Краса недосконалості: Портфоліо Софі Кітцманн

— Від самого початку мені було цікавіше фотографувати людей, ніж будь-що інше. Я виявили, що в них так багато глибини і так багато різних граней, які можна зафіксувати, — навіть більше, ніж у пейзажі. І це досі не змінилося.

Мій шлях у фотографії тривалий. Може, не прямо з семи років, але відтоді, як я обрали її як справжнє хобі та кар’єру, найдовша перерва тривала, мабуть, п’ять тижнів. Звісно, бувають етапи, коли моя увага дещо зміщується, але зйомка завжди залишається хоча б у фоновому режимі. Коли я певний період не займаюся фотографією, то починаю сумувати за нею і завжди повертаюся.

Я працюю як із професійними моделями, так і зі звичайними людьми. Щоб побудувати довірливу атмосферу, намагаюся бути максимально вразливими, наскільки це можливо. Я самі раніше були моделлю, тому точно знаю, що означає бути на їхньому місці. Люблю давати багато інструкцій, тому що бачу найкращий ракурс.

Щоб побудувати довірливу атмосферу, намагаюся бути максимально вразливими.

Також намагаюся емоційно підтримувати своїх моделей, коли навчаю їх позувати. Нагадую, що потрібно зробити глибокий вдих, чи кажу, які емоції я хочу побачити. Прошу подумати про щось прекрасне, або додати м’якості своїм очам, або згадати про когось, хто викликає у них почуття любові й тепла, — залежно від того, яка емоція потрібна мені в кадрі.

Коли люди знають — я розумію, що вони, ймовірно, відчувають, це допомагає їм розслабитися перед камерою і довіритися мені. Особливо тим, хто не має великого досвіду роботи моделлю.

Для мене важливо, щоб герої моїх портретів були в центрі уваги. Вони належать до індустрії моди. Вони вже є в рекламних кампаніях. Вони мають бути і на сторінках великих видань, тому що їх не показували занадто довго. Робити різних людей видимими означає також надавати аудиторії матеріал для самопізнання. Адже ми споживаємо надзвичайно багато комерційних зображень, і бачити на них тих, хто є втіленням нашої власної ідентичності, — дуже зцілює, і це те, на що заслуговує кожна людина.

Робити різних людей видимими означає також надавати аудиторії матеріал для самопізнання.

У мене були моделі, чия кар’єра, як мені здається, швидко розвивалася завдяки популярності моїх зображень. Мене це дуже надихає. Коли деякі з моїх робіт завірусилися вперше, я отримали зворотний зв’язок не лише від мистецької спільноти, а здебільшого від людей поза нею. А вони, можливо, сприймають це з точки зору зовсім іншого світогляду.

Зараз усе більше стає не символічної репрезентації та дуже одноманітних креативних команд, а брендів, які усвідомлюють, що в різноманітті є велика цінність. Я бачу, що моделі вже мають набагато більше права голосу і що цілісність особистості талановитої людини виходить на передній план навіть у комерційних продакшнах. Очевидно, що попереду ще дуже довгий шлях. Гадаю, бренди з таким ставленням до фотографії вочевидь знаходяться в авангарді змін в індустрії.

Протягом тривалого часу я спостерігаю за Калія Шор — вони дуже беззастережні у своєму підході, грубості та чесності, з якою вони фотографували й зображували багато аспектів нашої спільноти.

Окрім власне фотографії мене також захоплює кулінарія і природа. Іноді я спеціально не споживаю мистецтво, а скоріше вилучаю його зі свого життя, аби створити чисте полотно для мого власного натхнення, яке згодом може знову виплеснутися назовні. Я також люблю музеї і фільми.

Книги мають величезний вплив на мене так само, як і фотографія. Створення власної фотокниги, безумовно, є в моїх планах, але, гадаю, я трохи притримаю цю ідею. Принаймні, до того часу, коли відчую, що розмова, яку я веду в межах моєї творчості, буде більш впорядкованою. Або коли мій архів буде настільки обширним, що я зможу обрати з нього різні сюжетні лінії, аби поговорити про них у книзі.