Обличчя пам’яті: Портрети родин солдатів, які загинули на Донбасі
Війна на Донбасі триває вже сьомий рік. За цей час у зоні бойових дій загинули щонайменше 4 305 солдатів і добровольців. Їх іменами називають вулиці та школи, на їх честь влаштовують забіги, відкривають меморіали та алеї пам’яті. Днем пам’яті захисників України стало 29 серпня. Ігор Єфімов створив проєкт «Обличчя пам’яті» про тих, хто залишився після, про рідних і близьких солдатів, які загинули на війні.
Фотограф, живе в Черкасах. Автор персональних і колективних виставок в Україні, Білорусі, Молдові, Росії, Узбекистані, Хорватії, Польщі, Естонії, Німеччині, Франції, Австрії, Бельгії. Співпрацював з ОБСЄ, результатом чого стала персональна виставка у Хофбурзі (Відень, Австрія). Переможець фестивалю вуличної фотографії Eastreet (Люблін, Польща). Лауреат премії «Прометей» Національної спілки журналістів України.
— Ці проєкт і виставка присвячені родинам, які втратили своїх рідних чоловіків на війні. На знімках їхні дружини, батьки, діти. Усі вони сфотографовані у військовому кітелі. Він один для всіх як символ загальної для країни втрати, адже трагедія торкнулася і родичів, і друзів, і сусідів; це травма, яка об’єднує весь український народ. Військовий мундир також служить нагадуванням, що війна все ще триває.
Разом з тим мені хотілося залишити місце надії та світлим спогадам, тому що життя все-таки продовжується. На кількох фотографіях присутні квіти, які в мистецтві уособлюють прекрасне, але водночас скороминуще життя. Зрізані квіти — як метафора перерваних життів, які дали нам можливість насолоджуватися світом і красою.
На фото: мать Светлана Николаевна и сестра Валентина. Терещенко Андрей Сергеевич. 23.06.1991—02.12.2014. Водитель-механик 90-й отдельной аэромобильной бригады. Защитник Донецкого аэропорта. Погиб от пули снайпера
На фото: мать Любовь Петровна. Шеремет Руслан Сергеевич. 07.07.1991—05.10.2014. Доброволец, разведчик батальона особого назначения «Киевщина» ГУ МВД Украины. Погиб от разрыва гранат. Воин прикрыл их собой, спасая жизнь побратимов
На фото: мать Ирина Ивановна. Коляда Александр Николаевич. 17.11.1994—19.05.2019. Разведчик, воевал в составе батальона «Айдар» и 92-й отдельной механизированной бригады. В октябре 2014 года вблизи города Счастье получил тяжелое ранение. Позже получил ранения в районе города Марьинка. Умер в Харькове
На фото: мать Вера Александровна, жена Марина, сыновья Владимир и Даниил. Андрушко Антон Владимирович. 02.06.1984—10.04.2018. Телефонист отделения связи 53-й отдельной механизированной бригады. Принимал участие в АТО с 2015 года. Умер из-за болезни, которую получил, защищая родину
На фото: мать Наталья Ивановна. Маламуж Александр Вячеславович. 18.07.1985—29.08.2014. Боец роты охраны 2-го батальона специального назначения Национальной гвардии Украины «Донбасс». Погиб во время выхода из Иловайского котла вблизи села Червоносельское Амвросиевского района Донецкой области
На фото: дочь Дарья. Ложешников Владимир Иванович. 23.05.1962—31.08.2014. Капитан милиции в отставке, разведчик батальона специального назначения НГУ «Донбасс». Погиб от тяжелого ранения 29 августа 2014 года, когда выходил из Иловайского котла вблизи села Червоносельское Амвросиевского района Донецкой области
Розмірковуючи про задум проєкту, я вирішив, що варто якось об’єднати всіх героїв зйомки, символічно поставити їх в рівне становище. Але так, щоб глядачі не відразу звернули увагу на кітель: головний акцент був зроблений на людину. Я вибирав з однотонних кітелів, непомітних, так і зупинився на парадній формі Збройних сил України. Пізніше з’ясувалося, що дістати такий кітель по-справжньому важко. Той, що на фото, я позичив у військкоматі.
