Співзасновниця Rhythm Büro Віра Логданіді: «Уся музична індустрія зараз — це збитий льотчик»

Rhythm Büro — одна з найважливіших промогруп Києва, яка організовувала великі вечірки, привозила відомих зарубіжних артистів і запрошувала місцевих музикантів останні п’ять років. Наразі події на паузі через карантин, тому Логданіді, одна із засновниць проєкту, більше часу приділяє написанню музики і ефірам Kashtan на онлайн-радіо 20ft. У цьому шоу Віра ставить свіжі й раніше ніде не опубліковані треки електронних артистів із різних міст України, а також спілкується з представниками музичної сфери. Нещодавно вона повідомила, що збирається відкривати однойменний лейбл і випускати українську музику.

Учасники нашої електронної сцени згуртувалися в останні пів року або, навпаки, між ними виникають розбіжності через те, що хтось проводить вечірки в карантин, а хтось ні?

Мені здається, зараз кожен залишився сам на сам зі своїми проблемами: допомогти нікому, всі в режимі пристосування або навіть виживання. Ми свої заходи не проводимо, але я розумію тих, хто продовжує щось робити. Суспільний договір був порушений ще починаючи з «Епіцентру», ресторану «Велюр» й інших недоторканних бізнесів народних депутатів. Наша влада першою показала, що в цій грі немає правил для всіх, тож які після цього можуть бути питання до потопаючих?

Я нещодавно бачила соціальну рекламу про коронавірус, де дівчина нібито лежить у труні, над нею схилилися засмучені родичі і друзі, а її дух говорить щось на кшталт «Ну навіщо я пішла на ту вечірку?». Що думаєш про такий посил?

Нашу сферу і так часто стигматизують або маргіналізують, але зараз електронна музика і культурне життя в цілому — це цапи-відбувайла. «Пересічний громадянин» вважає, що всім цим можна і потрібно пожертвувати. Але важливо розуміти, що так ми одного разу прокинемося в країні, де вершина дозвілля — це похід до торговельного центру.

Електронна музика і культурне життя в цілому — це цапи-відбувайла. «Пересічний громадянин» вважає, що всім цим можна і потрібно пожертвувати.

В останні роки багато говорять про розвиток української електронної сцени. Чи можна сказати, що пандемія нас наздогнала в момент її розквіту?

Ситуацію, що склалася, я називаю «збитий льотчик». Багато українських проєктів уже не тільки стали на ноги в локальному масштабі, а й отримали визнання за кордоном. А тепер найближчі рік-два доведеться адаптуватися до нових умов.

Зрозуміло, що пандемія вбиває індустрію, але як щодо самої музики?

Мені здається, зараз відбувається перерозподіл сил, так що в якомусь сенсі навіть добре, що трапився такий потужний стусан. В електронній музиці вже давно простежувався бізнес-підхід: артисти більше займалися промоцією, соцмережами, гонорари багатьох стали непристойно високими. Діджеї прокачувалися немов рок-артисти, виступи зводилися до якихось часових сетів, експериментів ставало все менше. А зараз простір знову звільнився для музики. Плюс багато хто пригадав, що вона не тільки для танцполів пишеться.

Діджеї прокачувалися немов рок-артисти, виступи зводилися до часових сетів, експериментів ставало все менше. А зараз простір знову звільнився для музики.

Наші музиканти стали більше писати через те, що у них зараз менше виступів і з’явився час на рефлексію?

Я ставила це питання продюсерам під час прямих ефірів Kashtan, багато хто відповідав, що дійсно став писати більше. У мене, наприклад, теж з’явився додатковий час на створення музики і на радіо. В умовах «минулого життя» я б не змогла собі дозволити так сфокусуватися.

Розкажи про це радіошоу. Як і для чого ти його запустила?

