Фотографії «Страта в Сайгоні» — 55 років. Згадуємо її історію

1 лютого 1968 року фотожурналіст Associated Press Едді Адамс зняв, як начальник південнов’єтнамської поліції застрелив полоненого комуніста на вулиці міста Сайгон. Світлина отримала назву «Страта в Сайгоні» і стала одним із найвідоміших образів війни у В’єтнамі. Фотографія позасудової кари викликала хвилю протестів в американському суспільстві і зрештою сприяла поверненню армії США додому. Згадуємо історію цього знімка.

На початку 1968 року американські війська та сили проамериканського уряду Південного В’єтнаму вели бої з партизанами на вулицях Сайгона та інших міст. Їх спричинив наступ сил В’єтконгу і Народної армії В’єтнаму на позиції армії Південного В’єтнаму, американців та їхніх союзників.

Події в Сайгоні фіксували фотограф Едді Адамс і оператор телеканалу NBC Во Суу. Коли вони побачили, як двоє в’єтнамських військових ведуть вулицею полоненого чоловіка в картатій сорочці і чорних шортах, то приготувалися знімати. Чоловіка підвели до начальника південнов’єтнамської поліції, бригадного генерала Нгуєн Нгок Лоана. Не кажучи ні слова, той вийняв револьвер, витягнув праву руку й вистрілив у голову полоненого. Саме у цей момент Адамс натиснув на кнопку спуску своєї камери.

Вбитого звали Нгуєн Ван Лем, він був в’єтконгівським офіцером. Як виявилося, перед потраплянням у полон він убив південнов’єтнамського офіцера та його сім’ю. На момент смерті Лему було 36 років.

Наступного дня фотографія вже з’явилася на перших шпальтах світових газет. «Я отримав те, за чим приїхав до В’єтнаму», — сказав Адамс іншим журналістам у Сайгоні. Разом із кадрами NBC це зображення широко використовувалося антивоєнним рухом у США та зрештою призвело до зміни громадської думки.

У 1969 році фотограф отримав за свій знімок низку престижних нагород, у тому числі Пулітцерівську премію і приз World Press Photo. Пізніше Адамс жалкував через свій знімок та навіть відмовився від Пулітцерівської премії. «Я отримав гроші за показ убивства, — пояснював він. — Знищено два життя, а мені за це заплатили».

Генерал Лоан після війни зміг виїхати з В’єтнаму і врешті-решт опинився у Сполучених Штатах. Він помер у 1998-му від раку у штаті Вірджинія, де мав власний ресторан.

Тоді Адамс присвятив генералу некролог у журналі Time, в якому написав: «Генерал убив в’єтконгівця; я вбив генерала своєю камерою. Фотографії є найпотужнішою зброєю у світі. Люди вірять їм; але фотографії брешуть, навіть без маніпулювання ними. Вони — лише напівправда». Сам Адамс помер через шість років, у 2004-му.