Зачинити вікна, засмикнути штори: Як зробити фотографії через вебку без камери

Ще задовго до винаходу фотографії люди намагалися зафіксувати зображення. Вони шукали різні способи починаючи з V століття до нашої ери, коли вперше описали камеру-обскуру, — поки дослідження нітрату срібла не призвели до створення фото.

Експерименти з фотографією як з медіумом тривали весь її аналоговий період: пінхол-камери, фотограми, соляризація, фотомонтаж, інфрачервона фотографія, сканограф і багато іншого. Серед українських авторів головними дослідниками були фотографи Харківської школи.

Сучасні експерименти в фотографії більше зосереджені на тому, що, а не як знімати. Але Валерій Ведута обрав спосіб, який об’єднав у собі досягнення цифрового століття і експериментальність піонерів фотографії, — він почав робити знімки через веб-камеру, використовуючи техніку аналогового друку.

— Ще під час першого локдауну багато фотографів стали знімати через вебку, але мене такий метод не зацікавив. Пізніше я все ж вирішив, що спочатку потрібно самому спробувати, а вже потім робити висновки.

Мені здавалося очевидним, що краще не скріншотити, а перезнімати на камеру 4 на 5 екран ноутбука. У підсумку результат і сам процес зйомки виявилися цікавішими, ніж я думав спочатку. Я став експериментувати — з полароїдом, позитивним папером, зі зйомкою ноутбука в оточенні предметів. У якийсь момент сказав моделі: «Зачекай, у мене ідея, яку хочеться перевірити», забіг до темної ванної, де лежав фотопапір, приклав до монітора кілька листів і проявив їх після дзвінка — так вийшли перші знімки.

Другу і наступні зйомки на папір я вже робив з думкою про те, що за час зум-конференцій, нескінченних ефірів і зустрічей онлайн у нас уже з’явився цифровий образ, і цей образ потрібно задокументувати.

Для мене важливо, щоб людина показала мені саме такий образ, тому іноді я навіть спеціально обираю героїв з вираженою соціальною маскою. Ми все обговорюємо з моделлю напередодні, у день зйомки спілкуємося ще 5-7 хвилин, а потім я йду до темної кімнати. У процесі зйомки людина не бачить мене, перед нею тільки темний екран, але вона чує мій голос. Я прошу завмерти в якійсь позі на 7-10 секунд, прикладаю папір до монітора і одразу ж проявляю. Потім процес повторюється, у перервах папір потрапляє до стоп-ванни і фіксажу. Коли готові десь 20 знімків, я вмикаю світло і вивішую фото на стіну, щоб ми разом подивилися на результат. Однак для мене важливі не тільки отримані знімки, але й наша взаємодія, спільний досвід.

У процесі зйомки людина не бачить мене, перед нею тільки темний екран, але вона чує мій голос. Я прошу завмерти в якійсь позі на 7-10 секунд, прикладаю папір до монітора і одразу ж проявляю.

Ці портрети відсилають до робіт Августа Зандера, до категорії вигаданих образів. Також великим натхненням для мене послужили фотограми Ман Рея і Ласло Мохой-Надя, роботи авторів часів винаходу фотографії, їхні «експерименти з солями срібла».

У цілому зйомка без камери — дуже захоплюючий процес, який допомагає мені досліджувати і експериментувати. Мені подобається ідея поєднувати старі технології з ультрасучасними. Тут уже немає «чистої» фотографії, немає аналогового або цифрового, але є їх поєднання. Для мене важливо це почуття відкриття нового, його пошук і цікавість взагалі — це і є те, через що я починаю свої проєкти.

Для мене важливо це почуття відкриття нового, його пошук і цікавість взагалі — це і є те, через що я починаю свої проєкти.

Крім портретів я ще знімаю види з вікна, а взагалі, хотів би одного разу зробити книгу, схожу на нескінченну мангу: в ній хтось зайнятий роботою, хтось сумує — таке життя в мережі.