Я знаю майже всіх діячів нашої сцени, з багатьма дружу, деякі діляться зі мною своїми невиданими треками і начерками. Доступ до такого матеріалу — це якоюсь мірою привілей, адже звичайні слухачі отримують треки тільки після офіційного релізу. Почути щось суперексклюзивне цікаво всім — у цьому цінність демок. Мені прийшла в голову ідея, що навколо цього можна побудувати радіошоу.

Перший ефір відбувся в 2017 році. Я показала музику друзів, які були на слуху, також знайшла непогану музику нових хлопців та тих, хто просто сидів у тіні. Ідея спрацювала. Відтоді Kashtan робить прем’єри артистам і лейблам, допомагає звернути увагу на менш відомих музикантів і навіть трохи розворушити їх, залучити до певного ком’юніті. Крім цього я часто розігрую музичний мерч, квитки на заходи і обговорюю важливі для нашої сфери теми з гостями, а тепер ще й лейбл запускаю.

Напевно це було неминуче, враховуючи, що тобі весь час надсилають невиданий матеріал.

Насправді я ще з 2012 року хотіла відкрити лейбл. Але я завжди ставила собі питання, навіщо мені це, що я хочу показати або змінити цим проєктом. Добре, що не поквапилася: зараз я можу чітко відповісти на свої запитання і зробити щось цікаве.

Назва Kashtan явно відсилає до локальної історії. Ти плануєш видавати матеріал тільки місцевих артистів?

Незважаючи на те що Kashtan у першу чергу асоціюється з Києвом, це історія про всю Україну і навіть більше. Поки що я хочу зробити каталог нашої музики, яка заслуговує на увагу. А коли зрозумію, що час рухатися далі, — почну нову серію, де музика буде інтернаціональною або з якоюсь концепцією.

Ти кажеш, що хотіла запустити лейбл ще з 2012-го, але за цей час ти встигла попрацювати в командах драм-н-бейсового лейбла 22:22 і техно-лейбла Rhythm Büro. Навіщо все ж ще один?

Rhythm Büro і 22:22 — це дуже круті колективні проєкти, основний профіль яких — вечірки. Лейблами ж займаються мої партнери. А Kashtan — це вже мій особистий проєкт.

Хочу зробити каталог нашої музики, яка заслуговує на увагу.

Однак є відчуття, що в останні роки з’явилося дуже багато лейблів. Це так? І чому?

Усе правильно. Просто для запуску лейбла багато розуму не потрібно — можна хоч кожного дня штампувати. Одні створюються знічев’я, інші заради галочки в біографії. Мені ж хочеться використовувати слово «видавництво», а не «лейбл». Я вірю, що значення мають лише ті видавництва, які дійсно впливають на музику.

Ти якось говорила, що до кожної програми тобі надсилають приблизно по 300 демок. Звучить вражаюче, але все ж — це багато чи мало? З огляду на те, що з усієї України.

Це вже доволі багато, оскільки не всі артисти готують щось до кожного ефіру. Зараз мені вже навіть не обов’язково нагадувати про демки до ефірів — на пошті завжди є щось нове.

У великих містах, на кшталт Харкова, Одеси та інших, є свої музичні ком’юніті, але чи надсилають музику з маленьких міст?

Узагалі, звідки завгодно надсилають, навіть з якихось селищ, про які я вперше чую. Є навіть музика з Чорнобиля, як би крипово це не звучало. Хоча більшість авторів, звичайно, з Києва. Але не тому, що тут талантів більше, — просто багато хто залишає своє місто і переїздить до столиці в пошуках кращого життя.

А звідки в селищах беруться продюсери електронної музики? Звичайно, є інтернет, де ти все знайдеш і всьому навчишся. Але, як правило, шлях електронного музиканта починається приблизно так: він потрапляє на хорошу вечірку, чує музику, яка його чіпляє, і починає копати.

