Від «Червоної рути», вусатого фанку та шароварщини до сов’янського R&B та оверграунду: Історія української поп-сцени

Останню серію свого документального серіалу «Спалах» журнал «Слух» присвятив новій популярній музиці. Редактор видання Данило Панімаш спеціально для Bird in Flight переповідає історію української поп-сцени, виділяючи основні події та персони, що вплинули на сучасну вітчизняну музику.

1970-ті: українська естрада і вокально-інструментальні ансамблі

Є всього два очевидні варіанти, яку українську пісню можна назвати найвідомішою у світі. Перший — знаменитий «Щедрик» Миколи Леонтовича, але відносити його до поп-музики некоректно, оскільки цей твір для хору. Якщо ж орієнтуватися на головні риси поп-музики — ритмічність, хук, що чіпляє, простоту і доступність інструментальної частини, акцент на вокалі, — то такою піснею буде «Червона рута».

Мабуть, саме цю композицію, написану Володимиром Івасюком у 1970 році, можна вважати точкою відліку української поп-музики. У ній якраз є потужний хук, а ще фольклорна мелодія і романтично-міфологічний сюжет. І якщо у виконанні тодішніх українських зірок — самого Івасюка, Назарія Яремчука та Василя Зінкевича — ця пісня звучала у властивій 1970-м фанковій обробці, то Софія Ротару перетворила «Червону руту» на класичний, тобто спрощений поп-хіт.

При цьому у СРСР поп-музики як такої не існувало, але була «естрада» — свого роду прото-шоу-бізнес, який контролювався радянською державою і мав яскраво виражений ідеологічний характер: у текстах, музиці й образах артистів нічого не могло суперечити партійному баченню. І хоча «естрада» — це сукупність різних сценічних жанрів від клоунади і пародії до ілюзіонізму, термін охоплював і музичну сцену. Такого розмаїття жанрів, як зараз, тоді не було. Однак були заборонені рок і джаз, а також схвалені естрадні пісні, які теж могли звучати фанково або роково, але з «правильним» посилом.

У ті роки були популярними численні вокально-інструментальні ансамблі: «Поющие гитары», «Веселые ребята», «Песняры», «Ариэль». А в Україні — «Смерічка», «Світязь», «Кобза», «Візерунки шляхів» та інші герої, чию музику журналіст і діджей Віталій Бардецький назвав «вусатий фанк», знявши про сцену того періоду однойменний фільм.

1980-ті: зникле покоління української музики і шароварщина

У 1980-х популярною музикою залишалися естрадні пісні представників того ж «вусатого фанку». Але все ж сьогодні досить складно назвати творчість ВІА «Кобза», «Ватра», «Смерічка», «Світязь» і подібних колективів поп-музикою, оскільки в ній було занадто багато прогресивних елементів — фанку, джазу, боса-нови і навіть прог-року з психоделікою.

Перебудова і ослаблення «культурних хомутів» сприяли появі рок-гуртів і мережі рок-клубів по всьому радянському просторі. «ВВ», «Раббота Хо», «Сверчковое число», Ivanov Down, «Коллежский асессор» — це було перше покоління української рок-музики, непередбачуване і дуже цікаве, яке, на жаль, уже на початку 1990-х пішло в нікуди. Так сталося, тому що гурти виявилися занадто складними й авангардними для масової публіки на відміну від, наприклад, більш прямолінійних етно-рокових «ВВ». Парадоксально, але артистів, які б виконували щось подібне, зараз практично немає. З усієї цієї плеяди тільки «ВВ» і залишилися, будучи родоначальниками українського року.

У той же період прогресувала і так звана шароварщина під керівництвом Бориса Шарварка, головного режисера фестивалів і культурних програм. Згодом вона, звичайно, не зникла, і вже у 2000-х одним із головних представників цього напряму став Михайло Поплавський.

