«Як тільки ви даєте жанру ім’я, ви передрікаєте його занепад»: Curses — про темну клубну музику і повернення жанрів 80-х

Лука Венеція під ім’ям Curses записує і випускає треки ще з другої половини 2000-х, але свою справжню дорогу він намацав, зацементував і пустив по ній міжнародний хід тільки в минулому десятилітті. Сьогодні Венеція на чолі тієї ніші танцювальної музики, яку формують похідні індастріалу, нью-вейву і диско — жанрів переважно з 1980-х, проте в новій формі.

80-ті і стали початком шляху Луки. Він виріс у Нью-Йорку, а позначене десятиліття там кипіло ноу-вейвом і шумовим авангардом, усе ще панком і вже постпанком, аскетичною танцювальною електронікою і хіп-хопом. Це формувало Curses, проводячи його від панка, вейв-рокера і шанувальника Sonic Youth до відвідувача андеграундних рейвів і дигера у знижкових ящиках музичних магазинів на кшталт Vinyl Mania. Там його увагу привернув європейський імпорт: британсько-бельгійське агресивно ритмічне відгалуження індастріалу EBM і вже чисто бельгійська настоянка з того ж EBM, ейсид-хаусу, нью-вейву і Hi-NRG — нью-біт.

Усі ці жанри проявилися через роки як у творчості самого Луки, так і в релізах його лейбла Ombra International, який Венеція заснував після переїзду з Нью-Йорка до Берліна. Саме в Європі темний механічний драм-рокіт із хльостким біт-клацанням і навіть дещо готичною атмосферою постпанку, що вийшов у музиканта, став успішним. Щоб не намагатися уявити, як звучить цей жанровий сплав, краще почути наживо на вечірці в Києві 13 серпня або просто ввімкнути що-небудь із записів.

Європейські лейбли почали активно видавати треки Луки: їх випускали нідерландський Bordello A Parigi, італійсько-німецький Wrong Era (філія Slow Motion Records), шведський Höga Nord. А у 2018-му на Dischi Autunno вийшов його дебютний великий альбом Romantic Fiction. Тут же до кінця 2021-го з’явиться і другий.

Увесь цей час продюсер продовжував працювати над своїм лейблом, знаходячи артистів улюблених стилів у різних куточках планети. Уже вийшло 20 мініальбомів, і найновіший із них — 30 липня. Також Венеція був зайнятий невпинним виробництвом реміксів: тільки з останніх — для англійки Surgeons Girl, француза Cornelius Doctor (голови ліонського лейбла Hard Fist), італійців Shad Shadows.

Ще музикант запустив сайд-проєкт Venice Arms — більш світлий і легкий, що тяжіє до електро-диско. На початку року він видав прем’єрний мініальбом, також композиції від Venice Arms з’явилися у збірках шанованих лейблів — мюнхенського Permanent Vacation і паризького Les Yeux Orange. До всього Венеція був зайнятий створенням знакової збірки Next Wave Acid Punx — 38-трекової брили, присвяченої «темному боку клубної музики» починаючи з 80-х і до сьогодні. Тобто того самого перехрестя жанрів, який позначений на початку.

Через півтора року після першого анонсу ти все-таки приїздиш до Києва. Наскільки тебе, як творчу особистість, вибила з колії вся ця історія з пандемією, локдауном? Або, навпаки, вона стала каталізатором якогось розвитку?

Ці американські гірки здаються нескінченними. Я гадаю, що ми переживаємо не останню пандемію. Тому єдиний спосіб залишатися при здоровому глузді — навчитися жити з цим і ніколи не припиняти творити, займатися мистецтвом. Для нашого розуму, передовсім. Перший локдаун змусив мене зосередитися і дав можливість фіналізувати безліч незавершених проєктів. Я зміг доробити наступний альбом Curses, а також цілу низку колаборацій з іншими продюсерами.

Зібрана тобою компіляція-гігант Next Wave Acid Punx — це настільний талмуд для всіх шанувальників дарк-диско, заправленого грувом постпанку, нью-біту, EBM, італо. Розкажи про роботу над нею.

Менеджер відомого бельгійського лейбла Eskimo Recordings Надіем Ша, що відповідає за пошук артистів і взагалі музичну політику імпринту, запросив стати куратором компіляції з матеріалом, який вплинув на мене особисто. Вийшло кілька частин. По-перше, я взяв туди треки зачинателів, піонерів; по-друге, бойовики нової генерації, яка відштовхується від робіт тих самих піонерів. Нарешті, абсолютно нові треки, виконані ексклюзивно для даної збірки, — їх створили люди, яких я знаю особисто, вважаю близькими друзями. Просто коли вибухнув ковід і з’явився час, багато хто з них запропонував нові композиції, замість того щоб віддати на ліцензію раніше вже засвічені.