Допитлива людина завжди знайде свій шлях, тим більше з інтернетом. Є такий умовний «простий робітник», який знайшов цікаву йому музику, але в його місті вона ніде не звучить. Тому він купує квитки та їде туди, де таке є, і потім привозить враження до свого міста. Так, до речі, з’являються і вечірки на периферії. Впевнена, таких багато. Я і сама якоюсь мірою «простий робітник», і моя душа завжди прагне нових відкриттів і вражень.

Є такий умовний «простий робітник», який знайшов цікаву йому музику, але в його місті вона ніде не звучить. Тому він купує квитки та їде туди, де таке є.

Наші артисти надсилають різну музику або є якийсь модний напрямок, в якому більшість працює?

Спершу було дуже багато техно. Напевно люди думали: Віра ж із Rhythm Büro, отже, їй тільки техно і сподобається. Навіть експериментальні артисти робили техно-едіти своїх треків. Але я ставлю різну музику: експериментальну, ембієнт, хаус, техно, електро, ламані ритми. Музиканти це зрозуміли і зараз вже надсилають демки більш різноманітні. До слова, мій лейбл теж буде не про конкретний жанр, а про цікаву музику в цілому.

Якими будуть перші релізи?

Старт лейбла повинен бути сильним, тому почну в перших числах грудня з релізу Sunchase. Мій чоловік довірив мені випустити альбом, який він писав протягом 10 років. Другий реліз теж буде альбомом, але я поки що не хочу поспішати з подробицями. Також спілкуюся з кількома музикантами і чекаю на класні демки.

Твоя остання програма була присвячена музиці виключно дівчат. Чому так?

Проблему гендерного дисбалансу на сцені обговорюють уже давно, і моє ставлення до цього питання з часом змінювалося. Раніше я вважала, що особливе ставлення до артисток — це і є сексизм. У тому, що це не так і підтримувати їх потрібно, мене переконали чоловіки — артисти Svreca, Rrose і мій друг музичний редактор Діма Ігнатьєв. Я не виступаю за якісь радикальні способи вирішення цього питання, мені просто хотілося звернути увагу на те, що талановитих жінок в українській електронній музиці більше, ніж ми звикли думати. Показати, що у нас не п’ять діджейок на всю країну.

Ти сама стикалася з сексизмом на сцені?

Десь я читала в коментарях, що треки за мене хтось інший пише. І я ще застала часи, коли в деякі клуби квиток для дівчат коштував дешевше. Звичайно, чула різне і про те, що у жінок немає таких здібностей, як у чоловіків. Але зараз подібне зустрічається вкрай рідко, і якщо порівняти Україну сьогодні й Україну десятирічної давнини, зрушення в бік цивілізації є, це дуже помітно.

Талановитих жінок в українській електронній музиці більше, ніж ми звикли думати, у нас не п’ять діджейок на всю країну.

У своїх шоу ти обговорюєш з гостями досить спеціалізовані речі: як правильно букірувати артистів, як підписати контракт з лейблом, як почати робити музику для реклами. Цілишся у вузьку аудиторію або, навпаки, хочеш зацікавити ширшу роботою індустрії?

Я обожнюю подкасти, слухаю їх на різні теми. Мені здається, чим більше ти розбираєшся в тому, як працюють різні сфери, тим ти більш цікава людина. Крім того, впевнена, що інформація з моїх ефірів допомагає сцені розвиватися, а не винаходити велосипед кожного разу.

У нас багато різнорідних музичних проєктів, навколо яких об’єднуються люди, — клубів, вечірок, лейблів. Ти таке ж ком’юніті створюєш?

Я — дитя форумів, які колись об’єднували людей із різних міст. Там знайомилися, обговорювали музику, потім їздили один до одного на вечірки і навіть знаходили своє кохання. Зараз я веду канал Kashtan у телеграмі та, по суті, намагаюся створити щось подібне. Шкода, що внутрішній чат не можна поділити на тематичні гілки.

Фото: Поліна Полікарпова, спеціально для Bird in Flight