Пасажир океану Жан-Жак Савен: Через усю Атлантику в діжці й назад
Свій 75-й день народження Жан-Жак Савен відзначав посеред Атлантичного океану. Відкоркував пляшечку шампанського, дістав фуа-гра — усе так, як і планував. Але вже за кілька днів, 19 січня, мандрівник написав у фейсбуці, що змушений трохи змінити свій маршрут. Виникли проблеми з сонячною батареєю для опріснювача води, і, щоб усунути несправності, чоловік вирішив дістатися Азорських островів. «Похмура погода, сильний вітер, але це входить у звичку. До Азорських островів лишилося 900 кілометрів. Після тривалих роздумів я продовжую пригоду, яка, гадаю, буде винятковою», — йшлося в останньому записі бортового журналу Савена. З того часу від нього не було звісток.
Пройдений Савеном маршрут незадовго до втрати зв’язку з ним
Жан-Жак Савен народився у 1947 році в містечку Арес на південному заході Франції. Про його молодість відомо небагато, але, схоже, вона була досить цікавою: Савен встиг послужити десантником, приватним пілотом та доглядачем національного парку в Центральній Африці. Також Жан-Жак був тріатлоністом, а 2015-го здійснив сходження на Монблан. Через три роки він захотів повторити досвід французького лікаря й біолога Алена Бомбара — у 1952-му той став першою людиною, яка перепливла Атлантичний океан на надувному гумовому човні за 65 днів. Своїм експериментом Бомбар прагнув довести, що людина, яка перенесла корабельну аварію, цілком може перетнути океан без запасів їжі та води. Савен прийняв цей виклик.
Наприкінці 2018 року Жан-Жак сів у створену ним діжкоподібну капсулу й розпочав свою подорож з канарського острова Ієрро. Капсула на сонячній енергії була спроєктована таким чином, щоб протистояти атакам косаток і хвилям. У діжці вміщалася навіть мінікухня та ліжко. Мандрівник рухався з середньою швидкістю три кілометри на годину, покладаючись лише на вітер і течію. Під час цієї пригоди Савен, за його словами, був не капітаном корабля, а «пасажиром океану». Крім сублімованих продуктів чоловік харчувався спійманою рибою та іншими припасами, отриманими від суден, що зустрілися йому на шляху.
Через чотири місяці, 27 квітня 2019-го, Савен прибув до Карибського моря. Там його підібрав нідерландський нафтовий танкер і переправив на острів Сінт-Естатіус, звідки вже французький буксир доставив Жан-Жака до кінцевої точки — на острів Мартиніка. Під час подорожі шукач пригод працював над книгою про свій досвід. Вона вийшла восени того ж року і називалася «127 днів за течією. Атлантика у діжці».
Обкладинка книги Савена
Остання пригода
1 січня 2022 року Савен розпочав свою подорож з португальського Сагреша на весловому човні L’Audacieux («Зухвалий»). Судно розміром 8 на 1,7 метра він завантажив речами на 300 кілограмів: узяв обігрівач, підводну рушницю, два опріснювачі води, сублімовані продукти і мандоліну. Через три місяці Жан-Жак мав прибути на той самий карибський острів Мартиніка, подолавши понад 5,6 тисячі кілометрів. Своїм прогресом він ділився на сторінках у фейсбуці та інстаграмі.
Мандрівник вітає з Новим роком перед стартом
Савен далеко не перший сміливець, який зник безвісти в морі за загадкових обставин. Схожий випадок стався в 1975 році з нідерландським художником і фотографом Басом Яном Адером, який намагався самотужки перетнути Атлантику на вітрильному човні за два з половиною місяці. Через три тижні після початку подорожі радіозв’язок з Адером було втрачено, а через дев’ять місяців його судно «Океанська хвиля» виявили іспанські рибалки неподалік західного узбережжя Ірландії. Тіло так і не знайшли.
Те саме сталося і з Савеном. У ніч на 21 січня Жан-Жак подав два сигнали лиха — останній о пів на першу ночі, перебуваючи біля Азорських островів, приблизно за півтори тисячі кілометрів від старту. Того ж дня його перевернутий човен виявила португальська берегова охорона біля порту Понта-Делгада. Спочатку повідомляли, що водолаз, який обстежив судно, бачив тіло чоловіка в каюті, проте пізніше донька Савена Манон заявила, що її батька так і не знайшли. «Тіло не виявлено. На сьогодні немає офіційного підтвердження від португальської влади про його смерть», — написала вона 24 січня. Це останній пост на фейсбук-сторінці проєкту.
Фото на обкладинці: Philippe Lopez / AFP