Вітамінка плюс амфетамінка: Як особисті лікарі піклувалися про здоров’я Елвіса, Кеннеді та Гітлера

Лікар Нік та Елвіс

Десять ліків після пробудження, сім за годину до виступу, порція кофеїну одразу перед виходом на сцену, ще п’ять медикаментів, коли концерт закінчився, і нарешті заспокійливе, щоб заснути. Приблизно так виглядала схема медичних призначень Елвіса Преслі під час гастролей. Лікар Нік незмінно супроводжував музиканта практично в кожному турне, він допомагав йому давати по два-три концерти за вечір і, незважаючи на слабке здоров’я, жити в шаленому ритмі кумира мільйонів. Він же і виписав останній рецепт у житті Елвіса, всього за 12 годин до смерті зірки.

Десять ліків після пробудження, сім за годину до виступу, порція кофеїну одразу перед виходом на сцену, ще п’ять медикаментів, коли концерт закінчився, і нарешті заспокійливе, щоб заснути.

Лікар Нік — найбільш неоднозначна фігура в долі Преслі. Для одних — близький друг співака, який допомагав йому справлятися з болем і тягарем світової слави, для інших — наркодилер, який годував і без того слабкого артиста ліками всупереч важливим принципам медичної етики.

Вони познайомилися в 1967 році, коли Нікопулоса, який працював черговим лікарем у медичному центрі Мемфіса, викликали надати допомогу Преслі в маєтку Грейсленд. Співака тоді турбували виразки в сідничній ділянці, викликані верховою їздою. Практично одразу ж медику і зірковому пацієнтові вдалося порозумітися. Відтоді лікар Нік допомагав Преслі кожного разу, коли той приїздив до Голлівуду. Король рок-н-ролу скаржився на безсоння, ревматизм і безліч інших недуг.

У 1970 році, коли Елвіс остаточно вирішив осісти у Грейсленді, Нікопулос став його постійним лікарем, а незабаром і близьким другом. Він входив до особливого почету співака — «мемфіської мафії», яка незмінно супроводжувала короля рок-н-ролу майже всюди. Ці люди організовували тури Преслі, були його охоронцями, приятелями і довіреними особами, але головне, вони були його родиною.

Лікар Нік виконував будь-яку роль, яка допомагала Елвісу почуватися краще в той чи інший момент. «Іноді я був його батьком, його найкращим другом, його лікарем», — згадував він в інтерв’ю The Daily Beast. Однак така прихильність до співака стала початком кінця кар’єри Нікопулоса. Надмірна турбота і розмиті межі привели до того, що він перестав тверезо оцінювати фізичний і ментальний стан музиканта. Історія лікаря Ніка є наочним прикладом так званого «синдрому VIP». Вираз у 1964 році придумав лікар Вальтер Вайнтрауб, щоб описувати випадки, коли лікування впливової людини може бути небезпечним як для пацієнта, так і для спеціаліста.

Історія лікаря Ніка є прикладом так званого «синдрому VIP», коли лікування впливової людини може бути небезпечним як для пацієнта, так і для спеціаліста.

У ході розслідування смерті співака Нікопулос стверджував, що намагався контролювати залежність свого підопічного, іноді замінюючи препарати плацебо. Він також говорив, що Преслі часто отримував рецепти і в інших лікарів і що зі значного списку речовин, знайдених у крові мертвого музиканта, він особисто виписував тільки два найменування.

У 1980 році лікарю Ніку пред’явили звинувачення в надмірному призначенні антидепресантів, стимуляторів і знеболюючих препаратів низці пацієнтів, серед яких були Елвіс Преслі та співак Джеррі Лі Льюїс. Терапевта виправдали за всіма пунктами. Тоді його ліцензію призупинили лише тимчасово, проте в 1995-му її все ж відкликали безповоротно.

У мемуарах «Король і лікар Нік: що реально сталося з Елвісом та мною» Нікопулос наводить довгий список недуг співака, намагаючись розвінчати припущення, що саме вживання ліків призвело до його смерті. Прихильниця і дослідниця творчості Преслі Саллі Гедел також упевнена — наркотики були ні до чого. У своїй праці «Елвіс: народжений померти молодим» вона відстоює гіпотезу, що артиста згубили погані гени, але ніяк не любов до кайфу. Відносини Преслі з речовинами точно не були схожі на гедонізм рок-н-рольного життя. Співак навіть був обличчям антинаркотичної кампанії Ніксона.

Гедел вірить, що давно час розвінчати міф навколо фігури Елвіса і перш за все побачити в ньому людину, а не ікону. Здоров’я співака і справді було дуже слабким: постійні болі, безсоння тощо. Схоже, він просто намагався знайти спосіб приховати свої проблеми і бути Елвісом Преслі — легендою, яка назавжди змінила нашу культуру.

