Архітектура

«Тут про всяк випадок заборонено все»: Архітекторка з України про влаштування міст у Китаї та Сингапурі

Катя Конєва вивчала урбаністику в Німеччині та Китаї, зараз вчиться і працює в Сингапурі. Bird in Flight вона розповіла про те, як за кордоном по-різному розуміють цю науку, організовують громадські простори, ставляться до місцевих жителів, іноземців та їхньої безпеки. А також — про міста без центру, огороджені парканом житлові квартали, приватні виходи з метро, ​​ліцензованих вуличних музикантів та інші відмінності від України.

Катя вчилася у Дніпрі на архітектурному факультеті, а після магістратури в Україні вирішила продовжити навчання за кордоном. Вона обрала німецько-китайську програму: рік провчилася в Німеччині, ще рік — у Китаї. Потім поїхала працювати до Сингапуру, де зараз пише докторську. Bird in Flight розпитав Катю про відмінності в навчанні, роботу та міста в різних країнах.

Катя Конєва

Дослідниця в галузі міського планування. Живе і працює в Сингапурі.

Про навчання та урбаністику в різних країнах

Головна відмінність навчальної програми в Німеччині та Китаї — в самому розумінні урбаністики. Якщо для нас це досі про радянське містобудування або фантазії про міста майбутнього, то в Німеччині урбаністика — про дослідження територій і партиципації, тобто про залучення жителів до проєктування. Більшість предметів вчать не дизайну, а спілкуванню з людьми і обробці даних досліджень. Студенти вчаться також один у одного, оскільки всі представляють різні культури. У той же час для урбаністики в Китаї набагато важливіша ефективність, а не компроміси з населенням. Лектор із транспортного планування нам так і говорив: «питати людей — трата часу».

Іноземцю легше вступити до китайського університету, ніж місцевим. Більшість найкращих вузів світу, у тому числі китайських, підтримують свій рейтинг, а його складова — різноманітність, тож узяти можуть у тому числі для diversity. Такі навчальні заклади у змозі дозволити собі запрошувати відомих лекторів: до нас приїздили професори зі Stuart Weitzman School of Design у Пенсильванії та один із представників архітектурного бюро MVRDV.

Я не залишилася там працювати, тому що в міському плануванні в Китаї іноземцю без знання мови робити нічого, — це дуже політизована сфера. Але мене запросили працювати до Сингапуру, де я зараз викладаю і навчаюся в аспірантурі.

Читайте також: «У цьому місті тисячі людей талановитіші, ніж ви» — український дизайнер про роботу за кордоном

Про громадські простори

В Україні за громадськими просторами стежить місто, а в Китаї в більшості випадків вони приватні й належать торговельним центрам. Тому у нас такі простори завжди відкриті та безкоштовні, а в Китаї можуть зачинятися після десятої вечора. На вулиці навіть складно знайти лавочки — китайці проводять вільний час у шопінг-молах.

Через велику чисельність населення в Китаї намагаються уникати скупчення людей, адже в натовпі небезпечно. Роблять це і з політичних причин, тому, наприклад, у Пекіні на підході до великої площі перевіряють речі, як в аеропорту. В інших містах часто взагалі немає «центру», як ми звикли.

Суспільний простір в Китаї
Площа Тяньаньмень у Пекіні Китай урбанізм
Площа Тяньаньмень у Пекіні

Сумки сканують і в метро — одного разу я не змогла туди потрапити, тому що у мене з собою був балончик дезодоранту. До речі, в Шанхаї та Сингапурі виходи з метро іноді належать шопінг-молам. Це плюс до безпеки, але дратує, тому що доводиться довго шукати вихід на вулицю.

У Китаї я вивчала тему підземних просторів, чого в українській програмі немає. У Шанхаї ж поширені не просто підземні переходи — там можна пройти підземним шопінг-молом кілька кварталів.

Підземний торговельний центр у Китаї
Підземний торговельний центр у Китаї

Про житлові райони

Житлові райони Китаю з висоти виглядають як радянські: це розкидані кварталом типові будинки. Тільки вони зазвичай оточені парканом — нібито для безпеки, але насправді за нього легко потрапити. Швидше, девелопери так захищають своє майно, адже територія забудови — їх відповідальність, а ще в китайській культурі огороджений простір вважається більш статусним. Тому для пішоходів у нових районах нічого цікавого і зручного немає, гуляти можна тільки тротуаром між дорогою та парканом.

житловий квартал Китай
У Китаї найприємніше гуляти старими малоповерховими районами міст
житлові будинки Китай
Житлові будинки в Китаї

У Сингапурі житлові квартали теж великі й огороджені, але тут створюють мережу парків. У чомусь це нагадує радянську ідею про те, що всі парки повинні бути пов’язані скверами і бульварами. У Сингапурі мережа доріг не завжди перетинається з пішохідною: є звичайні вулиці з дорогою і тротуаром, є просто дороги для машин без тротуарів, а є альтернативні вело-пішохідні маршрути з великою кількістю зелені.

