«Мені пропонували штампувати вази в Китаї, але мені це чуже»: Вахан Авакян — про тренди в дизайні та теорію «ситого ока»
Полігональний стиль прийшов у дизайн із кубізму. Він виник у веб-дизайні, але київський художник Вахан Авакян звертається до нього у скульптурі. Сім років тому він почав робити геометричні вази з полімеру, а потім скульптури і світильники.
Для бренду ARARAT, який представив нову пляшку та упаковку коньяку, Авакян створив скульптуру у своєму фірмовому стилі, натхненням для якої стала нова форма пляшки — декорованої рельєфною обробкою з обох боків та орнаментом у вигляді арок. Bird in Flight дізнався у Вахана, чому художникам варто віддати перевагу полімеру замість каменю та бетону і як не боятися експериментувати, коли твої роботи впізнають навіть без зазначення авторства.
Чи можна вважатися скульптором, роблячи не мармурові статуї, а вази з полімеру?
За освітою я архітектор, у цій сфері — самоучка і не одразу став називати себе скульптором. Хоча я не вважаю себе класичним, традиційним художником, моя улюблена книга якраз про такого — це біографія Мікеланджело «Муки та радощі». Я читав її вісім разів і перечитую щороку. Мене надихають історії про те, як Мікеланджело обирав найкращий камінь або місяцями ходив біля брили і малював в умі, які частини каменю буде приховувати. Я дуже поважаю майстрів, які працюють з класичною скульптурою, але для себе обрав напрямок полігональної стилістики та сучасний матеріал, який мені підходить.
Мої вироби користуються попитом. Навіщо вважати себе самозванцем?
Я довго думав про те, чи маю право називатися скульптором. Але я не змагаюся з майстрами, які працюють у класичному стилі; я не можу виготовити фігуру у зріст людини. На початку мене було легше зачепити, але зараз я міркую так: мої вироби симпатичні, вони привертають увагу, вони користуються попитом. Навіщо вважати себе самозванцем?
Чим ви надихалися, створюючи скульптуру для ARARAT?
Це скульптура у формі гори, в яку поміщається три пляшки продукції ARARAT. Я працював над нею протягом місяця, але образ уже був у мене в голові давно. Щоб реалізувати його, не вистачало часу.
Виріб мав був виконаний у моїй упізнаваній манері і при цьому привертати погляди. Він вийшов одночасно яскравим, помітним, таким, що відіграє роль символу і виступає як рекламний носій.
Вірменія — країна контрастів і багатовікових традицій. Як і АРАРАТ, де стародавня рецептура поєднується з сучасним поглядом на бренд. Мені подобається, коли з плином часу люди не втрачають себе і віддають данину минулому своєї країни. В Україні я бачу багато схожого.
Це абсолютно нова для мене форма, такого я раніше не робив — з більшою формою, як ця, мати справу взагалі завжди цікаво. Тепер, коли робота над виробом закінчена, його подарують Єреванському коньячному заводу. Це точно одна з тих скульптур, які запам’ятаються.
Чим відрізняється розробка дизайну для продукту від звичайної скульптури? Які функції він має виконувати?
Найчастіше клієнт надає технічне завдання, але залишається досить лояльним. В останній роботі я змінив діаметр, який ми обговорювали, щоб зробити злами більш агресивними. В іншому процес дуже схожий. Після закінчення роботи над скульптурою для ARARAT ми спільно зняли ролик, в якому я докладно розповів про те, що означає для мене цей досвід.
Чому ви обрали полімер?
Перший виріб я зробив із бетону, потім експериментував з матеріалами. Довго шукав щось подібне до полімеру: він міцніший, а отже, можна створювати тонкостінні вироби. Крім того, на нього краще лягає фарба. Гіпс і бетон, звичайно, значно дешевші, але я готовий платити за полімер більше.
Найчастіше цей матеріал використовують у промислових цілях, скульптури з нього роблять нечасто. Полімерів існує величезна кількість, кожен відрізняється від інших багатьма характеристиками: довговічністю, газоутворенням, в’язкістю тощо. Я підібрав для себе такий, з якого навіть тонкі вироби виходять максимально деталізованими і дозволяють експериментувати з формою.
Пару років тому ви говорили, що не знаєте, чи буде геометричний дизайн у моді в майбутньому. Як вирішили для себе це питання?
Я розумію, що така стилістика буде затребувана не вічно. Але зараз мені подобається моя робота: мені не набридли ці грані, я бачу свій розвиток і простір для експериментів. Якщо одного дня мені набридне, я перестану це робити.
Останні пів року моя уява працює інакше і артових, некомерційних робіт стало більше. Так з’явилася колекція «Корал» — із плавними формами і природними мотивами. За кордоном її цінують більше, тут я намагався просувати свої «корали» під час зустрічей із клієнтами, але за геометрією мене знають краще.
Як боротися з вигоранням і експериментувати, коли знайшов свій впізнаваний стиль?
Полігональний стиль у моді вже років сім, але мені він усе так само цікавий. Гадаю, вигоряння ніяк не пов’язане з впізнаваністю. Коли студія Goosucc замовила мені маленьку вазу для сукулента, я приділяв їй стільки ж уваги, скільки і масштабним роботам.
Я дотримуюся теорії «ситого ока»: чим більше дивишся на красиве, тим більше відкладеться в голові.
Уже в перший рік мені пропонували налагодити масове виробництво ваз, штампувати їх у Китаї. Але мені це чуже. Виготовляючи кожну роботу вручну, я знаю, як підвищити її вартість. Наприклад, додати колірні патьоки або сміливий вигин.
Я дотримуюся теорії «ситого ока»: чим більше дивишся на красиве, тим більше відкладеться в голові — причому ніколи не знаєш, як саме це «вистрілить». Я дуже люблю рослини, тому під час прогулянок із собакою дивлюся під ноги і часто фотографую те, що здається цікавим.
Як зараз справи з ринком скульптури в Україні?
Я випадаю з багатьох процесів, якими б варто було займатися, і більше зосереджуюся на роботі. А тому не дуже стежу за станом ринку в цілому. Клієнти завжди були дуже різними, і вісім років тому, і зараз, — від студентів до власників закладів. Але об’єднувало їх одне: це завжди були дуже інтелігентні люди. Навіть коли я очікував якихось примх, їх не було.
Що важливого відбувається в індустрії сьогодні, які тренди?
Є тренд на м’які обтічні форми, особливо у предметному дизайні. Усе йде циклічно: бум на округлі плавні обриси змінився чіткою геометрією, зараз знову відбувається зміна трендів. Серед кольорів популярністю теж користуються пастельні відтінки.
Ваші роботи кілька разів копіювали. Як ви боролися з плагіатом?
Пару разів я помічав, як за мною в соцмережах стежать профілі, а через тиждень-другий знаходив у них повторення своїх ідей або колірних рішень. До свого продукту я ставлюся досить ревно. І хоча до суду поки не доходило, я звертався в техпідтримку інстаграма, показував документи, і такі профілі блокували. За кордоном, наприклад у Росії, це складніше проконтролювати, але в Україні мене і мої роботи вже знають добре.
Фото: Світлана Левченко
