Кради як дизайнер: Культові меблі, які найчастіше підробляють

Підробки меблів зазвичай виготовляють у Китаї, але є також українські та європейські виробники. У деяких онлайн-магазинах існує навіть окремий розділ «Репліки» з копіями культових предметів дизайну.

Шведська IKEA теж «надихається» оригінальним дизайном і на його основі робить свій. Так, компанію звинувачували у плагіаті за копію ідеї іспанських дизайнерів Damaris & Marc, а нідерландські дизайнери подавали на виробника до суду за плагіат їхньої лампи з м’ятого паперу, але програли справу. На думку однієї з авторок цієї лампи Марг’є Теувен, виграти суд у компаній на кшталт IKEA практично не можна, адже у них більше фінансових можливостей, ніж у одного дизайнера. «На мене чинили сильний тиск, щоб я розуміла, що вони затягнуть суд до того часу, поки у мене не закінчаться гроші. Я ніколи не вірила, що можу виграти, але я хотіла виступити проти компанії, яка робить це з такою кількістю креативних дизайнерів», — розповіла вона в коментарі для Bird in Flight. При цьому IKEA не раз заявляла, що ніколи спеціально не копіює чужий дизайн, тому що для неї дизайн — найважливіше, а плагіат — це погано.

Американська меблева компанія Emeco теж пред’являла позов до IKEA за копіювання стільця, який спроєктував архітектор Норман Фостер. Усе закінчилося досудовим врегулюванням, але цікаво, що американський виробник звернувся до німецького суду. Справа в тому, що в різних країнах закони про авторське право відрізняються. І у США, як і багато де ще, предмети інтер’єру, одягу і промислового дизайну не відносяться до об’єктів авторського права, а в Європі закони сильніше захищають дизайнерів.

«Виграти суд у компаній на кшталт IKEA практично не можна. Але я хотіла виступити проти компанії, яка краде у такої кількості дизайнерів».

На те є причини: існує обмежена кількість способів спроєктувати, наприклад, сидіння, на якому люди дійсно захочуть сидіти, а доступ до зручних меблів і предметів побуту повинен бути у всіх. А отже, законам про авторське право на промисловий дизайн належить балансувати між правом дизайнера захищати свій продукт і правом громадськості на доступ до зручних речей.

Авторське право однозначно поширюється на ескізи і креслення, які створив дизайнер, — їх підробляти не можна, а з уже втіленими предметами побуту складніше, не у всіх країнах суди зможуть захистити такі об’єкти від підробок. Юрист Олександр Лютий у коментарі Bird in Flight пояснює, що в офіційних компаній-виробників є право інтелектуальної власності на предмет меблів і вони можуть подати до суду на тих, хто виготовляє підробки, за порушення прав і офіційного виробника, і дизайнера. А ось покупець не порушує закон, купуючи підробку.

Залишається моральний бік питання і безпека. У професійному середовищі використання реплік засуджують: дизайнери зазвичай розуміють, як виглядають оригінали, тобто використовують копії усвідомлено. Пояснити замовнику недоліки підробок і запропонувати альтернативні варіанти — теж їхня робота. Важливе і питання безпеки, тому що дешеві копії створюють із недорогих матеріалів, не завжди сертифікують і ніхто не може гарантувати, що пластик у виробі — міцний, а дроти світильника-підробки не загоряться.

Розповідаємо про 10 предметів інтер’єру, які стали культовими і які найчастіше копіюють.

Eames Side Chair, Eames Armchair

Дизайнери: Чарльз і Рей Імз
Виробник: Herman Miller, Vitra
Ціна оригіналу: від 240 до 1 000 євро
Ціна підробки: від 45 до 80 євро

Мабуть, саме ці два стільці можна назвати найбільш розтиражованими. Їх придумала сімейна пара американських дизайнерів Чарльз і Рей Імз, які створювали не тільки дизайн меблів, але і деталі літаків, медичних приладів, текстиль, займалися фотографією, скульптурою, живописом, графічним дизайном і документальним кіно.