Процес був довгим, і найважчим виявилося стиснути компіляцію до 38 треків. Я хотів включити ще багатьох артистів: Kris Baha, Randolph & Mortimer, Credit 00, Schwefelgelb, Nitzer Ebb, Ministry тощо. Хто знає, можливо, вони увійдуть до другої частини.

Компіляція в описі представлена ​​як «темні підвиди клубної музики», причому там навіть хаус є, але він теж ніби з катакомб. Чому ти культивуєш цю парадигму? Ти в ній знаходиш особливу енергію або романтику?

Мене завжди приваблював романтичний бік пітьми. Таємничість і позитивна, як не дивно, енергія, яку вона може принести. Гадаю, все це відгомони моєї юності, коли я хворів на астму і дуже добре розумів смертність у молодому віці. Навіть підсвідомо, адже при народженні я посинів і не міг дихати. Драматичний вихід у світ відбився на мені, і музика — посудина, через яку цей відбиток виражається.

Нова компіляція гонконгського лейбла Fauve називається Make Italo Disco Great Again. Символічно, тому як десятиліттями теги Italo та Italo Disco мали скоріше негативну конотацію. За рахунок чого лейблам на кшталт Slow Motion, Italo Moderni, Bordello A Parigi, Ritmo Fatale, твого Ombra International й іншим вдалося перевернути ситуацію?

Для нішевих стилів клубної музики завжди є хвилі та цикли. Італо — жанр, який постійно приходить і йде, перевтілюючись з кожним новим витком. Цього разу мій улюблений камбек. Зараз італо переживає велике піднесення за рахунок впровадження елементів EBM і трансу 90-х. Важкі барабани в поєднанні з одночасно психоделічними й такими, що бадьорять, арпеджіо та педами — модель, яку, як мені здається, поділяють сучасні продюсери, до якої вони прагнуть. Щоправда, у кожного свій підхід.

Що стосується Ombra International, то наші артисти зазвичай мають досвід у гітарних гуртах, бекграунд у постпанку. Тож я додаю подібний вектор у колію італо і нью-біту.

Для нішевих стилів клубної музики завжди є хвилі та цикли.

До слова, наступного дня після твого сету в Києві виступає Франц Скала. Розкажи про вашу співпрацю.

Так, я бачив! Круто. Франц — абсолютна легенда. Фантастичний продюсер. Було критично важливо, щоб він став частиною збірки Next Wave Acid Punx. Скала одразу значився на вершині списку артистів — на самому початку роздумів про те, кого запросити.

Мій мініальбом на лейблі Wrong Era, яким керує Франц Скала, вийшов у тому самому році, коли я залишив Нью-Йорк і переїхав до Берліна. Важливий крок у моєму становленні та визначенні звучання Curses.

Звичайно, банальне запитання для навколоелектронного продюсера, але тим не менше: чому ти переїхав з Нью-Йорка до Берліна? Для твоєї музики Бруклін, наприклад, теж здається підходящим місцем за духом.

Я народився і виріс у Нью-Йорку, він буде зі мною вічно. Але іноді настає час, коли тобі стає занадто тепло у знайомому середовищі. Згодом я перестав відчувати виклик. Мені необхідно було вийти із зони комфорту, щоб знайти чесне місце у своїй музиці. Переїхавши з Нью-Йорка до Берліна, я також перестав турбуватися про дорогу оренду житла та щомісячні труднощі. Тобто Берлін дозволив зосередитися на музиці, яку я люблю, і не йти на жертви.

Як функціонує твій лейбл Ombra International? Це спеціальна фішка — що у збірках, які виходять, завжди дуже широка географія артистів? Східна Європа, Балкани, Південна і Центральна Америка, Туреччина і так далі. Здається, ти навмисне вишукуєш щось «екзотичне».

Я й запустив Ombra International як концептуальний лейбл: хотів об’єднувати по чотири-шість різних артистів із декількох країн в одному релізі, де всі поділяють однакову пристрасть до музики, яка надихає мене. Ця музика — синтезаторні 80-ті, постпанк, нью-вейв, нью-біт, ранній EBM, і щоб усе було пронизане енергією панку.

Я не дуже женуся за екзотикою, все природно складається. Так вийшло, що в перших релізах опинилися, скажімо, Seven Knives з Санкт-Петербурга або Гюндже Аджі з Туреччини, — звідси й пішло.