Пошуком героїв займалася волонтерська організація «Об’єднання жінок і матерів бійців — учасників АТО», за що їй велика подяка. Багато прізвищ я чув раніше, на честь воїнів уже названі вулиці в Черкасах, їх дійсно пам’ятають. Декого із загиблих знав особисто. Коли приходили героїні зйомки, часто я не відразу розумів, чия це родичка. Тільки з часом, у ході бесіди здогадувався, чия це мама, дружина, дочка. Усього відзняв близько тридцяти осіб.
Багато прізвищ я чув раніше, на честь воїнів уже названі вулиці в Черкасах, їх дійсно пам’ятають.
На фото: мать Наталья Яковлевна. Коломиец Александр Александрович. 24.10.1989—07.12.2018. Младший сержант, боец 128-й отдельной горно-штурмовой бригады Вооруженных сил Украины. Погиб в ходе боевых действий вблизи села Богдановка Волновахского района Донецкой области
На фото: сын Даниил. Андрушко Антон Владимирович. 02.06.1984—10.04.2018. Телефонист отделения связи 53-й отдельной механизированной бригады. Принимал участие в АТО с 2015 года. Умер из-за болезни, которую получил, защищая родину
На фото: мать Любовь Федоровна. Чурута Валентин Павлович. 15.04.1977—30.06.2014. Доброволец, боец 24-го отдельного штурмового батальона «Айдар». Получил тяжелые ранения в бою у поселка Металлист. Скончался в больнице города Счастье Луганской области
На фото: мать Вера Петровна. Бойко Игорь Дмитриевич. 23.08.1972—30.01.2015. Разведчик 128-й отдельной горно-штурмовой Закарпатской бригады Вооруженных сил Украины. Погиб в бою во время разведывательной операции в селе Редкодуб Шахтерского района Донецкой области
На фото: мать Руслана Юрьевна. Билоушенко Сергей Александрович. 19.02.1993—27.07.2014. Гранатометчик, боец 95-й отдельной аэромобильной бригады Вооруженных сил Украины. Погиб в бою у города Торез Донецкой области
На фото: жена Ольга, сыновья Дмитрий, Шота и Марат, дочь Доминика. Тарасенко Юрий Геннадиевич. 29.10.1974—04.09.2014. Младший сержант воинской части В0284 ВСУ. Погиб в бою близ города Мариуполь Донецкой области
На фото: жена Татьяна. Петрив Игорь Алексеевич. 13.10.1967—12.07.2014. Старший преподаватель группы Учебного центра подготовки младших специалистов Госпогранслужбы Украины, подполковник. Погиб в селе Мариновка Шахтерского района Донецкой области, подорвавшись на фугасной мине
На фото: жена Анжела. Немцов Геннадий Евгеньевич. 09.02.1969—28.06.2018. Старший сержант 72-й отдельной механизированной бригады. Погиб во время боя на Светлодарской дуге в Донецкой области
На фото: бабушка Елена Владимировна. Билоушенко Сергей Александрович. 19.02.1993—27.07.2014. Гранатометчик, боец 95-й отдельной аэромобильной бригады Вооруженных сил Украины. Погиб в бою у города Торез Донецкой области
Я завжди цікавився і займався документальною фотографією. Торік у мене з’явилася студія, і я почав знімати людей у ній. У якийсь момент мені захотілося об’єднати студійну роботу з документальною фотографією, і мені здається, що проєкт вийшов на стику жанрів.
Психологічно це була важка зйомка. Не хочеться порівнювати емоційну тяжкість, але мені і раніше доводилося робити складні в цьому плані проєкти. Це корисний струс і перевірка на людяність — вони допомагають переглянути пріоритети. У цій зйомці були і сльози, і щемливі історії. Іноді доводилося припиняти процес. Але всі учасники проєкту розуміли мету виставки, приуроченої до Дня пам’яті. Усі, хто прийшов на зйомку, хочуть, щоб їхніх рідних пам’ятали, щоб їх смерть не була марною. Тому вони і погодилися брати участь, ми всі разом були на одному боці.
Усі, хто прийшов на зйомку, хочуть, щоб їхніх рідних пам’ятали, щоб їх смерть не була марною.
