Музика

Усе не як у людей. Яка вона — музика для тварин і від тварин

Існує маса досліджень про те, як музика впливає на організм людини. Вона заспокоює і розслабляє, в деяких ситуаціях навіть настільки, що може замінити седативні препарати. Інші композиції, навпаки, збуджують нервову систему і роблять людину більш рішучою. А як щодо тварин? Чи існує музика спеціально для них? Які пісні вмикати улюбленцям, а які їх швидше злякають? Чи може цвіркун грати у гурті, а сови — випустити свій альбом? Спеціально для Bird in Flight журналістка й авторка телеграм-каналу про психіку «его з лего» Олександра Пономаренко досліджувала цю тему.

У книзі «Музичний інстинкт. Чому ми любимо музику» англійський вчений Філіп Болл розповідає про вплив музики на людський мозок, про те, що звукові хвилі можуть наштовхнути на спогади, додати сил, полегшити біль, змусити плакати або сміятися і навіть закохатися. Головне, що музика у принципі дозволяє нам відчувати певні емоції, — у цьому й суть мистецтва. Але чути пісні може не тільки людина.

Люди зазвичай пишуть музику орієнтуючись на внутрішній комфорт. Нам подобається таке звучання, яке потрапляє в наш акустичний і вокальний діапазон, а мелодії занадто високої або низької тональності, як правило, неприємні для вуха. Особливе значення має і темп: для людини він повинен бути близький до ритму серця. У тварин же інші діапазони висоти звуку і серцеві ритми, ба більше — вони відрізняються й у різних видів. Та музика, на яку реагують комахи, може ніяк не вплинути на ссавців, а «улюблені пісні» риб залишать байдужими птахів.

До того ж на відміну від людини тварина не сприймає музику як вид мистецтва і не привносить у набір звуків суб’єктивну оцінку. Як влаштована психіка тварин — окрема тема для досліджень, і досі немає відповіді на питання про те, чи може музика викликати у них трепет або катарсис. Певні звуки впливають на тварин швидше фізіологічно, ніж психологічно. Таке спостереження зробив учений Чарльз Сноудон, зоопсихолог Університету Вісконсина, США. За його словами, реакція тварин залежить від музикальності. «Ми використовуємо легато (довгі тони), щоб заспокоювати маленьких дітей, стакато (короткі уривчасті тони) — щоб щось їм забороняти. У тварин абсолютно так само музичні елементи допомагають передавати емоції та встановлювати комунікацію», — каже Сноудон.

Ми використовуємо довгі тони, щоб заспокоювати маленьких дітей, короткі уривчасті — щоб щось їм забороняти. У тварин так само.

Ще фахівець зазначає, що ми часто проєктуємо на тварин свої музичні смаки: «Люди думають, що якщо їм подобається Моцарт, то й собака полюбить таку музику. Якщо вони надають перевагу року, то впевнені, що і тварині він до душі». Хоча іноді людська музика дійсно може благотворно впливати на тварин, і це перевірили дослідним шляхом.

Картина «Голос його господаря» художника Френсіса Барро 1899 року. На ній пес Ніппер слухає фонограф. Пізніше робота Барро стала логотипом грамофонної компанії. Фото: Wikimedia Commons

Мавпи: своя музика і Metallica

У 2009 році вищезгаданий Сноудон і композитор Девід Тей вирішили перевірити, як мавпи ігрунки реагують на музику. Спочатку «фокус-групі» з 14 тамаринів вмикали тридцятисекундні фрагменти творів: адажіо для струнних Семюела Барбера, фортепіанний уривок з альбому The Fragile індастріал-рок-гурту Nine Inch Nails, трек Of Wolf and Man, записаний Metallica, і The Grudge у виконанні Tool. Мавпи відреагували тільки на Metallica — несподіваним заспокоєнням, інші композиції їх не зацікавили.

Потім Сноудон і Тей увімкнули тваринам пісні, які створили спеціально для них. Такі мелодії мали звукові особливості, чутні у криках мавп (підвищення і зниження тону). Дослідження показало, що тамарини байдикували та їли більше, коли чули музику із заспокійливими звуками. Схожі звуки у природі видають тварини, коли знаходяться в безпеці. Музика, що нагадує крики мавп, викликала у них збудження і тривогу.

