Туга за рабовласництвом: Реконструктори Громадянської війни

У червні стримінговий сервіс HBO Max прибрав із каталогу фільм «Віднесені вітром». Рішення було тимчасовим: за два тижні картина повернулася на сайт з історичними коментарями та посиланнями на панельну дискусію. Однак дії HBO все одно викликали бурхливу реакцію в соцмережах — навіть в Україні, де сервіс поки що недоступний.

Проблема фільму (і книжки, що лежить у його основі) в тому, що він прославляє довоєнний Південь, а темношкірих рабів показує стереотипно і часом зневажливо. Наприклад, Маммі втілює троп «рабиня відмовляється від свободи, віддаючи перевагу службі колишній господині», який часто слугує опорою для тези «раби — це такі люди, котрі самі не хочуть свободи».

Критики вказують, що легко романтизувати життя до Громадянської війни, якщо уявляти себе на місці рабовласників, а не рабів, і стрічка — один із проявів «білої ностальгії». Так у лівих колах іноді називають тугу за попередніми історичними епохами, яка ігнорує, що в цей час утискали права цілих груп людей. Приміром, Трамп, який переміг на виборах із гаслом «Повернемо Америці колишню велич», назвав великими початок XX століття, коли в більшості штатів жінки навіть не мали права голосу, і кінець 40-х та 50-і, коли ще існувала расова сегрегація.

— Проєкт «Блідо-блакитна сукня» присвячений каліфорнійським реконструкціям Громадянської війни у США. Мої зображення — прочинене вікно у складний світ, який заохочує своїх учасників бряцати зброєю у славу справи жителів Півдня і вдало викреслює з воєнної історії питання рабства та емансипації. Я впевнений, що у сьогоднішньому поляризованому політичному кліматі важливо вивчати й розуміти мотивацію одне одного — навіть тих, чиї переконання суперечать нашим.

Громадянська війна переважно розгорталася на південному сході країни. Там реконструкції проводять на справжніх полях битв, часто у них беруть участь нащадки юніоністів та конфедератів. Але Каліфорнія знаходиться за тисячі кілометрів від цих місць — і люди там не були пов’язані з війною ні географічно, ні політично. Тому я здивувався, виявивши, що в цьому штаті щороку проходять десятки таких реконструкцій. З цих невідповідностей — географічних, культурних, візуальних — і виріс мій проєкт.

Це складний світ, що вдало викреслює з воєнної історії питання рабства та емансипації.

Зазвичай ці події відбуваються в сільській, консервативнішій частині Каліфорнії — Мідлтауні, Мерісвіллі або Фресно. І учасники, і глядачі переважно білі, людей з іншим кольором шкіри дуже мало. Серед реконструкторів — любителі історії, які вимагають нових фактів, прихильники продажу зброї, котрі люблять гвинтівки, та самотні хлопці, яким подобається дух товариства. На парковках можна отримати уявлення про політичну орієнтацію присутніх — на машинах я бачив безліч стикерів на підтримку Трампа, Другої поправки та Конфедерації. У США демонстрація прапора конфедератів часто свідчить про підтримку білих супрематистів.

І учасники, і глядачі переважно білі, людей з іншим кольором шкіри дуже мало.

Я вірю, що зображення допомагає отримати більш точну картину світу, викликати співчуття і може стати рушійною силою змін. Тільки цього року ми бачили, як зйомка смерті Джорджа Флойда виявилася іскрою для протестів проти поліцейської жорстокості по всій країні. Але в епоху постправди відокремити факти від вигадки дедалі складніше. Використовуючи інформацію, ми всі повинні тренувати свою зорову грамотність, щоб розсудливо оцінювати потік картинок. А документалісти мають створювати більш тонкі роботи, які акуратно відображають складну реальність.