Музика

Каньє — не в порядку: Альбом Donda як остання стадія прийняття неминучого

Із Каньє Вестом постійно щось відбувається: він йде то до Бога, то в президенти, раптово розлучається, а потім, презентуючи новий альбом, горить — як фігурально, так і буквально. За всім цим божевіллям іноді можна забути, що Вест усе ж музикант, а отже, створює не тільки новинні приводи. На прохання Bird in Flight музичний експерт і PR-фахівець Саша Варениця розповідає про найгучніший реліз 2021 року — десятий альбом Каньє Donda, а також про те, чому він вийшов таким суперечливим.

Почнемо з того, що більше не Каньє — тепер Йе Вест. У серпні репер офіційно змінив ім’я, що стало лише однією з дрібних деталей у лавині інфоприводів напередодні виходу його нового альбому Donda. Сама ідея прийшла до артиста набагато раніше: у 2018-му Вест випустив збірку Ye, а пізніше в інтерв’ю на радіо Big Boy пояснив: «Ye — це слово, яке найчастіше зустрічається в Біблії». По суті, це аналог сучасного you. Таким чином Вест (поки ще Вест) підкреслює, що тепер він не King, не God — навпаки, він розчиняє своє его серед людей. Немає більше ніякого «його», є тільки ми з вами і наші з вами (в сенсі — мої, автора, ваші — читача і Йе — Веста) спільні радощі, болі й сумніви.

Тепер він не King, не God — навпаки, він розчиняє своє его серед людей.

Так зазвичай і закінчується шлях обраного: він виконує свою складну місію і підноситься до небес. І в цьому сенсі Ye ще й Yeezus, тобто Ісус, — так називався альбом Веста 2013 року, де була пісня I Am a God. Тоді подібна сміливість дивувала, зараз — уже ні.

І це перший серйозний мінус Donda. Ось уже 9 років Йе максимально підвищує ставки в публічному полі, роблячи концепти, проєкти, заяви, які покликані шокувати публіку і розривати шаблони. Каньє грає з нами затяжну партію в шахи. Ви чекаєте, що я походжу ось так? Прекрасно! Тоді я зроблю все навпаки. Треба визнати, тривалий час артист вигравав цю партію у цілого світу. Часом він навіть змінював правила гри, але суто математично це не могло тривати нескінченно.

Йе почав програвати нашим очікуванням після виходу глибокого, музично цікавого, вкотре новаторського альбому The Life of Pablo у 2016 році. Усе, що відбувалося далі, раптом стало схоже на «гру заради гри» хіба що з рідкісними осяяннями колишнього генія, переконливого у своїй простоті (на кшталт пісні Closed on Sunday). Остаточно Йе заплутав сам себе — і нас заразом — на мегаломанському конструкті Donda.

Йе почав програвати нашим очікуванням після виходу альбому The Life of Pablo. Усе, що відбувалося далі, раптом стало схоже на «гру заради гри».

Найнесподіваніше, що Вест міг зробити у 2021 році, — це випустити дюжину майстерно зроблених хіп-хоп/соул-бенгерів зразка трьох перших альбомів (2004—2007) і мовчки поїхати у світовий тур. Але він придумав найскладнішу, найефектнішу, найшокуючу гру з усіх, що ми бачили раніше. І це, звичайно, спрацювало. З однією поправкою: тільки не для тих, хто давно стежить за кар’єрою артиста. Так, Donda на вершині всіх чартів. Так, репер затьмарив свого головного конкурента Drake, який випустив новий альбом у той же період. І звичайно, у 2021 році не було хайпу крутішого, ніж перформанси Йе напередодні альбому. Йдеться про прем’єру на стадіоні, самоспалення, весілля з Кім, три поспіль перенесення дати релізу, сміливий акціонізм за участі опального Меріліна Менсона і сотні-сотні відсилань, пасхалок і символів, прихованих у всьому, що виконавець робив в останні місяці, підігріваючи інтерес до виходу Donda.

