Київ мера Олександра Омельченка

У Конституції 1996 року Київ зробили окремою територіальною одиницею, управління якою віддали Київській міській державній адміністрації. Керівників усіх адміністрацій призначав президент, що дозволяло тодішньому голові держави Леоніду Кучмі керувати країною ледве не в ручному режимі. Обраний киянами мер Леонід Косаківський був не у злагоді з адміністрацією Кучми, на Банковій бачили в ньому конкурента з політичними амбіціями, і для управління столицею потрібен був хтось лояльніший. Тож у серпні 1996 року на посаду голови КМДА призначили першого заступника Косаківського — Олександра Омельченка. До цього той був професійним будівельником, а 1990-го став депутатом Київради.

Якийсь час у столиці існувало номінальне двовладдя, хоча більше важелів управління було все ж таки в руках голови КМДА. У 1999 році Омельченко виграв вибори міського голови Києва й обійняв обидві посади — мера та голови адміністрації. У такому статусі він і керував столицею до 2006-го. Bird in Flight згадує, які найбільш значущі зміни відбулися у Києві в цей період.

З трамваїв на маршрутки

Саме за Омельченка основним громадським транспортом у Києві стали маршрутки. Муніципальний транспорт працював погано ще з початку 90-х, і приватні перевізники запропонували альтернативу, якою городяни стали користуватися через відсутність інших варіантів. Зрозуміло, дозвіл на роботу маршрутники отримували від столичної влади, яка саме не поспішала оновлювати комунальний транспорт.

Тоді міська адміністрація навмисно відмовлялася від трамваїв заради розширення автомобільних доріг. У 2004 році демонтували шляхи на мосту Патона, тим самим розірвавши трамвайне сполучення між лівим та правим берегом. Також трамваї повністю прибрали з центру й багатьох магістральних вулиць. Загалом за час каденції Омельченка демонтували близько 60 кілометрів трамвайних колій.

Єдиний вид комунального транспорту, що розвивався у той період, — метро. За Омельченка було відкрито вісім нових станцій: «Лук’янівську», «Дорогожичі», «Сирець», «Житомирську», «Академмістечко», «Вирлицю», «Бориспільську» та «Печерську».

Новий Майдан

Реконструкцію Майдану приурочили до десятої річниці незалежності України 2001-го. Основним елементом площі став пам’ятник Незалежності — стела у стилі бароко, увінчана жіночою фігурою з розкинутими руками. На протилежному боці звели Лядські ворота — там же, де вони, ймовірно, і знаходилися в епоху Київської Русі. Тільки виконали їх не в середньовічному стилі, а з елементами бароко, що лише посилило китчевість усього ансамблю оновленого Майдану.

Серйозно вплинув на його зовнішній вигляд і ТРЦ «Глобус». Щоб забезпечити світло у підземній частині об’єкта, на поверхню вивели скляні бані, що розірвали цілісний простір площі. Через них демонтували великий фонтан — символ старого Майдану. Його перевезли до села Буки під Києвом.

Реконструкцію мешканці столиці багато критикували: скляні вікна на площі прозвали «теплицями», скляний фасад «Глобуса» за стелою — «Дніпрогесом», а архітектуру оновленого Майдану — «застиглою музикою Поплавського».

Реставрація та «Укрреставрація»

За Омельченка активно відновлювали церкви, зруйновані в радянську епоху. Головний реконструйований об’єкт — Михайлівський собор. Також відновили Успенський собор Києво-Печерської лаври, церкву Богородиці Пирогощі на Контрактовій і церкву Різдва на Поштовій площі, де проходило прощання з Тарасом Шевченком, коли його тіло перевозили з Санкт-Петербурга до Канева.

У цей період почали відбудовувати частину Київської фортеці на Печерську, де розмістився «Мистецький арсенал».

Одним із основних підрядників з реконструкції історичних пам’яток стала приватна корпорація «Укрреставрація», співвласником і заступником керівника якої був син мера, Олександр Омельченко — молодший.

Нова абревіатура — ТРЦ

В епоху Омельченка у місті з’явився новий формат комерційних приміщень — торговельні й торговельно-розважальні центри. Перші з них, «Глобус» на Майдані та підземний «Метроград», що розтягнувся від Бессарабки до площі Льва Толстого, відкрили 2001 року. Пізніше біля метро «Лісова» виник «Даринок» на місці колишнього Дарницького шовкового комбінату, на Петрівці розпочали роботу Gorodok і «Макрос», на Позняках — «Піраміда». Також біля метро «Шулявська» з’явився ТЦ «Більшовик», який зараз перейменований на «Космополіт».

Скандальні забудови

Перші скандальні забудови також припали на цей період. Найпоказовішим прикладом є будинок у Маріїнському парку на Грушевського, 9а, який через свою висотність порушує панораму київських пагорбів. Зупинити роботи та знести споруду обіцяв навіть Віктор Ющенко, який став президентом у 2005 році. Однак, незважаючи на всі протести, будівлю ввели в експлуатацію 2007-го. Пізніше в інтерв’ю Олександр Омельченко заявляв, що міська влада надавала дозвіл на зведення дев’ятиповерхового об’єкта, а збільшення висотності до 22 поверхів пролобіювали чиновники з тодішнього Міністерства будівництва.

Ще один гучний будівельний скандал за Омельченка — знесення Сінного ринку 2005 року. На його місці і зараз триває спорудження житлового комплексу, виправдовуватися за який доводилося навіть нинішньому меру Віталію Кличку.

Фото на обкладинці: Depositphotos