У 1950 році Імзи винайшли спочатку крісло зі склопластику, а потім, у 1951-му, і стілець без підлокітників. Перша лінійка була в нейтральних тонах — сірому відтінку слонової шкури, кольорі пергаменту і сіро-бежевому (подружжя ж і винайшло слово greige). Із ростом популярності моделі лінійка кольорів розширювалася. Стільці випускала американська компанія Herman Miller і європейська фірма Vitra, які виробляють їх досі.

Модель подобалася покупцям мінімалістичним дизайном у плавних формах і зручністю: Імзи робили акцент на ергономічності меблів, при цьому орієнтувалися на масмаркет, мріючи, щоб якісний дизайн увійшов до кожного будинку. Сидіння може бути як пластиковим, так і з текстильною подушкою або оббивкою, а ніжки — в семи різних варіантах, один з яких — крісло-качалка.

Зараз стільці випускають як зі склопластику, так і — з 2006 року — зі звичайного пластику, поліпропілену. В Україні китайські копії коштують дешево, і хоча це повинно втілювати мрію Імзів про те, щоб хороший дизайн був у кожній оселі, насправді все не зовсім так: у репліках ніхто не гарантує безпеки матеріалів і точності копії форми крісла. Якщо ваш китайський стілець виявився незручним, можливо, це просто погана копія.

Lounge Chair & Ottoman

Дизайнери: Чарльз і Рей Імз
Виробник: Herman Miller, Vitra
Ціна оригіналу: від 7 400 до 10 400 євро
Ціна підробки: від 500 до 1 200 євро

М’яке лаунж-крісло з оттоманкою, пуфом для ніг, Імзи придумали в 1950-х. Їм вдалося зробити нову форму з матеріалів, які зовсім не вважалися сучасними: шкіри, зібраної гудзиками у складки на об’ємному наповнювачі з пуху. Ціна оригіналу залежить від матеріалу оббивки, дерева і ніжок, а репліка обійдеться в суму, достатню для покупки шкіряного крісла в IKEA.

Eames Aluminium Group

Дизайнери: Чарльз і Рей Імз
Виробник: Herman Miller, Vitra
Ціна оригіналу: від 3 000 євро

Репліки алюмінієвих меблів Чарльза і Рей зустрічаються в багатьох офісах: це можуть бути не точні копії, а навіяні їхньою формою крісла українських та іноземних виробників з тонкою ергономічною спинкою і горизонтально простроченою оббивкою. Оригінал дизайнери придумали в 1958 році на прохання їхнього друга, архітектора Ееро Саарінена — щоправда, відповідно до задуму так виглядали стільці для відпочинку на вулиці.

Stool 60, e60

Дизайнери: Алвар Аалто, Айно Аалто
Виробник: Artek
Ціна оригіналу: від 200 євро
Ціна підробки: від 13 євро

Простий табурет на трьох або чотирьох ногах — творіння найвідоміших фінських архітекторів і дизайнерів, сімейної пари Алвара та Айно Аалто. Придуманий ще в 1930-х роках, він став символом фінського модернізму. Табурет можна використовувати не тільки для сидіння, але і як столик, підставку або полку, його виробляють у різних кольорах. Копіюють найчастіше чотириногу версію табурета, вона є навіть у IKEA.

Алвар і Айно були співзасновниками фірми Artek, за допомогою якої хотіли впровадити дизайн у повсякденне життя фінів, — і так вони стали одними з основоположників того скандинавського дизайну, який ми знаємо сьогодні.

Egg™ Chair

Дизайнер: Арне Якобсен
Виробник: Fritz Hansen
Ціна оригіналу: від 5 700 до 12 500 євро
Ціна підробки: від 370 євро

Крісло Egg™ у 1958 році спроєктував архітектор Арне Якобсен для лобі у готелі SAS Royal, побудованому за його проєктом у Копенгагені.

Щоб створити м’яку форму крісла, Якобсен розробив технологію оболонки з піногуми зі скловолокном — під час експериментів над органічними формами з гіпсу і скловолокна у себе в гаражі. Оббивку крісла зшивають вручну. На підроблених кріслах немає серійного номера, можуть бути зайві шви в оббивці, а сама вона часто стовбурчиться.