Набережна Сингапур
Озеленені пішохідні набережні Сингапуру
житло Сингапур тротуар
Шлях від зупинки громадського транспорту до самого входу в житловий будинок зазвичай накритий навісом
житло Сингапур тротуар
Це характерна риса Сингапуру — такі навіси захищають від дощів, які тут бувають дуже сильними
Сингапур пішохідний перехід
Пішохідні доріжки часто підняті над землею. Тут — щоб можна було перейти дорогу
Сингапур пішохідний перехід
Пішохідна доріжка через парк
Сингапур пішохідний перехід
Пішохідний шлях над водою

Тут дуже дбають про баланс і різноманітність, кожна культура в Сингапурі (китайська, католицька, мусульманська, індійська) має свою частку державних свят. Різноманітність підтримують і в державному житлі (а це 80% всього житла у країні). Наприклад, місцеві не можуть купити там квартиру, якщо вони малайці, а квота на малайську расу в цьому комплексі вже досягнута. Іноземці ж у держжитлі взагалі не можуть придбати квартиру. Коли ти виріс навіть не знаючи, як називається твоя раса — «європеоїд» у місцевій класифікації, — дуже незвично, що її тут потрібно вписувати в будь-який документ, у тому числі і для отримання абонемента до спортзалу.

житлові будинки Сингапур
житлові будинки Сингапур кондомініум
житлові будинки Сингапур
житлові будинки Сингапур кондомініум
Житлові будинки в Сингапурі

Про життя в Сингапурі

Після Шанхаю в Сингапурі нудно і тихо, тут дійсно величезна кількість правил і про всяк випадок заборонили все. Навіть вуличні музиканти повинні пройти прослуховування, отримати дозвіл і виступати лише у відведених місцях. У парках не можна нічого прив’язувати до дерев — ні гамаки, ні навіси від сонця. У своїй квартирі заборонено ходити голим, якщо відкриті штори. Щоб зняти фотопроєкт у міському середовищі, потрібно взяти дозвіл і спланувати кожен крок, щоб випадково нічого не порушити. Тут дуже рідко дають дозволи на те, щоб якось облаштувати загальні зони в житлових будинках — висадити квіти, обладнати місця для сидіння, повісити декор. Усюди знаки, що забороняють кататися на скейті, велосипеді, роликах, грати в м’яч.

У Сингапурі закон дозволяє карати палицею не тільки за тяжкі злочини, а й за вуаєризм, перебування у країні нелегально і вживання наркотиків, однак усе ж за жуйку, всупереч стереотипам, тебе тут ніхто бити не стане. І хоча не можна пити та їсти у громадському транспорті, якщо ти не будеш смітити або розмахувати своїм напоєм, тебе не оштрафують.

житловий будинок сингапур
Заборонні таблички на першому поверсі житлового будинку

Ці обмеження, звичайно, вбивають креативний дух, свободу і спонтанність. Ти навіть не можеш просто піти і назбирати листя для гербарію або букета — треба спочатку пояснити, що це з освітньою, дослідницькою або якоюсь іншою метою, подати заявку і отримати дозвіл. Проте тут дуже безпечно: я не пам’ятаю, коли ми востаннє замикали квартиру.

У всіх громадських просторів Сингапуру є власник або керуючий, якому в електронному вигляді можна відправити відгук, і це дійсно працює. Одного разу в ресторанному дворику мене сильно покусали комарі, і я написала керівництву будівлі. Через кілька днів мені відповіли, що провели обробку від комах і дбатимуть про це в майбутньому. Комарі в Південно-Східній Азії можуть нести смертельну загрозу, і це серйозна проблема.

Поліція Сингапура
Поліція Сингапуру сповіщає, якщо в якомусь районі почастішали злочини

Обмеження, пов’язані з коронавірусом, у Сингапурі дуже жорсткі, в той же час їх дотримуються і все працює. Наприклад, від самого початку QR-коди потрібно було сканувати навіть у парках на випадок, якщо поруч зафіксують хворого. В університеті за студентами закріплювали місця, всіх ділили на дві групи, які не повинні були перетинатися навіть за межами вузу. Викладати дозволялося тільки в масці. У результаті смертність дуже низька і нових випадків може не бути місяцями. Зараз правила для тих, хто прибуває до країни, не послаблюють навіть у разі повної вакцинації — багато емігрантів бояться з’їздити додому, тому що потім їх можуть не впустити до Сингапуру.

Публічний простір Сингапур
Публічний простір Сингапур
Громадські простори Сингапуру


Усі фото, якщо не вказано інше: Катя Конєва
Фото на обкладинці: Frédéric Soreau / Photononstop / Photononstop via AFP

Нове та Найкраще

27 103

53

97
152

Більше матеріалів