Квіточка червона: Як подолати моторошний архетип із казки
«У сиву давнину у далекому селі з’явилася чудова дівчина. За переказами, вона була народжена священною річкою, і течія понесла її вздовж берега; сільські жителі витягли дівчину з річки, аби вона не потонула. Коли вона ступила на берег, її запах спокусив чоловіків — усі вони хотіли мати її чистоту. Чоловіки почали боротися за неї; хаос поширився за межі села. Щоб зупинити конфлікт, король вигнав дівчину, відправивши з пустельником і дванадцятьма жінками-аскетами жити біля священного ставка в лісі.
Якось вона захотіла скуштувати фруктів і почала дертися на святе дерево, щоб зірвати плоди. Але був час її менструації, і крапля крові впала на чоловіка, що проходив під деревом. Він виявився могутнім чаклуном, який через цю краплю втратив усю свою силу. Без сили він не міг покинути священний ліс. Тоді він попросив цноту дівчини в обмін на те, що втратив. Вона погодилася.
Їхній роман довго був секретом. Але настав час королівського ритуального купання, і король з усіма жителями села зібралися у лісі. Пустельник та дванадцять жінок почали ритуал: вони розкидали у ставку чудові квіти, і молода діва мала скупатися в ньому. Однак як тільки її нога ступила у ставок, вода стала червоною. Усі були обурені тим, що святий ставок виявився заплямлений і нечистий. Як покарання дівчині відрізали лоно та груди і принесли в жертву богам, щоб попросити у них пробачення.
З останнім зітханням прекрасна діва попросила велику богиню Індру в наступному житті зробити її червоним лотосом, щоб вона могла спокутувати свою провину».
Тайська народна казка (переказ Камонлак Сукчай)
Живе і працює у Таїланді. Виставлялася на Тайвані й у Таїланді. Публікувалася у Foam та PHmuseum.
— Тайські народні казки тісно пов’язані з релігією та в якомусь сенсі допомагають домінувати над жінками. У минулому, коли основним віруванням у Південно-Східній Азії був анімізм, жінки мали більше влади, ніж чоловіки. З приходом брахманізму й буддизму чоловіки почали отримувати більше влади, і з’явилися народні казки та вірування, що відображали погане ставлення до жінки. Часто менструація в них приносить невдачу, змушує зникати чоловічу магію.
Ці казки є дзеркалом нашого суспільства: жінкам досі заборонено з’являтися в деяких храмах. Народні казки безпосередньо впливають на сучасний ідеал жінки. У Таїланді вранці у вихідні казки показують по телевізору — і в цьому є пропаганда. Навіть змінюючи форму оповіді на більш сучасну, ми схильні до впливу застарілих цінностей.
Проєкт «Червоний лотос» — це переосмислення тайських народних казок, якими я цікавлюся з дитинства. У ньому я за допомогою фантазій розповідаю про своє життя.
Звичайно, між моїм життям та історією червоного лотоса є зв’язок: навіть моє ім’я — Камонлак — тайською означає «лотос». Я росла з переконанням, що маю бути хорошою та пристойною жінкою, особливо у питаннях сексуальності. І це схоже на історії багатьох інших жінок, які виросли у схожих умовах.
Я росла з переконанням, що маю бути хорошою та пристойною жінкою.
Моя робота відтворює і переповідає народні казки, але з новими інтонаціями. Я хочу показати, як вони зараз впливають на суспільство.
Дівчина, яка виконала роль Богині Червоного Лотоса, — моя подруга. Вона прекрасна модель, актриса та фотографка. Ми близькі з нею, тому нам було легко працювати: я просто розповіла їй цю історію і те, якою бачу головну героїню. У інших ролях були мої родичі й сусіди — я хотіла, щоб цих персонажів грали любителі.
Я прагнула створити для цієї історії фантастичний світ. Стиль був частково взятий з екранізацій народних казок — там багато вінтажу та яскравих кольорів. У яскравих кольорах зазвичай роблять і тайське ритуальне вбрання, набори священних предметів.
Я використовую фотографію й техніку фотоколажу, щоб наголосити на ілюзорності історії. У кожній країні є своя легенда про походження тих, хто живе там. Ми нащадки тієї культури, в якій народилися, і осмислення своєї спадщини знаходить відгук у глядача, навіть якщо він нічого не знає про контекст роботи.
У кожній країні є своя легенда про походження тих, хто живе там.
