Залік з хімії: Репортаж з фабрики екстазі
У 2018-му в Європі виявили 23 лабораторії з виробництва MDMA, із них 20 — у Нідерландах. За приблизними підрахунками, на таких підпільних фабриках на рік виробляють близько 472 кілограмів речовини. Звичайно, це лише офіційні й далеко не повні дані, але як мінімум вони дуже добре ілюструють положення Нідерландів у цьому рейтингу. Далі статистика лише зростає.
Стену Хірстену вдалося з’ясувати, що 2019-го поліція провела 40 рейдів такими лабораторіями в Нідерландах, а у 2020 році — вже 65. Більшість підпільних фабрик виявлені у двох регіонах — його рідному Брабанті та в Зеландії. Отримавши дозвіл від поліції, фотограф вирушив досліджувати ці нелегальні виробництва.
Фотограф. Живе і працює в Нідерландах. Навчався в Королівській академії мистецтв у Гаазі. Публікувався у Vice і NRC.
— Я виріс у нідерландській провінції Брабант, яку називають наркоринком Європи. Звичайно, якщо ти не пов’язаний з виробництвом безпосередньо, то ця тема залишається для тебе дуже абстрактною. Але одного разу я став свідком рейду до нарколабораторії, а пізніше племінника мого друга заарештували за звинуваченням у тому, що він керував нею. Теплиці для вирощування марихуани тут також поширені — по сусідству зі мною знайшли парочку.
Масштаб того, що відбувається, я усвідомив тільки після переїзду до Амстердама, а потім до Гааги: коли я ріс у Брабанті, то ніколи особливо не цікавився деталями. Адже у багатьох наркотики асоціюються лише з мексиканськими наркокартелями. Але тоді я захотів дізнатися більше і почав своє розслідування. Де це відбувається? Як виглядають лабораторії? Який вплив виробництво справляє на місцеве населення і на ландшафт, природу? Саме зі слідів, залишених у пейзажах, я і почав. Є якийсь парадокс у тому, як спокійно і приземлено виглядає ландшафт, в якому лише пару днів тому відбулося щось жахливе. Наприклад, у проєкті є фото місця, де вбили двох хлопців.
Я почав проєкт ще студентом, тому отримати дозвіл на зйомку було складно. Однак через знайомих і за допомогою запитів мені вдалося вийти на відділ по боротьбі з наркотиками. Це дозволило отримати доступ до лабораторій разом з поліцією. У мене навіть були певні привілеї в порівнянні з пресою, наприклад я міг залишатися довше на місці події. Я намагався не бути тягарем, не плутатися під ногами і сконцентрувався на своїй цілі.
Є якийсь парадокс у тому, як спокійно виглядає ландшафт, в якому лише пару днів тому відбулося щось жахливе.
На сьогодні я відвідав чотири лабораторії. Одні фото зробив незабаром після того, як поліція провела обшук, інші — наступного дня, а деякі навіть через тижні або місяці, тому що ця лабораторія мала особливе значення. Більшу частину проєкту я встиг за локдаун у березні: тоді я жив у будинку моїх батьків у Брабанті, тому завжди був поруч, коли щось відбувалося.
Напередодні я проводив дослідження і переглянув багато відео для розуміння того, на що очікувати, коли я ввійду до лабораторії. У реальності цей досвід виявився дуже сюрреалістичним — усередині сильний запах і скрізь безлад. В основному виробники тікають з лабораторії просто перед приїздом поліції, тож усе залишається як було, немов люди випарувалися. Це все водночас і хвилює, і навіює сум, адже вони ризикують своїм життям, щоб працювати в такому місці, а іноді роблять це з примусу.
Об’єднати всі етапи виробничого процесу в одному приміщенні — поширена помилка подібних лабораторій, але в Нідерландах її не припускаються: тут кожен етап відбувається в певному місці. При цьому в одній лабораторії можуть працювати з різними наркотиками. Наприклад, відмивання кокаїну і виробнича лінія, де змішують хімічні речовини для отримання основних компонентів амфетаміну, можуть бути разом. Ви ніколи не знайдете всю виробничу лінію під одним дахом, тому що, якщо поліція вийде на лабораторію, немає ризику втратити все. Інша причина — острах конкурентів: існує ймовірність, що інші злочинці дізнаються про лабораторію і здійснять напад або навіть займуть її та змусять виробництво працювати на них. Саме тому в лабораторіях багато вогнепальної зброї. Вона чекає не на поліцію, а на тих, хто хоче захопити лабораторію.
Є ймовірність, що інші злочинці дізнаються про лабораторію і здійснять напад або навіть займуть її та змусять виробництво працювати на них.
Такі виробництва зазвичай обладнують у сільських районах, які правоохоронним органам важко контролювати. За останній рік рейдів стало більше, тому що поліція отримала доступ до онлайн-системи зв’язку, яку використовують наркозлочинці, а ще — правоохоронцям збільшили бюджет.
Більшість «доносів» надходить з анонімних джерел, часто від конкурентів. Крім того, лабораторію може видати запах або вибух і пожежа через помилки на виробництві. Дуже часто лабораторії знаходяться в сараї або прибудові поруч з будинком. Буває, його мешканці не знають, що відбувається всередині, але в більшості випадків це, звичайно ж, не так. Однак їхню участь нерідко важко довести. До кожного п’ятого фермера у Брабанті звертаються з проханням орендувати приміщення, щоб перетворити його на лабораторію з виробництва наркотиків. Іноді людей шантажують, а іноді вони відчайдушно потребують грошей, не усвідомлюючи, у що їх втягують.
До кожного п’ятого фермера у Брабанті звертаються з проханням орендувати приміщення, щоб перетворити його на лабораторію.
Я намагався вийти на лабораторії до приходу поліції, але вони занадто добре замасковані. Це багатоступенева схема: дилер знає тільки місце або людину, де він забирає наркотики, а ця людина, зі свого боку, контактує з посередниками. Навіть якщо виробники будуть заарештовані в лабораторії, великі шанси, що вони знають тільки одну людину — часто навіть не її справжнє ім’я, — на яку працюють. Люди в лабораторії насправді є пішаками в ієрархії, а власник часто знаходиться на такій відстані, що поліції до цієї вершини не дістатися.