Добре забуте: Проєкти Гауді та інших архітекторів, які не повинні були реалізувати

Школа мистецтва, архітектури і дизайну в Університеті Індіани

Школа мистецтва, архітектури і дизайну імені Ешкеназі в Університеті Індіани відкриється вже цієї осені в новій будівлі, яку в 1952 році спроєктував Людвіг Міс ван дер Рое (1886—1969), один із засновників модернізму в архітектурі. Тут будуть навчальні та адміністративні приміщення.

Проєкт адаптувала для будівництва нью-йоркська архітектурна фірма Thomas Phifer and Partners. Довелося змінити перший поверх споруди: відповідно до будівельних норм додали нові сходи, а замість одношарового скла використали ізоляційне. Прямокутний скляний об’єм другого поверху розміром 43 на 18 метрів висить на білих сталевих колонах, тож під ним можна буде вільно ходити. У центрі — наскрізний атріум.

У 1950-х будівлю не звели через брак фінансування. У 2013 році випускник Університету Індіани Сідні Ешкеназі знайшов проєкт в архівах Музею сучасного мистецтва Нью-Йорка і разом із дружиною Лоїс зголосився спонсорувати будівництво. Про проєкт не знав навіть онук Міса ван дер Рое архітектор Дірк Лохан, який працював із дідом з 1957 року і займається збереженням його спадщини, — він із іншими онуками Людвіга схвалив реалізацію проєкту.

Каплиця Гауді в Чилі

Цього року в чилійському місті Ранкагуа планують почати будівництво каплиці Богоматері Янголів за ескізами 1915-го іспанського архітектора Антоніо Гауді (1852—1926). Якщо її зведуть, це буде єдина будівля за проєктом Гауді поза межами Іспанії.

Спочатку каплиця мала стати частиною собору Саграда Фамілія в Барселоні, але Гауді передумав і відправив ескізи ченцеві Анхеліко Аранді в Чилі. Вони познайомилися в 1909 році в Барселоні, а у 1922-му Аранда написав іспанському архітектору з проханням створити невелику каплицю. Гауді погодився, додавши, що цей задум допоможе зв’язати Старий і Новий Світ. Зараз листування Аранди і Гауді вивчають, щоб з’ясувати деталі проєкту.

Уряд Чилі анонсував початок робіт ще у 2016 році — у планах не тільки 30-метрова каплиця, а й культурний і духовний центр імені Гауді зі школою мистецтв. Реалізація обійдеться приблизно у $7 мільйонів, але попередній тендер на будівництво провалився, через що і виникла затримка. Оскільки Гауді хотів пов’язати Іспанію та Америку, каплиця буде розташована на уявній осі, що з’єднує Барселону і Ранкагуа. Головну вежу покриють темно-синім лазуритом, видобутим у Чилі, увінчають мідним хрестом, а у склепі каплиці зберігатимуться останки Аранди.

Будинок любителя мистецтв

Архітектор Чарльз Ренні Макінтош (1868—1928) і його дружина художниця Маргарет Макдональд (1864—1933) стали головними представниками стилю британський модерн, який потім поширився всією Європою і породив ар-нуво, сецесію, югендстиль та інші регіональні напрямки межі ХІХ—ХХ століть. За проєктами Макінтоша зведено безліч будівель по всій Британії, особливо в Шотландії, і одна з них — через 90 років після створення ескізів.

У 1901 році Макінтош і Макдональд разом брали участь в архітектурному конкурсі на проєкт житлового будинку, в якому мистецтво було б пов’язано з архітектурою, але подружжя дискваліфікували через те, що воно не подало вчасно зображення інтер’єрів. У 1985-му інженер Грехем Роксборо купив занедбаний приватний будинок Крейгі Холл, частково створений Макінтошем. Він хотів відреставрувати його і перетворити на офіси, а паралельно почав вивчати іншу спадщина архітектора — і в архівах натрапив на альбом із кресленнями і малюнками з того конкурсу. Роксборо вирішив втілити проєкт у життя і в 1985 році ініціював будівництво. Інженер знайшов місце — в парку Беллаг’юстон у Глазго. Місто підтримало проєкт, але з умовою, що споруда буде зведена до 1990-го, коли Глазго на рік стане культурною столицею Європи.