Вокалізація пісень для мавп на три октави вища, а темп вдвічі швидший, ніж у людської музики. Тому для нас «мавпячі мелодії» звучать пронизливо і неприємно, а тваринам вони цілком до душі.

Коти: муркотіння під класику

Після успіху з музикою для мавп Сноудон і Тей вирішили поекспериментувати на інших тваринах і написали спеціальні твори, які повинні були сподобатися кішкам.

Кошенята народжуються глухими, але з часом вони розвивають музикальність, коли чують щебетання птахів, муркотіння своїх братів і сестер, а також нявкання інших кішок, включаючи матір. Голос кішок на октаву вищий, ніж людський, а ще вони у принципі більш чутливі до звуку. Тридцять два м’язи котячого вуха можуть вловлювати найменші варіації звуку: якщо миша зашурхотить у 10 метрах від вас, кішка точно зрозуміє, що на обід. Тому для цих тварин людська музика — як шум океану, вони не відрізняють рок від реггі або попсу від класики, але чуйно реагують на звуки своїх родичів. Це і лягло в основу створення «Музики кішок» (Music For Cats).

Коти не відрізняють рок від реггі або попсу від класики, але чуйно реагують на звуки своїх родичів.

У 2020 році американські вчені вирішили перевірити, як працюють подібні твори. Двадцять одній кішці у ветеринарній клініці вмикали або котячу музику («Арію Скутера Біра» Девіда Тея), або класичну («Елегію» Габріеля Форе), або не вмикали нічого. При прослуховуванні «Музики кішок» тварини були набагато спокійніші.

До, під час та після звучання композицій вчені вимірювали рівень стресу тварин. Як суб’єктивні характеристики взяли спеціальний поведінковий опитувальник і думку господаря кішки, а фізіологічним показником стало відношення нейтрофілів до лімфоцитів у крові. Дослідження допомогло підтвердити, що «Музика кішок» може бути корисним терапевтичним інструментом, щоб зменшити у тварин страх і тривогу від розлуки або самотності.

Собаки: різні стилі музики

На відміну від котів (і Моргенштерна), які не ділять музику на жанри, собаки цілком можуть відрізнити важку музику від попсової. Це підтверджує дослідження Дебори Веллс, психологині з Королівського університету в Белфасті. «Собаки по-різному поводяться під нашу музику. Наприклад, під класику демонструють більш розслаблену поведінку, а під хеві-метал, навпаки, пожвавлюються», — коментує Веллс NBC News.

Поведінку собак важче дослідити, оскільки їхні породи сильно відрізняються за розміром, вокальним діапазоном і частотою серцевих скорочень. Чарльз Сноуден каже, що через це великі пси більш сприйнятливі до звичайної музики, ніж маленькі, адже голос лабрадора за діапазоном навіть ближчий до голосу чоловіка, ніж до голосу чихуа-хуа.

Великі пси більше сприймають звичайну музику, адже голос лабрадора за діапазоном навіть ближчий до голосу чоловіка, ніж до голосу чихуа-хуа.

Можна самому перевірити, як ваш пес відреагує на людську музику. Так, стримінгова платформа Spotify підготувала спеціальний плейлист для домашніх вихованців (і не тільки для собак, до речі).

Акули: дез-метал і низькі частоти

Ось хто-хто, а акули — ті ще металісти. Це з’ясували автори Bride Of Jaws, документального шоу для Discovery, які спробували чипувати самку акули на прізвисько Жанна Шарк. Під час зйомок останнього випуску команда вирішила привабити тварину важкою музикою. Рецептори акул вловлюють вібрації низької частоти — саме завдяки цій надздібності хижаки знаходять жертв. А вібрації від музики жанру дез-метал якраз схожі на ті, що йдуть від метушливої риби.

Тому захищений від потрапляння води динамік опустили під воду і ввімкнули пісні гурту Darkest Era. У результаті до колонки підпливли дві великі білі акули. Це сталося у 2015-му, а чотири роки по тому Kiss вирішили повторити експеримент і пограти для акул в Індійському океані. Концерт був благодійний, фанати залишилися задоволені, але акули пропустили всі веселощі.

