Критика

Спіритичні зв’язки: Абстракціонізм Гільми аф Клінт та Піта Мондріана

Художники Гільма аф Клінт та Піт Мондріан ніколи не зустрічалися й не знали про існування одне одного, хоча жили і працювали в той самий період та навіть померли в один рік — у 1944-му. Їхні шляхи перетнулися лише зараз, на великій виставці у лондонській галереї Тейт Модерн. Експозиція досліджує, як аф Клінт та Мондріан по-різному випробовували можливості абстрактного мистецтва. Анастасія Лебега розповідає, чому це важлива подія та що нам потрібно знати про шведську мисткиню, чию творчість довго недооцінювали.

Обоє художників здобули класичну мистецьку освіту наприкінці XIX століття у своїх рідних країнах: аф Клінт — у Королівській академії мистецтв у Стокгольмі, Мондріан — в Амстердамі. Аф Клінт у принципі була однією з перших жінок, яких допустили до навчання. На початку кар’єри Гільма і Піт, як і інші художники того часу, займалися пейзажами, портретами та ботанічними ілюстраціями й навіть заробляли цим на життя. Саме спільне захоплення природою і є відправною точкою виставки «Форми життя».

У першій частині експозиції — одноманітні пейзажі та флористичні мотиви авторства обох. Відрізнити, яке полотно аф Клінт, а яке Мондріана, можна хіба що прочитавши підпис. Проте цього вже точно не скажеш про їхні пізні роботи.

Виставка художників у Тейт Модерн. Фото: Tate / Jai Monaghan

Академічної візуальної мови виявилося недостатньо для самовираження аф Клінт. Захоплення потойбічним і бажання зобразити те, що непідвладне людському оку, скоро привело художницю до абстракції. Тож на її картинах з’явилися дивні форми, що нагадують мушлі, написи незрозумілою мовою, завиті лінії, піраміди, сонячні промені та флористичні мотиви.

«Фізично я створила їх, але ці полотна — не мої. Воно пройшло крізь мене. Я була в контакті з енергіями, які більші за мене» — так Гільма аф Клінт описала процес створення серії «Картини для Храму», що складається зі 193 абстрактних зображень. Ці роботи їй начебто замовив дух під час спіритичного сеансу.

За життя абстрактні полотна художниці ніхто серйозно не сприймав, її відмовлялися виставляти. Навіть члени родини вважали її дивачкою, бо аф Клінт разом з іншими жінками проводила спіритичні сеанси та практикувала автоматичне письмо і малювання. До всього в тогочасному суспільстві жінкам було неможливо реалізуватися у мистецтві, тож Гільма так і не отримала належного визнання за життя.

Роботи їй начебто замовив дух під час спіритичного сеансу.

Піт Мондріан, «Дерева Гейна над водою», 1905 рік. Зображення: Kunstmuseum Den Haag
Піт Мондріан, «Червоний амариліс з синім фоном», 1909—1910 роки. Зображення: Private Collection
Гільма аф Клінт, «Ботанічні малюнки», 1890 рік. Зображення: Courtesy of The Hilma af Klint Foundation

Після смерті художниця лишила близько півтори тисячі картин та десятки тисяч сторінок текстів. Усе це успадкував її племінник, який не дуже зрадів такому великому й на той момент низьколіквідному спадку. Аф Клінт заповіла зберігати деякі з її робіт 20 років і тільки потім показати світу, бо, мовляв, готовим до її творчості може бути лише майбутнє прогресивне покоління.

Репутація переслідувала аф Клінт і після її смерті. Коли у 1970-му один із членів родини художниці запропонував її картини головному шведському музею мистецтва Moderna Museet, тодішній директор навідріз відмовився їх приймати. Почувши, що авторка була медіумом, він навіть не став дивитися її доробок. Музей реабілітувався лише понад 40 років по тому. У 2013-му там провели ретроспективну виставку аф Клінт, за чим послідували й інші у світі. До того часу вона лишалася невідомою для широкого загалу.

Аф Клінт заповіла зберігати деякі з її робіт 20 років і тільки потім показати світу, бо, мовляв, готовим до її творчості може бути лише майбутнє покоління.

Упродовж тривалого часу мистецтвознавці досить обережно ставилися до творчості художниці, не розуміючи, чи справді її роботи є предметом їхнього дослідження. Однак тепер Гільмі аф Клінт приписують винайдення абстракціонізму. З’ясувалося, що вона прийшла до зображення геометричних, монохромних та нефігуративних мотивів на кілька років раніше та незалежно від Кандинського, Малевича і того ж Мондріана, з роботами якого полотна аф Клінт нині виставлені в Тейті.

Піт Мондріан, «Метаморфози», 1908 рік. Зображення: Kunstmuseum Den Haag
Гільма аф Клінт, «Дерево пізнання», The W Series, No. 1, 1913 рік. Зображення: Courtesy of The Hilma af Klint Foundation

Але чи справді практику аф Клінт можна віднести до абстракції? Чи є її окультні малюнки творами мистецтва, а не інструментом для зв’язку з потойбічним світом? Здається, саме тому у кураторів і виникла ідея провести спільну виставку авторки з одним із визнаних засновників абстрактного мистецтва Мондріаном. Це зайвий раз легітимізує аф Клінт як художницю та надає їй заслужене місце в історії абстракції. І Мондріан, який також цікавився потойбічним світом, підходить для цього як ніхто інший.