Arco

Дизайнери: Акілле та П’єр Кастільйоні
Виробник: Flos
Ціна оригіналу: 1 500 євро
Ціна підробки: від 200 євро

Брати-архітектори Акілле та П’єр Кастільйоні придумали свій світильник Arco у 1962 році. Ідея була в тому, що завдяки рухомій конструкції Arco стіл більше не був прив’язаний до статичного джерела світла. Проста підлогова лампа заважала б вільно ходити навколо столу, а отже, було необхідно відсунути її основу на два метри мінімум — так народилася ідея арки. Але потрібна була противага, і дизайнери обрали каррарський мармур, відмовившись від більш легкого бетону. В основі є отвір, куди можна вставити, наприклад, рукоятку швабри, і вдвох за необхідності переставити лампу, яка важить 65 кілограмів.

У підробках зазвичай використовують не мармур, а плаский циліндр із каменю, штучного каменю чи іншого важкого матеріалу.

Panton Chair

Дизайнер: Вернер Пантон
Виробник: Vitra
Ціна оригіналу: 340 євро
Ціна підробки: 40 євро

Данський дизайнер Вернер Пантон придумав суцільнолитий стілець із пластику в 1960 році, а компанія Vitra почала випускати його з 1967-го — інші фірми не взялися за виробництво. В основі конструкції стільця консольне сидіння з противагою-основою, ергономічна форма і трохи гнучкий матеріал. Виробництво почали з невеликої партії у 150 штук — і продовжували до 1979 року. Але пластик старів, і стільці стали ламатися, через що випуск призупинили. Компанія повернулася до ідеї в 90-х і протестувала новий пластик, поліпропілен, і відтоді випускає вироби в цьому матеріалі.

One Chair

Дизайнер: Константин Грчіч
Виробник: Magis
Ціна оригіналу: 330 євро
Ціна підробки: від 75 євро

Стілець One створений за принципом футбольного м’яча: пласкі грані збираються одна з одною в об’ємну форму. Його дизайнер — німець Костянтин Грчіч вирішив поекспериментувати з литтям із алюмінію у 2003 році. У той час студія Грчіча тільки почала використовувати 3D-програми для моделювання та з їхньою допомогою хотіла розробити стілець, прототип якого можна було швидко зібрати з картону прямо у студії.

Masters

Дизайнер: Філіпп Старк, Еужені Кілле
Виробник: Kartell
Ціна оригіналу: 190 євро
Ціна підробки: від 30 євро

Модель Masters дизайнерів Філіппа Старка та Еужені Кілле часто називають втіленням постмодернізму: вони взяли контури стільців трьох відомих дизайнерів (стілець серії 7, створений Арне Якобсеном, крісло Tulip, розроблене Ееро Сааріненом, і стілець Чарльза і Рей Імз із нашої добірки) та об’єднали їх в один пластиковий стілець. Masters був створений у 2009 році, компанія Kartell випускає його з поліпропілену.

PH Artichoke

Дизайнер: Пол Геннінгсен
Виробник: Louis Poulsen
Ціна оригіналу: від 8 000 до 33 000 євро
Ціна підробки: від 360 євро

Данський дизайнер Пол Геннінгсен спроєктував світильник Artichoke у 1958 році спеціально для копенгагенського ресторану Langelinie Pavillonen, створеного архітекторами Евою і Нільсом Коппель, де ці світильники висять і сьогодні.

Лампу досі випускає фірма Louis Poulsen: продукцію збирають вручну, вона буває чотирьох кольорів і розмірів. Оригінальні світильники створені з нержавіючої сталі та у ручний спосіб відполірованих мідних пластин. Скляний варіант Artichoke збирають тільки вдома у покупця, щоб не розбити пластини при транспортуванні. Найбільша версія світильника важить 25 кілограмів. Усередині може бути будь-яка лампочка — лусочки її приховують.

Фото на обкладинці: AndreaA / Depositphotos