Лікар Філгуд і родина Кеннеді

Після численних розглядів лікар Нік усе ж визнав, що, можливо, він і справді виписував занадто багато ліків, проте всі вони, на його переконання, були необхідністю, але ніяк не спробою догодити зірковим пацієнтам. Він не хотів, щоб у ньому бачили чергового лікаря Філгуда, який заробив собі ім’я забезпечуючи знаменитостей наркотиками.

Скандальне викриття Філгуда, він же лікар Макс Якобсон, сталося буквально двома роками раніше за історію з Преслі, проте розслідування його діяльності тривало протягом п’яти років. Увесь цей час Якобсон продовжував допомагати знаменитостям і високопоставленим чиновникам залишатися «на вершині світу». До нього часто йшли не за лікуванням, але за надздібностями. З цим завданням фірмове зілля Філгуда — секретний коктейль із вітамінів, ферментів і амфетамінів — справлялося просто прекрасно. Однак позитивний ефект від такого засобу тривав не так уже й довго. На зміну йому приходили апатія, серцева недостатність, залежність і психоз.

У 1962-му в нью-йоркському готелі Carlyle розгорнулася дивовижна сцена. Чоловік середніх років носився коридорами готелю повністю оголеним. Він був параноїком на межі зриву, викликаного передозуванням метамфетаміну, а ще — президентом США і найвідомішим та найвпливовішим пацієнтом Макса Якобсона.

Він був параноїком на межі зриву, викликаного передозуванням метамфетаміну, а ще — президентом США.

Джон Кеннеді вперше випробував на собі ефект ін’єкції Якобсона під час передвиборчої гонки, в якій він протистояв Річарду Ніксону. Кеннеді, який потерпав від болів у спині та був змучений інтенсивною кампанією, потребував припливу сил, коли старий сусід по кімнаті в Гарварді, політичний радник Чарльз Сполдінг, підказав йому звернутися по допомогу до одного хорошого фахівця. Зустріч Якобсона з майбутнім президентом відбулася віч-на-віч, без присутності охорони. Після першого ж уколу невідомим препаратом Кеннеді став буквально іншою людиною — більш витривалим, сконцентрованим і енергійним.

Перед самим виходом на сцену в ніч перших дебатів із Ніксоном Кеннеді знову зв’язався з Якобсоном. Від напруги і втоми у політика абсолютно зник голос, і лікар уколов йому чарівний еліксир прямо в горло — ліки спрацювали. У ту ніч красномовний Кеннеді залишив Ніксона далеко позаду, ставши беззаперечним лідером у передвиборчій гонці.

Напевно невідомо, скільки разів Якобсон робив ін’єкції Кеннеді, але були свідки, які стверджували, що той став повноцінним членом команди політика. Секретні служби прозвали нового медика «лікарем Філгудом», підкреслюючи тим самим ефект, який його зілля справляли на президента. До слова, перша леді Жаклін Кеннеді ділилася з The New York Times, що також була пацієнткою Якобсона, однак подробиці свого лікування повідомляти відмовилася.

Лікар Філгуд називав ще як мінімум один випадок, коли він допомагав президенту «прийти у форму». У 1961 році новообраний Кеннеді вирушив до Відня, щоб зустрітися з Микитою Хрущовим. Якобсон також брав участь у поїздці. Як він сам стверджував, у політика була інфекція руки і з проблемою вдалося впоратися за допомогою ін’єкцій. Однак згідно з іншою версією, все було трохи інакше. Кеннеді просто хотів почуватися впевненим і виглядати рішуче в очах Хрущова, а тому попросив вколоти йому чергову дозу енергії.

Президент був не єдиним, хто цінував методику лікування і таємничі препарати лікаря Філгуда. Серед інших його не менш відомих клієнтів значилися Трумен Капоте, Едді Фішер, Еміліо Пуччі, Теннессі Вільямс, Ентоні Куїнн. У розслідуванні New York Post писали, що своє знамените «З днем ​​народження, містере президент» коханка Кеннеді Мерилін Монро також виконувала перебуваючи під дією «вітамінів» Якобсона, — саме так представляв своє зілля сам лікар Філгуд. Багато хто з його зіркових клієнтів напевно не знав, що в дійсності знаходиться всередині, але більшість, звичайно, здогадувалася.

Знамените «З днем ​​народження, містере президент» коханка Кеннеді Мерилін Монро також виконувала перебуваючи під дією «вітамінів» Якобсона.

