Затишно, по-домашньому: Авангардна архітектура у вишивці
Дизайнер з Санкт-Петербурга, засновник студії 52factory.
— Уперше я спробував вишивати в дитячому садку на одному з занять, де виконуєш усілякі творчі завдання. Мені було років п’ять. Напевне, процес мене захопив, бо наприкінці є видимий результат, — це чимось нагадує вирощування квітів. Потім був досить тривалий період, коли я перестав цікавитися вишивкою. І лише навчаючись в університеті я знову почав потроху вишивати.
Років шість-сім тому я захопився архітектурою авангарду 1920—1930-х. Це унікальне явище не лише у нашій культурі, але й у загальносвітовій. Поява такої архітектури вплинула на подальший розвиток мистецтва. Чим більше я її вивчав, тим більше дивувався: чому зараз вона перебуває у гнітючому стані? Своєю серією я хочу привернути увагу до цієї проблеми.
Основну частину робіт я вишив за фотографіями. Використовував як архівні, так і сучасні знімки, які зробив сам чи попросив друзів. Удома у нас сформувалася чимала бібліотека, присвячена архітектурі. Зазвичай для роботи я обираю щось із того, про що прочитав у книгах або в інтернеті (обожнюю вивчати сайт, повністю присвячений авангарду), іноді щось знаходжу у друзів у соцмережах. Як правило, створюю мініатюри споруд з унікальною історією або тих, до яких потрібно привернути увагу, щоб вони були збережені.
Будівлі, які я вишиваю, можна умовно поділити на три категорії: вцілілі до наших днів, втрачені та нереалізовані проєкти. Я б не назвав це ностальгією. Насамперед прикро, що такий значний пласт культури не підтримують на високому рівні. У СРСР створювали унікальні проєкти, багато з яких випереджали свій час, посідали лідируючі позиції у світовій архітектурі та задавали тренд розвитку архітектури загалом.
Нині у серії близько 240 робіт. На них вишиті будівлі Москви, Санкт-Петербурга, Києва, Харкова, Баку, Ташкента, Єревана, Мінська, Вітебська, Єкатеринбурга, Самари, Новосибірська.