«В очах ряботіло від чорних пакетів»: Фоторепортаж із ковідних лікарень України

— Рік тому я знімав ковідні лікарні в Західній Україні та на Донбасі. Ситуація там була складна, хворих було багато, але смертність — у рази менша. Тепер же я впіймав себе на думці, що в мене ряботіє в очах від чорних пакетів, у які санітари поміщають тіла померлих.

Ще одна відмінність цієї хвилі від попередньої полягає в тому, що сьогодні пацієнти більше залежать від кисню, ніж ті, хто лікувався торік. Із чим це пов’язано, я не знаю. Але деяких важких пацієнтів підключають до двох джерел кисню — стаціонарного та з кисневого концентратора. Так медики намагаються полегшити їхній стан.

Сьогодні пацієнти більше залежать від кисню, ніж ті, хто лікувався торік.

Витрата кисню зросла в рази, у деяких лікарнях із ним перебої. Як і минулого року, не скрізь є гнізда для подачі кисню. Причини неготовності різні: у якихось медустановах змінилося керівництво, нова адміністрація не встигла обладнати палати; в інших не були готові до великого напливу пацієнтів. «Ми всі сподівалися, що пронесе. Не пронесло», — сказав мені один із лікарів.

Медики вимотані: вони тільки оговталися після торішньої хвилі, і тут знову понеслося. Пік захворюваності пов’язують із похолоданням та поширенням сезонних недуг. Але наскільки я знаю, у Чернівцях ситуація стала погіршуватися ще в серпні. Як би там не було, багато лікарів сподіваються, що зараз ми переживаємо пік. Однак мені здається, це лише початок.

Медики вимотані: вони тільки оговталися після торішньої хвилі, і тут знову понеслося.

За рік, що я знімаю ковідних пацієнтів, я надивився багато трешу. Коли перед твоєю камерою помирає людина, ти почуваєшся безпорадним. У Каховці на моїх очах стало погано чоловікові похилого віку. Якоїсь миті лікар крикнув: «Зупинка!» Пацієнта накачали адреналіном, зробили масаж серця, але він помер. Медики кажуть, що реанімувати ковідних хворих практично неможливо — пошкоджені вірусом легені не розгойдати.

Я знімав не лише у медзакладах, а й на швидкій. Добу провів у Харкові із черговою бригадою. За протоколом лікарі можуть забирати тільки пацієнтів із сатурацією нижче 92, і таких людей було лише двоє. Серед них — 86-річна старенька у критичному стані. Її треба було госпіталізувати, але лікарні виявилися забитими. Фельдшер швидкої годину шукав вільне ліжко. Знайшов, але донька відмовилася від госпіталізації, вирішивши, що в лікарні мати залишиться без нагляду. Можливо, вона розуміла, що шансів немає, і хотіла, щоб та померла вдома. Ми поїхали, а вони лишилися. Я зняв, як вони обіймалися, сидячи на ліжку. Виглядало так, наче вони прощалися.

У Каховці розгорнули єдиний в Україні польовий шпиталь, який минулого року стояв у Івано-Франківську. Тоді там лежало кілька пацієнтів, сьогодні шпиталь, розрахований на 120 ліжок, незабаром заповниться. Він виглядає сучасно: обладнання нове, всередині тепло і чисто. Єдина незручність — туди не можна завезти хворого на каталці, адже шпиталь не розрахований на пацієнтів у тяжкому стані. За перші три дні роботи там померло троє людей.

Один лікар сказав мені, що українці схожі на плем’я неосвічених дикунів — вони думають лише про себе, а не про оточуючих. У всіх містах, в яких я побував, медики говорять те саме: 98% пацієнтів лікарень складають ті, хто через якісь обставини не зробив щеплення. При цьому наголошують, що персонал медзакладів вакциновано майже повністю.

Один лікар сказав мені, що українці схожі на плем’я неосвічених дикунів — вони думають лише про себе, а не про оточуючих.

Опинившись у ковідній реанімації, люди змінюють своє ставлення до хвороби. Родичка однієї загиблої пацієнтки зізналася, що не вірила в те, що ковід може мати такі наслідки, поки не зіткнулася з цим особисто. У неї померла бабуся, яка побоялася робити щеплення через діабет та проблеми із серцем. Тепер вона знає, що хвороба з’їдає людину зсередини, і вважає, що треба було наполягти.

Фото: Євген Малолєтка, спеціально для Bird in Flight.