1990-ті: зародження поп-сцени, перший хіт-парад

Термін «естрада» почав відмирати ще в 1980-х, коли слово перестало вміщати все нове в розважальній індустрії: кліпи, звукозапис, різні фестивалі — те, що сьогодні розуміють під шоу-бізнесом. Поняття «естрада» закріпилося за Софією Ротару, Ніною Матвієнко та Павлом Зібровим, а на зміну прийшло більш свіже поняття — «поп-музика» з усією її жанровою, стилістичною та звуковою різноманітністю.

У 1995 році з’явилася вже культова програма «Територія А» Анжеліки Рудницької — перший в історії українського телебачення щоденний хіт-парад кліпів. Завдяки «Території А» стали відомими Олександр Пономарьов, Віктор Павлік, Ані Лорак, дует «Аква Віта», Наталя Могилевська. Головною ж зіркою другої половини 90-х була Ірина Білик, яка в той період виконувала в основному романтичні балади або запальний євроденс.

У другій половині 1990-х з’явилися або стали популярними вже культові гурти, які і сформували сьогоднішню українську поп- і рок-музику: «Скрябін», «Океан Ельзи», «ТНМК», «Тартак», Green Grey. А альбом Каті Chilly «Русалки in da House», що вийшов у 1998 році, є основою фолктроніки, яка знову повернулася до нас через п’ятнадцять років уже у 2010-х.

2000-ті: золотий час української поп-сцени

У це десятиліття українська поп-музика розвивалася ще стрімкіше. З’явилося два телеканали — вже неіснуючий Enter Music і сьогоднішній монополіст українського музичного телебачення М1. У 2002 році останній запустив легендарну програму «TVій формат», побудовану за принципом американських late night show. Акцент у ній робили на живі виступи українських і російських артистів у студії, а також їхні монологи про музику, шоу-бізнес і життя взагалі. До цього на вітчизняному телебаченні нічого подібного не було, а через «TVій формат» пройшли чи не всі відомі українські артисти: «Океан Ельзи», Потап і Настя Каменських, «…и Друг Мой Грузовик», «Бумбокс» та інші.

2000-ні — ера радіоформатної української поп-музики з вилизаним звучанням, простими, але чіпкими мелодіями і такими, що запам’ятовуються, хуками, як у Потапа і Насті Каменських.

Тоді ж продюсер Костянтин Меладзе вивів на сцену «ВІА Гру», яка за 20 років існування змінила два десятки складів. А засновник продюсерського центру Mamamusic Юрій Нікітін запустив одразу три проєкти: класичні для 2000-х герл-бенди «Не-Ангели», Nikita і світовий феномен — Вєрку Сердючку. Так Нікітін став головним і найбільш активним на сьогоднішній день українським продюсером.

У 2007 році в якості продюсера також впевнено дебютував Юрій Бардаш із проєктом Quest Pistols. Пізніше під його керівництвом на українській сцені з’явилися такі імена, як гурт «Нерви», Луна і культові «Гриби», з розпадом яких у 2018 році закрився і продюсерський центр Бардаша Kruzheva Music.

Особливо популярними стали Потап і Настя Каменських, які обігравали у своїх піснях те, що в Росії отримало назву «слов’янський R&B», — поєднували м’яке електронне звучання з ніжним вокалом і вкрапленнями російських народних інструментів на кшталт балалайки і гармошки.

У 2004 році Руслана з композицією «Дикі танці» принесла Україні перемогу на Євробаченні. Також почала свою кар’єру Тіна Кароль — сьогоднішня примадонна української поп-музики. Прогресував український рок, і «Океан Ельзи» з альбомами «Модель» і «Суперсиметрія» став головним українським рок-гуртом. Крім того, популярними були «СКАЙ», «Мотор’ролла», «Друга ріка» та «Бумбокс». Словом, це десятиліття становлення тих персоналій, без яких ми вже не уявляємо історію української поп-музики.

2010-ті: нові імена

Важке десятиліття в історії України у принципі: війна, а потім і пандемія, звичайно, вплинули і на музичну індустрію. Разом із тим це все ж найпродуктивніший час у вітчизняній музиці, як для мейнстриму, так і для «оверграунду». Останнє поняття, придумане директором агентства «Багато води» Олександром Вареницею, означає щось середнє між радіоформатним мейнстримом і експериментальною андеграундною музикою.