Після вбивства Кеннеді практика Якобсона процвітала, в його приймальні постійно юрмилися клієнти: актори, фотографи, чиновники, письменники. Декому лікар видавав шприци з готовими засобами додому, супроводжуючи докладними інструкціями — що, коли і в якій кількості приймати. І хоча методи Якобсона рано чи пізно все ж привернули увагу Федерального бюро з наркотиків, його діяльність тривала аж до 1975 року. За цей час лікар Філгуд устиг підсадити на амфетамін десяток осіб, а один його пацієнт, фотограф Марк Шоу, помер від «гострого внутрішньовенного отруєння амфетаміном».

Рейхмайстер уколів і Гітлер

Експериментувати з речовинами Якобсон почав у 30-х роках у Берліні, звідки він був родом. Лікар вірив, що, змішуючи препарати, які змінюють свідомість, із гормонами, плацентою тварин і вітамінами, можна отримати ліки, які будуть працювати на клітинному рівні. Його дослідженнями якоїсь миті зацікавилися представники Націонал-соціалістичної партії. Напередодні Другої світової війни німецьких солдатів стали годувати стимуляторами, особливо таблетками первітину (інша назва метамфетаміну), щоб зробити більш витривалими і жорстокими.

Згідно з відомостями New York Post, Якобсон, який втік від нацистського режиму в 1936 році, стверджував, ніби його формулу використовували не тільки для підтримки арійського бойового духу, але і що сам фюрер пристрастився до придуманої ним речовини. Складно сказати, наскільки це правдива історія. Напевно відомо лише, що медикаментозний раціон Адольфа Гітлера і без розробок лікаря Філгуда вражав своєю різноманітністю. Від нешкідливих вітамінів до екстракту бичачої простати й опіатів — під контролем лікаря Теодора Морелля фюрер приймав понад 80 найменувань ліків.

Медикаментозний раціон Адольфа Гітлера вражав своєю різноманітністю — від нешкідливих вітамінів до екстракту бичачої простати й опіатів.

Морелль познайомився з Гітлером у 1936 році на званому обіді, де одразу ж порекомендував йому таблетки від метеоризму, на який фюрер страждав тривалий час. Гітлер був неймовірним іпохондриком і мав пару хронічних недуг, що в деякому сенсі сприяло його зближенню з Мореллем. До того ж крім полегшення реальних симптомів лідер нацистської Німеччини отримав від свого нового знайомого доступ до величезного запасу сил, рішучості та ясності розуму.

З 1937 року Морелль посів становище особистого лікаря Гітлера. І, незважаючи на те, що найближче оточення фюрера вважало його шарлатаном, а якоїсь миті навіть людиною, яка цілеспрямовано труїла їхнього вождя, лікарю вдалося стати фігурою дуже впливовою і практично недоторканною. Він навіть отримав свою власну практику в Берліні та штат персональних помічників.

Схеми лікування Гітлера лікар Морелль детально розписував у медичному щоденнику, де любовно назвав свого головного клієнта «пацієнтом А», захищаючи таким чином як таємницю особистості фюрера, так і свої власні інтереси на випадок, якщо рукопис опиниться в руках ворога. Крім ліків від розладу шлунково-кишкового тракту Гітлер також отримував чарівні суміші вітамінів, гормонів і екстрактів простати тварин. Оскільки він не їв м’яса, речовини, що містяться у тваринному білку, вводили йому за допомогою ін’єкцій.

Схеми лікування Гітлера лікар Морелль детально розписував у медичному щоденнику, де любовно назвав свого головного клієнта «пацієнтом А».

У 1941 році фюрер серйозно захворів, і тоді до традиційного набору медикаментів Морелль додав сильніші речовини: стимулятори, на кшталт метамфетаміну, щоб прокинутися, барбітурати та морфін, щоб заснути. Колеги по партії прозвали лікаря «рейхмайстером ін’єкцій».

Ще через пару років Гітлер почав отримувати опіати, в тому числі оксикодон — медичний аналог героїну. Здоров’я та психіка вождя стали зовсім нестабільними, й особистому лікарю доводилося буквально збирати нацистського лідера по частинах за допомогою своїх чарівних уколів.

Наприкінці 1944-го союзні війська бомбили фармвиробництва, і до моменту, коли Гітлер сховався у своєму бункері, його запас опіоїдів вичерпався. Морелль залишався з «пацієнтом А» практично до самого кінця, але в останні дні війни фюрер дозволив лікарю залишити сховище. Той помер через три роки після закінчення війни вільною людиною, так і не понісши покарання за свої злочини.

Згідно з записами Морелля, починаючи з 1941 року Адольф Гітлер отримав 800 ін’єкцій та 1 100 доз різних ліків. Однак багато дослідників скептично ставляться до спроб оцінити клінічну картину здоров’я фюрера, оскільки вона в жодному випадку не може виправдати його безжальні рішення.

Фото на обкладинці: East News