Під окупацією та водою: Як Олешки у Херсонській області переживають катастрофу

До війни в Олешках мешкало 20 тисяч жителів. Місто знаходиться за 70 кілометрів від каховської дамби, але з огляду на своє географічне положення — Олешки стоять на березі Конки — швидко відчуло наслідки підриву греблі. Через окупацію справлятися з ними складно. 

Місцеві кажуть, що вода почала прибувати через декілька годин після підриву дамби, тобто вже вдень 6 червня. У ніч на 7 червня в деяких районах Олешок її рівень піднявся на метр, 90% території міста затопило. Вода прибувала швидко.

Батьки Катерини живуть в Олешках і на момент катастрофи знаходилися вдома. Про те, що відбувалося у місті, вони розповіли жінці телефоном. «На початку, коли води було тільки по коліна, тато зайшов до будинку, щоб забрати документи. Вийти через двері вже не зміг — їх заблокувала вода. Ледве вибрався через вікно на дах», — каже вона. 

Тато зайшов до будинку, щоб забрати документи. Вийти через двері вже не зміг.

Деякі місцеві не встигли евакуюватися, хоча знали, що Олешки затопить, інші залишилися свідомо. Коли вода почала прибувати, місцева жителька Олена випустила собак із вольєрів — їх пізніше підібрали представники російського МНС — та пішла до будинку. Після того як рівень піднявся, жінка перейшла на другий поверх (де знаходиться і зараз). Просити про допомогу росіян вона не хоче й покидати житло не збирається. Сусіди Олени теж залишилися — про це вона дізналася перегукуючись із ними. 

За даними Олешківської міської військової адміністрації, одразу після затоплення у місті зник зв’язок, який надавали російські мобільні оператори. Люди зв’язувалися з родичами через українських операторів — мережу підтримували станції у Херсоні, що знаходиться за 20 кілометрів від Олешок. 

Волонтери

Волонтери поїхали до Олешок у перший день катастрофи, далі їх ставало тільки більше. У команді Олени Волощук близько 50 осіб. Місцевих жителів вони на човнах вивозили у центр міста, що лишився незатопленим. Там же знаходяться три школи і клуб, у яких теоретично можуть розміститися містяни. Заявки на порятунок приймають телефоном або від родичів тих, хто опинився у затопленому будинку. Допомогти знайти потрібні адреси волонтери просять таксистів.

Рятувальні роботи в Олешках ведуть зранку до дев’ятої вечора. Коли сутеніє — припиняють через відсутність освітлення. Сьогодні, як і в перші дні, основна проблема волонтерів — брак човнів та рятувальників. Інша — поганий зв’язок. Навіть у тих районах, де він був після затоплення, у людей сіли мобільні телефони. 

Найгірша ситуація зараз на вулиці Нижній, яка знаходиться прямо на березі. Лише 7 червня Волощук отримала звідки 50 заявок на евакуацію (кожна — це декілька людей), але вивезти всіх не вийшло: не вистачило човнів і часу.

Окупаційна влада

На початку затоплення росіяни пропускали в Олешки українських волонтерів й іноді самі евакуювали постраждалих, але активно в роботу не включалися. 

Ярослав Васильєв родом з Олешок, але живе у Німеччині. 6 червня він почав шукати волонтерів, аби вивезти батька з міста. Коли той був у безпеці, Васильєв вирішив сам стати волонтером. Тепер він допомагає постраждалим дистанційно — координує рятувальні роботи. За його словами, МНС Росії лише приймало заявки, але нікого не рятувало. Слова Васильєва підтверджує Ольга. Її родичі два дні очікували на допомогу, хоча заявку жінка відправила у російське МНС одразу після затоплення Олешок. Врятував їх незнайомий чоловік, який пропливав повз будинок на човні.

Волонтерка Волощук каже: російські рятувальники, яким вона передала номери телефонів тих, хто потребував допомоги, перестали відповідати, коли зрозуміли, що номери — українські.  

«Вони нам не довіряють, і ми їм також, — зазначає Васильєв, — але передавати росіянам координати місць затоплення усе одно доводиться. Ми сподіваємося, що людям допоможуть». За його словами, є велика підтримка від українців з Криму: вони купують човни, мотори та запчастини.

Волонтери розповідають, що російське МНС усе ж почало рятувати містян, однак робить це вибірково. Російські рятувальники вивозили тільки тих, хто мав російський паспорт. Як повідомляє російська служба BBC, для тих, у кого український паспорт, окупаційна влада готовить польові табори.

Російське МНС усе ж почало рятувати містян, однак робить це вибірково.

Лояльність російського МНС до українських волонтерів теж тривала недовго. Зранку 8 червня воно заборонило волонтерам запливати на човнах на територію Олешок. 

Жертви

До війни населення Олешківської територіальної громади складало 38 тисяч осіб. За приблизними даними місцевої військової адміністрації, після окупації воно скоротилося майже вдвічі — до 16 тисяч. 8 червня мер Олешок Євген Рищук заявив, що внаслідок затоплення загинуло дев’ять людей. Тіла восьми з них доставлені до лікарні, ще одне знаходиться в затопленому будинку. Однак волонтери кажуть, що жертв набагато більше. За даними Волощук, лише вранці 8 червня їх було близько тридцяти; Ярослав Васильєв вважає, що більше сотні. І волонтери, і чиновники сходяться в одному: кількість жертв зростатиме. Де будуть ховати загиблих — невідомо. Місцеве кладовище затоплене, зберігати у морзі їх не вийде — у приміщенні немає електрики. 

Прогнозувати, скільки ще триватиме операція з порятунку жителів Олешок, не береться ніхто. Сьогодні рівень води в місті спадає. Однак волонтери та влада готуються до гуманітарної катастрофи, яка може початися в Олешках через спеку й неприбрані тіла тих, кого не вдалося врятувати.

Фото: Aleksey Filippov / AFP