Інше питання, що все «най-най» і є першою ознакою кризи нових ідей. А Вест привчив нас до того, що майже кожен його альбом являє собою щось принципово нове — з точки зору музики, промо, подачі, візуального оформлення. Donda в цьому сенсі не показує нам нічого того, чого ми раніше не бачили і не чули. Публічна сповідь, «нова щирість», трип-подорож історією власного життя вже добре знайомі публіці за альбомами «4:44» Jay-Z, Blonde Френка Оушена або Igor, випущеного Tyler, The Creator.

Donda, як «Месники» у всесвіті Marvel, збирає всіх героїв разом і робить добре знайоме шоу, але на максималках. І якщо ти глибоко занурений у процес (читай, надів 3D-окуляри), то отримаєш масу задоволення від цього дійства. «О боже, він повністю зачистив інстаграм!», «Каньє показав обкладинку альбому!.. І це просто значок завантаження», «Каньє заїхав жити на стадіон», «Дивіться, це кімната Каньє, і він просто спить. Вау!», «Каньє знову з Кім. Каньє з Іриною Шейк».

Donda, як «Месники» у всесвіті Marvel, збирає всіх героїв разом і робить добре знайоме шоу, але на максималках.

У мільйонів людей перехоплювало подих від їзди такими американськими гірками мережевого маркетингу. І це викликає захоплення. Хоча, звичайно, велику частину всіх хаотичних ходів, відмін, переносів і рішень ми додумали самі: мовляв, у Каньє не буває факапів і все, що він робить, має бути частиною великого складного плану. Але варто «зняти окуляри» і трохи відступити назад — подивитися на весь концепт (промокампанія плюс сам альбом) з дистанції, — і магія розсіюється. Видно і вуха кролика в капелюсі, і голуба в рукаві.

Йе використовує вже відомі прийоми. Він збитий з пантелику сам (біполярний розлад не жарти) і збиває з пантелику всіх. У Yeezus це ще працювало: з одного боку, «я Бог», з іншого — революційна на той момент обкладинка альбому у вигляді порожньої болванки як символ граничної простоти в подачі контенту. На Donda чорна обкладинка вже виглядає як сюжетна діра. Каньє тепер Йе, і його его розчинилося в служінні Богу (така риторика почалася з попереднього госпел-альбому Jesus Is King). Але разом із тим немає нічого більш егоцентричного, ніж збірка/перформанс/акція гігантських масштабів, що цілком і повністю присвячені самому собі: своєму болю втрати після загибелі матері, своїй боротьбі з внутрішніми демонами; своєму очищенню, піднесенню до небес над стадіоном і своєму новому весіллю з Кім.

Йе використовує вже відомі прийоми. Він збитий з пантелику сам (біполярний розлад не жарти) і збиває з пантелику всіх.

Центральна тема всього альбому, власне, Донда, мати артиста, яка загинула у 2007 році через помилку пластичного хірурга. Вона була головною людиною в житті Йе, вірила в нього і спершу була його менеджеркою. І тут не дає спокою одна маленька деталь. Йе вже випускав сумну, особисту і трагічну збірку, присвячену втраті, — поворотну для історії хіп-хопу в цілому і видатну в музичному плані 808s & Heartbreak. І це було у 2008-му, тобто цілих тринадцять років тому. Відтоді Йе записав п’ять альбомів (якщо вважати спільний із Jay-Z) і, виходить, повернувся до тієї ж теми.

Каньє Вест
Каньє з матір’ю Дондою, 2007 рік. Фото: Brad Barket / Getty Images via AFP

Але Йе Вест зітканий із протиріч. З одного боку, він розумний, тому тяжіє до складних висловлювань, символізму. З іншого — це емоційна, азартна, схильна захоплюватися людина, яка просто не зможе довго сидіти в тіні. Тому все ж Donda — ніякий не холодний розрахунок. Схоже, артисту, як і раніше, боляче і ним рухає прагнення позбутися цього болю. Він не пропрацював і не відпустив травму.

Йе шукає те, що принесе йому полегшення. І сьогоднішній Вест захоплений німецьким постмодерністом Йозефом Бойсом, який ще в 60-х передбачав актуальний тренд: відчуження людини від природи та її наївні спроби увійти в контакт із нею на шамансько-магічному рівні. Виконавець багато бере від Бойса. Зокрема, його провокаційний стиль перформансу.