Носороги: рок для спокою

Ще одними любителями важкої музики можна назвати носорогів. Тільки вони на відміну від собак не пожвавлюються, чуючи швидкі композиції, а навпаки, осягають дзен. Важка музика допомагає їм жити в зоопарку, де рівень шуму може бути занадто високим для їхніх чутливих вух. Про це пише Едвард Вілсон у своїй книзі «Майбутнє Землі. Наша планета в боротьбі за життя». В одній із глав йдеться про те, як носороги опинилися на межі вимирання. Співробітники індонезійських природних парків допомагають врятувати тварин від браконьєрів, і Вілсон відвідав одне з таких місць, щоб побачити носорогів, що вижили.

Важка музика допомагає носорогам жити в зоопарку, де рівень шуму може бути занадто високим для їхніх чутливих вух.

Пізно ввечері його привели до порожньої будівлі складу, яка примикає до зоопарку. Її стіни здригалися від гучної і, здавалося, абсолютно недоречної рок-музики. Вілсону пояснили, що музика створювала шумовий фон для захисту носорогів. Справа в тому, що неподалік знаходився аеропорт Цинциннаті й періодично на невеликій висоті над цим місцем проносилися літаки, до шуму яких будь-якої миті могли приєднатися сирени поліцейських і пожежних машин із прилеглих вулиць. Раптовий шум пізно вночі міг налякати носорогів, спровокувавши напад паніки, спробу втечі і травми.

«Краще вже роздратування від рок-музики, ніж бурхлива реакція на різкі звуки, що нагадують шум падаючого дерева, шерхіт лап тигра, який підкрадається, — сигнали серйозної загрози у природному середовищі існування — або звук кроків мисливців, особливо якщо врахувати, що люди — спочатку стародавні мисливці, а тепер браконьєри — полюють на суматранських носорогів уже більше 60 тисяч років», — пише він.

Творчість тварин

З музикою для тварин усе приблизно зрозуміло. А чи можуть самі вони створювати музику? Тривалий час вважали, що саме творчість відрізняє людину від тварини у психічному плані. Наше ставлення до музики формують культурне середовище, соціальний порядок денний, мода, особиста історія та настрій — іншими словами, все те, що формує і наше несвідоме. Воно ж і допомагає створювати музику. Так, людина здатна направляти свої агресивні імпульси у конструктивне русло (коли надлишок агресії дозволяє творити, а не руйнувати). Але у тварин це працює по-іншому: агресія допомагає їм захищати потомство, завойовувати територію та встановлювати ієрархію.

Гру слонихи на губній гармошці можна пояснити тим, що у слонів найбільший мозок серед усіх ссавців (розвинені гіпокамп і кора, які відповідають за здатність до навчання і запам’ятовування). До творчого пориву й сублімації це не має відношення, так само, як і «участь» тварин у музичних колективах. Наприклад, є грайндкор-гурт Insect Grinder, де в ролі вокаліста виступає цвіркун; папуга співає в колективі Hatebeak, а до складу Caninus увійшли два пітбулі. Усе це незвично тільки для тих, хто слабо розуміє, як влаштований процес створення пісень. Звуки тварин можна взяти звідки завгодно, що, власне, і зробив Merzbow, у чиїх записах з’являються семпли звіриних голосів, а також звуки курей і голубів, яких він сам розводить. Інший музикант під ніком Valentin The Mad записав дез-метал-трек із кабанами.

До речі, з приводу свиней. У 2021-му у Великій Британії спеціально для них зробили перший у світі музичний фестиваль. Це благодійна акція від притулку Pigs in the Wood. Головними гостями були свині, які вільно ходили серед відвідувачів, слухали музику й частувалися.

Тобто без участі та впливу людей музика від тварин навряд чи існувала б. А так ми можемо заснути під спів тайванських жаб або надіслати другу проти ночі альбом із піснями совиних.


Фото на обкладинці: Adrian Dennis / AFP

324

38

37
30

Більше матеріалів