Як і мисткиня, він був членом Теософського товариства, цікавився астрологією, наукою та спіритизмом. Щоправда, подібні інтереси поділяли й інші сучасники художників. За їхнього життя відкрили електромагнітні хвилі, винайшли рентген, мікроскоп та фотографію. Докази того, що існують певні виміри, які неможливо побачити неозброєним оком, пояснюють тогочасну моду на спіритизм.

Як і мисткиня, Мондріан був членом Теософського товариства, цікавився астрологією, наукою та спіритизмом.

Гільма аф Клінт, «Лебідь», The SUW Series, Group IX, No. 17, 1914—1915 роки. Зображення: Courtesy of The Hilma af Klint Foundation
Гільма аф Клінт, «Лебідь», The SUW Series, Group IX- Part 1, No. 19, 1914—1915 роки. Зображення: Courtesy of The Hilma af Klint Foundation

Тісний зв’язок езотерики з практикою Мондріана все ж лишається під питанням. Хоча художник і справді цікавився цим, прямі відсилки до спіритизму, на відміну від аф Клінт, в його роботах знайти досить важко.

Мондріан захоплювався природою та винайшов власний спосіб її зображення, який назвав неопластицизмом. «Я відчув, що кольори природи неможливо відтворити на полотні. Інстинктивно я відчув, що живопис повинен знайти новий спосіб передавати красу природи. Вражений неосяжністю природи, я намагався виразити її розширення, спокій і єдність». Тож він відмовився від кольорів, що імітують реальність, та близьких до природних на користь чистих барв. Його візуальна мова обмежена використанням трьох основних кольорів і чорною сіткою з горизонтальних та вертикальних ліній. Лінії є вираженням двох протилежних сил: жіночої і чоловічої.

Піт Мондріан, «Композиція з червоним, чорним, жовтим, синім та сірим», 1921 рік. Зображення: Kunstmuseum Den Haag
Піт Мондріан, «Композиція в кольорі», 1917 рік. Зображення: Collection Kröller-Müller Museum
Піт Мондріан, «Ромбічна композиція № 3 з сірими лініями», 1918 рік. Зображення: Kunstmuseum Den Haag
Піт Мондріан, «Червона хмара», 1907 рік. Зображення: Kunstmuseum Den Haag

Неопластицизм Мондріана став революційним, адже він скасовував перспективний погляд та пропонував йому заміну. Роботи художника вимагали від глядача нового способу бачення. Своїми простими лініями й кольорами Мондріан звертається до нашої здатності побачити більше, ніж зображено. Його мета — зробити красу життя відчутною. Усі вивірені абстрактні полотна Мондріана хоча й пласкі, але наділені ритмічністю, що пов’язано з його захопленням музикою. Художник використовує звичайну сітку, однак експериментує всередині неї, створює нерегулярність за допомогою кольорів. Відтак його роботи можна порівняти з джазовою музикою: написана на основі сталих принципів — музичної теорії, вона проте завжди лишає місце для імпровізації.

Загалом же впродовж своєї кар’єри Мондріан та аф Клінт працювали над споконвічним завданням художників — намагалися відтворити на полотні те, як вони відчували свою реальність. Митці робили це у різні способи, часом здається, навіть у зовсім протилежні. Мондріан прагнув вписати все, що бачить, у певну систему й ритм, тоді як аф Клінт, будучи також медіумом, працювала без певних правил, подекуди віддаючи контроль над процесом вищим силам.

Роботи Мондріана можна порівняти з джазовою музикою: написана на основі сталих принципів — музичної теорії, вона проте завжди лишає місце для імпровізації.

Гільма аф Клінт, серія з десяти робіт, Group IV, No. 7, 1907 рік. Зображення: Courtesy of The Hilma af Klint Foundation 
Гільма аф Клінт, серія з десяти робіт, Group IV, No. 3, 1907 рік. Зображення: Courtesy of The Hilma af Klint Foundation 

Кульмінацією виставки «Форми життя» є остання кімната, присвячена десяти величезним роботам Гільми аф Клінт. Кожна з них відповідає певному етапу життя — від дитинства до старості. Гігантські барвисті полотна виглядають настільки сучасно, що здається, наче вони були створені вчора. Картини наповнені абстрактними геометричними мотивами та символізмом: наприклад, равлик і спіраль пов’язані з процесами росту й еволюції.

Мрією аф Клінт було зведення храму у формі спіралі, на стінах якого можна було б розвісити цю групу творів. Піднятися до його верхівки означало б досягти найвищого стану буття. Хоча Тейт Модерн і не реалізувала ідею художниці буквально, але куратори зробили чимало для того, аби вкарбувати її ім’я в історію мистецтва. Проте, напевно, для цього не обов’язково навіть було звертатися до Мондріана.

Hilma Af Klint and Piet Mondrian_Press _002
Виставка в Тейт Модерн. Фото: Tate / Jai Monaghan
5.Hilma Af Klint and Piet Mondrian Installation View at Tate Modern 2023. Photo Tate (Jai Monaghan)
Виставка в Тейт Модерн. Фото: Tate / Jai Monaghan
7.Hilma Af Klint and Piet Mondrian Installation View at Tate Modern 2023. Photo Tate (Jai Monaghan)
Виставка в Тейт Модерн. Фото: Tate / Jai Monaghan

Нове та Найкраще

482

496

532
812

Більше матеріалів