Роксборо довелося спішно розробляти проєкт, адже залишилося всього 14 конкурсних зображень. Також йому потрібно було продумати комерційне використання будівлі, знайти художників і ремісників, які змогли би втілити дизайн Макінтоша і Макдональд, та дістати гроші на реалізацію. У 1990 році об’єкт був майже готовий, але через фінансову кризу його завершили тільки до 1996-го, створивши благодійний фонд, який володіє ним досі.

У будинку багато прикладів декоративно-ужиткового мистецтва авторства Макдональд і Макінтоша: різьблені меблі, стінні панелі, фризи, вітражі, барельєфи, світильники, мурали, килими. Але автори об’єкта і мистецтвознавці наполягають — це не проєкт Макінтоша, а споруда, навіяна його роботою, нехай деякі кімнати й частини будівлі і втілені зовсім так, як на малюнках автора.

Зараз до Будинку любителя мистецтва можна потрапити, там працює кафе і магазин, проводять екскурсії, конференції, весілля, організовують фотосесії та інші заходи.

Парк Чотирьох свобод Франкліна Рузвельта у Нью-Йорку

Один із найбільш відомих американських архітекторів Луїс Кан (1901—1974) спроєктував меморіальний парк Франкліна Делано Рузвельта в 1973 році. Він присвячений життю та діяльності президента і його промові про чотири свободи, яку той виголосив у 1941-му: в ній політик закликав до свободи слова і віросповідання, свободи від злиднів і свободи від страху, а також переконував американців, що вони повинні підтримати союзників у війні проти Гітлера. На підставі цієї промови Рузвельта була складена Декларація прав людини. Парк знаходиться у Нью-Йорку, в найпівденнішій частині острова Рузвельта в Іст-рівер біля Манхеттена.

Архітектор помер незабаром після завершення проєктування, а проблеми з фінансуванням заважали будівництву ще 38 років. У 2010-му в рамках планів міської влади щодо розвитку цього району і будівництва нового житла проєкт Кана вирішили реалізувати.

Меморіал відкрили 24 жовтня 2012 року, в центрі встановили бронзовий бюст Рузвельта, створений художником Джо Девідсоном. У парку трикутної форми всі доріжки ведуть до цього пам’ятника і до «Кімнати», як Кан назвав простір за ним. Практично всі поверхні тут виконані з сірого граніту.

Човновий будиночок Фонтана

У 1905 році член команди з веслування Університету Вісконсину Кадуорт Бай попросив друга своєї родини, архітектора Френка Ллойда Райта (1867—1959), спроєктувати для команди човновий будиночок на річці Яхара. Так Райт створив проєкт свого першого будинку з пласким дахом. Студенти університету не змогли зібрати кошти на будівництво, тому споруда залишилася тільки у знаменитому портфоліо Райта, яке він узяв із собою в тур Європою, щоб демонструвати свій архітектурний стиль.

У 1990-х проєкт виявили, і незабаром почався збір грошей на його реалізацію. Будівництво профінансували багато організацій і приватні меценати, як, наприклад, Том Фонтана. У 2007 році готову будівлю відкрили в Буффало, штат Нью-Йорк, присвятивши її Чарлі та Марі Фонтана — тренеру Вестсайдського веслувального клубу і його дружині, батькам Тома. Єдиний елінг у портфоліо Райта побудував його учень Тоні Паттнем. Зараз це будинок Вестсайдського веслувального клубу, який можна орендувати як місце для проведення заходів і відвідати з екскурсією.

Громадський і конференц-центр Monona Terrace у Медісоні

Місто Медісон, штат Вісконсин, витратило $67 мільйонів на адаптацію та реалізацію проєкту Френка Ллойда Райта через 56 років після його розробки. Архітектор дуже хотів побудувати громадську будівлю у своєму рідному місті, тому вклав у цей задум багато сил. У 1938 році Райт почав проєктувати комплекс з офісами, залами суду, в’язницею і залізничною станцією, але за його життя будівництво так і не почалося. А заплатили архітектору всього $250 в обмін на приблизно 63 тисячі годин робочого часу працівників на проєкті протягом 21 року.

У 1990-му пропозицію Райта вирішили реалізувати. Будівництво центру з виставковою, танцювальною, бенкетною залами, медіацентром і садом на даху завершили в 1997 році. Об’єкт зберіг оригінальний зовнішній вигляд, хоча багатоповерхова конструкція зі сталі та бетону була адаптована Тоні Паттнемом, як і елінг Фонтана. Будівля схожа на інші споруди Райта у стилі органічної архітектури, наприклад на Благовіщенську Грецьку Православну церкву у штаті Вісконсин.