Крім того, Вест натхненний і захоплений найбільш потайним дизайнером сучасності Мартаном Марджелою. Адже сам він ніколи б не зміг зробити так само — створити світовий бренд і назавжди залишитися за кадром. Репер бачить у Марджелі антипод, у прагненні до якого знаходить баланс для свого (часом) надмірно роздутого его. Деякою мірою тому сьогодні до найближчого кола радників Веста входить Демна Гвасалія — ​​грузинський дизайнер, який тривалий час працював із Maison Margiela і Louis Vuitton.

Перед виходом Donda Вест копнув глибоко. І тут логіка проста: якщо людина копає, отже, шукає відповіді. Якщо їй потрібні відповіді, отже, є питання, які не дають їй спокою. Якщо є питання, отже, прямо зараз вона не в гармонії з собою — вона шукає вихід. Так цей проєкт виглядає і так звучить сам альбом, до розбору якого ми, звичайно, не доберемося.

Уся дискографія Йе логічно вкладається у п’ять стадій прийняття неминучого. У 808s & Heartbreak він звучав сумно, але не приречено. Недарма саме з цієї збірки почався популярний у 2010-х жанр емо-реп. Той Каньє говорив, що альбом вийшов саме таким, бо у нього померла мама, а ще він розстався з дівчиною. Тоді Йе ще не розумів усієї суті світобудови, де мати — щось сакральне, а розставання з дівчиною — насправді дрібниця. І це було саме заперечення: сталася біда, але нічого страшного — я проживу свій смуток у музиці і рушу далі.

Шиплячий, їдкий, наелектризований Yeezus, де Каньє звучав ледве не як гурт Kasabian, а на екранах під час його шоу шкірилися вовки, — це, очевидно, був гнів.

Від Watch the Throne із його «важким люксом» у дизайні й саунді та аж до The Life of Pablo, де тема Бога звучала все частіше, а госпел уже виходив на передній план, ми бачимо метання між всемогутнім монстром і вразливим підлітком, який залишився сам у цьому світі й тепер шукає свій шлях до світла, любові та надії. Це був торг.

Очевидно, що Ye, найслабший альбом репера, став початком депресії, а Jesus Is King — її продовженням. Адже саме зі звернення до Бога починається зцілення. А слідом за ним — справжнє прийняття себе, разом зі своїм болем, слабкістю і темними сторонами. У цьому плані Donda лише прагне хепі-енду, який поки ще не настав.

Почасти тому перформанс навколо альбому так резонує з відчуженням і страхом усього світу через глобальну пандемію. Почасти тому сама збірка справляє двояке, тяжке враження. Вона технічна, різна, хльостка і подекуди винахідлива. Але це музика людини, яка поки ще не в гармонії, не в балансі.

Альбом технічний, різний, хльосткий і місцями винахідливий. Але це музика людини, яка поки ще не в гармонії, не в балансі.

Каньє Вест
Недільна служба Каньє Веста в Майамі. Фото: MEGA / Mega Agency / East News

Перформанс буде завершено в тому випадку, якщо Йе надовго зникне з радарів і повернеться до нас із тим живим, суто музичним азартом до семплів, звуків, бітів і мелодій, яким він був переповнений під час роботи над трьома першими альбомами, записаними до смерті матері: The College Dropout (2004), Late Registration (2006) і Graduation (2007). Цей майбутній Вест не буде одержимий, схвильований, прихований під моторошнуватою балаклавою. Він скине з себе шипи від Balenciaga і всі тривоги.

Цей Каньє буде йти вулицею рідного Чикаго і читати найкрутіший у світі реп — стильний, грувистий і качевий — у компанії друзів та родини. Йому вистачить внутрішніх сил, щоб записати для нас зрозумілу життєстверджуючу музику про прості щоденні радощі, — це те, чого всім зараз так бракує.


Фото на обкладинках: Harry How / Getty Images via AFP та Dana Mixer / Mega Agency / East News

1 993

105

103
12

Більше матеріалів