «Ми вже бачили багато прикладів того, як алгоритми розпізнавання обличчя були використані для посилення існуючих расових упереджень, наприклад при наймі на роботу або при здачі житла», — сказала вона The New York Times.