Виставка «Обличчя пам’яті» триватиме в Черкаському художньому музеї до 23 вересня.
На фото: дочь Вероника. Темный Дмитрий Викторович. 07.02.1991—07.12.2019. Младший сержант, командир отделения 72-й отдельной механизированной бригады Вооруженных сил Украины. Погиб в результате обстрела хутора Вольный вблизи города Золотое Луганской области
На фото: мать Елена Владимировна и отчим Тарас Львович. Петрушенко Андрей Сергеевич. 09.12.1984—11.01.2015. Младший сержант, наводчик пушки 44-й отдельной артиллерийской бригады. Погиб во время минометного обстрела вблизи города Горловка Донецкой области
На фото: жена Тамара. Идель Илья Евгеньевич. 13.01.1988—30.08.2014. Доброволец. Гранатометчик 24-го батальона территориальной обороны «Айдар». Умер от тяжелых ранений, которые получил во время боя вблизи Луганска
На фото: дочь Снежана. Идель Илья Евгеньевич. 13.01.1988—30.08.2014. Доброволец. Гранатометчик 24-го батальона территориальной обороны «Айдар». Умер от тяжелых ранений, которые получил во время боя вблизи Луганска
На фото: мать Тамара Федоровна. Крупка Назар Александрович. 15.05.1980—11.03.2016. Доброволец, солдат 24-го отдельного штурмового батальона Вооруженных сил Украины «Айдар». Погиб при обстреле смотровой опорного пункта «Мазепа» возле поселка Новгородское Донецкой области
На фото: мать Елена Всеволодовна. Галва Вячеслав Анатольевич. 04.01.1973— 26.08.2014. Полковник Главного управления разведки Министерства обороны Украины в отставке, инструктор по боевой подготовке батальона «Азов». Доброволец. Погиб, подорвавшись на взрывном устройстве в городе Новоазовск Донецкой области
На фото: мать Татьяна Алексеевна. Каравайский Богдан Игоревич. 02.12.1990— 15.07.2014. Командир отделения спецназначения, младший сержант воинской части А0759 Вооруженных сил Украины. Погиб во время минометного обстрела в районе села Пропасть Свердловского района Луганской области
На фото: мать Валентина Владимировна. Пресняков Максим Сергеевич. 22.05.1986— 18.01.2015. Командир разведывательной роты 93-й отдельной механизированной бригады, майор Вооруженных сил Украины. Погиб при выполнении боевого задания в районе поселка Пески Донецкой области
На фото: жена Виктория и сын Сергей. Панченко Алексей Анатольевич. 23.09.1974—19.01.2015. Боец 95-й аэромобильной бригады Вооруженных сил Украины. Погиб во время выполнения боевого задания в аэропорту Донецка
На фото: жена Диана. Темный Дмитрий Викторович. 07.02.1991—07.12.2019. Младший сержант, командир отделения 72-й отдельной механизированной бригады Вооруженных сил Украины. Погиб в результате обстрела хутора Вольный вблизи города Золотое Луганской области
На фото: жена Мария. Подолянчук Евгений Петрович. 04.07.1991—14.09.2014. Командир группы специального назначения воинской части А0680 Вооруженных сил Украины, старший лейтенант. Погиб при обороне Донецкого аэропорта
На фото: жена Светлана и сын Дмитрий. Бойко Игорь Дмитриевич. 23.08.1972—30.01.2015. Разведчик 128-й отдельной горно-штурмовой Закарпатской бригады Вооруженных сил Украины. Погиб в бою во время разведывательной операции в селе Редкодуб Шахтерского района Донецкой области
На фото: мать Татьяна Анатольевна. Амброс Сергей Сергеевич. 16.05.1990—18.02.2015. Лейтенант отдельного отряда специального назначения «Азов» воинской части 3057 Национальной гвардии Украины. Скончался в больнице от ранений, которые получил во время минометного обстрела села Широкино Волновахского района Донецкой области
На фото: жена Людмила. Вергай Виталий Николаевич. 21.11.1969—06.02.2015. Разведчик 128-й отдельной горно-штурмовой Закарпатской бригады Вооруженных сил Украины. Погиб во время выполнения боевого задания близ села Редкодуб Шахтерского района Донецкой области