Однією з головних зірок першої половини 2010-х став Іван Дорн, який у своїх альбомах Co’n’dorn і Randorn експериментував з соулом, фанком, хаусом, джазом, вплітаючи ці жанри в танцювальні ритми. Такого до нього тут ніхто не робив.

Гурт «Время и Стекло» під керівництвом Олексія «Потапа» Потапенка з’явився у 2010-му, але хвиля популярності до нього прийшла лише через п’ять років із піснею «Имя 505». У 2012-му The Hardkiss став першим українським англомовним гуртом, який отримав велику популярність. Технологічний сплав електроніки та українського фолку, ONUKA дебютувала у 2013-му з мініальбомом Look. А з однойменного повноформатника, що вийшов у 2014 році, в українській музиці починається новий тренд на фолктроніку, який підхопили YUKO, учасники останнього Євробачення Go_A та Alina Pash.

Ще один важливий тренд другої половини 2010-х — це повернення до естетики 1990-х, яка почалася з Макса Барських, а потім була підхоплена хіп-хоп-сенсацією, що яскраво спалахнула і швидко згасла, — гуртом «Гриби». Співачка Луна продовжує наслідувати образи, лірику і музику тих часів і зараз, але сам тренд уже зійшов нанівець. При цьому подальша мода на 80-ті не зачепила українську сцену.

У 2015 році вистрілив Monatik з альбомом «Звучить», а з 2019-го, після виступу у НСК «Олімпійський», його вже можна називати королем української поп-музики. Також на «Олімпійський» замахнулися The Hardkiss та «БЕZ ОБМЕЖЕНЬ», але пандемія завадила здійснитися їхнім планам. У 2016 році Jamala виграла Євробачення, після чого цей конкурс вдруге пройшов в Україні.

У цей період з’явився ще один продюсерський проєкт Юрія Нікітіна — KAZKA із, мабуть, одним із найбільш яскравих, віральних і пам’ятних хітів останнього часу — «Плакала».

У другій половині 2010-х, а точніше у 2014—2017 роках, розвивалася українська інді-поп-сцена, на якій з’явилися Tik Tu, YUKO, Panivalkova, The Erised, [O] і багато інших артистів.

2020-ті: жіноче обличчя сучасної сцени

Тенденція останніх років в українській поп-музиці — превалювання жінок на сцені. Тих, кого можна віднести до категорії male singer, залишилося не багато: це Monatik, Іван Дорн, Макс Барських, Потап із гуртом MOZGI (який швидше стьоб із поп-музики) і Артем Пивоваров.

При цьому alyona alyona стала найвідомішою і найпопулярнішою хіп-хоп-виконавицею України. Jerry Heil, яка вистрілила меметичним хітом «Охрана, отмена», вже випустила два сольні альбоми. Alina Pash не перший рік успішно змішує хіп-хоп, електроніку і фолк. Надя Дорофєєва з «Время и Стекло», що розпався, почала сольну кар’єру і вже відзначилася одним прилипливим хітом — gorit. Юля Юріна після розпаду YUKO пішла у «барбі-хіп-хоп» — нарочито глянсову і кислотну музику.

Христина Соловій, Даніелла Заюшкіна з Vivienne Mort, Марина Круть, DaKooka, безліч інді-поп-дуетів із жіночим вокалом, серед яких можна виділити інфернальний «Раёк», Krapka; KOMA, «Тонка», Karoon, — усе це говорить про те, що чоловіки в українській поп-музиці йдуть у продюсування, в той час як вітчизняна мейнстримна та інді-поп-сцена все більше набуває жіночого обличчя.

Фото в колажі на обкладинці: Depositphotos, Wikimedia Commons (Alexander Kellner, Ivasykus, Reactor691, Вадим Чуприна, Alina Vozna, Віталій Воробйов, Oli Zitch)