У твоїй творчості багато що відштовхується від 80-х. Є думка, ніби це було останнє десятиліття зі справжніми проривними інноваціями в сучасній музиці, зародженням і формуванням принципово нових стилів, включаючи електронні. Далі, за нечастим винятком, у 90-х і 2000-х відбувалося лише розширення, мутації, взаємні комбінації тощо. Що ти думаєш з цього приводу?

Так, саме так! 80-ті — десятиліття, яке було таким стрімким і драматичним у всьому світі. Крім тиску холодної війни, краху фондових ринків, епідемії СНІДу відбувся вибух технологій у музиці: комп’ютери та синтезатори стали доступними, і зародилися відносини між Людиною і Машиною. Це викликало стільки інновацій, ніби хмари розверзлися і вибухнули небеса електронної музики — бум! Я гадаю, що в 90-х також були приголомшливі музтечії, але всі їхні витоки беруть початок усе ж з 80-х.

У 80-ті відбувся вибух технологій у музиці: комп’ютери та синтезатори стали доступними, і зародилися відносини між Людиною і Машиною.

Узагалі, всередині спочатку ти більше рокер/панк або електронник?

І рокер, і панк, і електронник. У підлітковому віці я грав на гітарі в панк- і нью-вейв-гуртах, але потім став зриватися на рейви в покинутих складах Брукліна, щоб послухати електро й техно. Зрештою, це все панк-підхід. Менталітет DIY: зробіть що-небудь тими засобами, які вам доступні, й у той спосіб, який можете. Не важливо, що саме.

Нинішній інтерес у сучасної аудиторії до нью-біту — чому раптом? По суті ж, короткочасне явище було трохи більше сорока років тому.

Нью-біт унікальний, тому що у нього було таке коротке життя — можливо, всього пару років, — але він один вплинув на формування цілого корпусу жанрів електронної музики. Подібно до багатьох інших хайп-стилів нью-біт самознищився, як тільки почав наслідувати сам себе. У цьому полягає небезпека — позначати жанр. Як тільки ви дасте йому ім’я, все: передрікаєте його занепад. Ось чому я назвав свою компіляцію Next Wave Acid Punx. Іронічна назва, висміює «ярлики», якими ми позначаємо різні тренди, явища, нішеві жанри.

Нью-біт унікальний, тому що у нього було таке коротке життя, але він один вплинув на формування цілого корпусу жанрів.

Розкажи про свій другий лонгплей, який вийде в листопаді. Адже 2018-й, коли з’явився перший альбом, і 2021-й у творчому підході і взагалі світогляді, напевне, різні речі. Які у нього особливості?

Мій колега по групі, Дейм Боннет, грає на бас-гітарі і семплінг-педах у концертній версії Curses. У 2019 році ми багато гастролювали, багато імпровізували під рифи, в результаті разом склали чимало нових пісень. Наступний альбом включає його фірмові басові партії — я б сказав, що це суміш The Cure «під кислотою» і Front 242, «що занурюються в хиткі піски».

Перший сингл Miriam, який є одою одному з моїх улюблених фільмів «Голод», теж вийде в листопаді. З реміксами від KVB, Кім Енн Фоксман і Boys Noize. У записі альбому також брали участь Дженніфер Тач і Terr.

Наостанок спитаю: як ти готуєшся до DJ-сетів? Будуєш сам сет ще вдома або вже наживо, виходячи з настрою танцполу?

Краще зробити кожен сет особливим — для певної вечірки, конкретної локації, простору. Формую кістяк треків, надихаючись тим, що знаю про атмосферу заходу або клубу. Але потім зчитую вайб після перших кількох композицій. Іноді виходить, що навіть не граю підготований матеріал. Тому як, зрештою, весь сенс у тому, щоб захопити атмосферу прямо зараз.

Багато нових треків, які напевно тобі надходять пачками, тестуєш під час сету?

Для мене важливо не обмежувати себе грою тільки нової музики. Мені подобається вставляти деякі дивні перлини з минулого, а також багато невиданої музики. У наші дні так багато промотреків звучать ду-у-уже однаково, тому більша частина нової музики, яку я включаю до сету, приходить усе-таки не від промо, які надсилають, а від довгих пошуків і покупок на Bandcamp, Discogs. Або навіть рипів з вінілових платівок. До речі, я зробив кілька секретних едитів спеціально для Worn Pop, тож давайте разом подивимося, що з цього вийде.

Фото надані героєм інтерв’ю.